Рішення № 120512223, 22.07.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 Справа № 917/577/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг", вул. Європейська, 20-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області, вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, 36014

про стягнення 599 863,17 грн

Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг" просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області 599 863,17 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.10.2023 року між сторонами Договору № 20102023УП/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу, з яких : 595 604,20 грн - основний борг; 2 829,95 грн 3% річних, 1 429,02 грн інфляційні втрати.

Також позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, а саме : 8 997,95 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань по Договору № 20102023УП/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу від 30.10.2023 року.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія договору №20102023УІІ/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу від 30.10.2023; копія комерційної пропозиції; копія заяви приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2023; копія додатку до заяви-приєднання (перелік точок комерційного обліку Споживача; копія протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою собою від 23.10.2023; копія повідомлення про намір укласти договір про закупівлю; копія додаткової угоди від 29.12.2023; копія додаткової угоди від 24.01.2024; копія додаткової угоди від 20.02.2024; копія акту приймання-передачі електричної енергії від 11.12.2023; копія рахунку на оплату від 11.12.2023; копія акту приймання-передачі від 15.01.2024; копія рахунку на оплату від 15.01.2024; копія акту-приймання передачі від 20.02.2024; копія рахунку на оплату від 20.02.2024; копія акту звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2023 по 31.03.2024; копія постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1500 від 05.08.2020; копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ГУ НП В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ; копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Карма Трейдинг"; копія договору про правову допомогу; ордер; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; акт прийому-передачі виконаних робіт; документи, які підтверджують витрати на правову допомогу (платіжна інструкція №2076): розрахунок індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

02.05.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6143, а.с. 77-80).

При запереченнях позовних вимог відповідач зазначив, що він належним чином виконав зобов`язання по договору щодо оплати отриманих послуг, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат на правову допомогу є завищеним.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову відповідач надав наступні докази : копія Договору від 30.10.2023 № 20102023УП/1871ВО; копія Додаткової угоди № 1/2243ВО від 29.12.2023; копія додаткової угоди № 1/140ВО від 24.01.2024; копія додаткової угоди № 1/302ВО від 20.02.2024; Довідка від 26.04.2024 вих. № 649/115/29/04/01-2024; копія платіжної інструкції від 28.11.2023 №1649; Рахунок/акт на оплату від 27.11.2023 № 576; копія платіжних інструкцій від 12.12.2023 №1747 та №1746; копія рахунку на оплату від 11.12.2023 №630; копія акту приймання-передачі електричної енергії від 11.12.2023 № 476; копія платіжної інструкції від 15.12.2023 №1877; копія рахунку/акту на оплату від 15.12.2023 № 630/1; копія рахунку на оплату від 31.12.2023 № 675; копія акту приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2023 № 502; копія платіжної інструкції від 21.02.2024 № 43; копія платіжної інструкції від 14.03.2024 № 95; копія рахунку на оплату від 20.02.2024 № 65; копія акту приймання-передачі електричної енергії від 20.02.2024 № 45.

08.05.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №6398, а.с. 110-112), в якій позивач спростовує доводи відповідача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

08.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг" до відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення 599 863,17 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.10.2023 року між сторонами Договору № 20102023УП/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справу № 917/577/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 11.04.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг" вх.№613/24 від 08.04.2024 залишив без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 5273).

Суд ухвалою від 17.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.08.2020 №1500 ТОВ "Карма Трейдинг" видано ліцензію па право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою ГУ НП в Полтавській області від 23.10.2023 №296 ТОВ "Карма Трейдинг" визначено переможцем щодо закупівлі "Електрична енергія" класифікація за ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія, прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем щодо закупівлі з ТОВ "Карма Трейдинг".

30.10.2023 на виконання даного рішення, між ГУ НП в Полтавській області (далі - споживач) та ТОВ "Карма Трейдинг" (далі - постачальник) укладено Договір №20102023У11/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір, а.с. 8-17).

Згідно заяви-приєднання від 01.11.2023, яка є додатком до Договору відповідач приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником на умовах комерційної пропозиції (а.с. 20-21).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник продає електричну енергію код за ДК 021:201509310000-5- Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаною (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1.1 Договору);

- початок постачання електричної енергії споживачу з 01.11.2023. Обсяг купівлі електричної енергії (Товару) складає 400000 кВт/год (п. 2.1. 2.4 Договору);

- розрахунковим періодом за цим договором с календарний місяць (п. 4.6 Договору);

- Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок /1 спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів па спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того як, на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно бо умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (4.7 Договору);

- оплата рахунку та акту приймання-передавання електроенергії постачальником за цим договором має бути здійснена споживачем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його підписання сторонами. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 4.8. Договору);

- якщо споживач не здійснив оплату цим договором у строки, передбачені даним договором, постачальник має право вимагати здійснення оплати або укладення договору реструктуризації (п. 4.9 Договору);

- у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем, графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором (п. 4.10 Договору);

- споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору (п. 5.2 Договору);

- договір укладається з 01.11.2023 по 31.12.2023включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного їх виконання (п. 12.1 Договору).

Додатковою угодою №1/2243Во від 29.12.2023 до пункту 12.1 Договору внесено зміни, якими термін дії договору встановлено до 31.03.2024 (а.с. 29).

Додатковою угодою №2/140Во від 24.01.2024 внесено зміни до п. 4.2 та п. 4.3 Договору (вартість тарифів) (а.с. 30-31).

Додатковою угодою №3/302Во від 20.02.2024 загальна сума вартості Договору збільшена до 3585936,00 грн, в тому числі ПДВ 597656,00 грн (а.с. 32-33).

На виконання умов Договору позивач у період з 30.10.2023 до 20.02.2024 поставлено відповідачу електричну енергію в кількості 624719 кВт/год, на суму 4 675 044,72 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі електричної енергії №476 від 11.12.2023, №502 від 15.01.2024, №45 від 30.02.2024 та направлено для оплати рахунки №630 від 11.12.2023. №675 від 15.01.2024 та №65 від 20.02.2024.

В порушення умов п. 4.8 Договору Відповідач здійснив часткову оплату отриманої електричної енергії у сумі 3 585 935,99 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, наданих відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 та складено відповідний акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 40). У даному акті зафіксовано, що відповідач станом на 31.03.2024 має перед позивачем заборгованість у розмірі 595 604,20 грн.

За даними позивача відповідач умов Договору щодо оплати отриманої електричної енергії в повному обсязі не виконав, заборгованість останнього перед позивачем складає 595 604,20 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 599 863,17 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.10.2023 року між сторонами Договору № 20102023УП/1871ВО про постачання електричної енергії споживачу, з яких : 595 604,20 грн - основний борг; 2 829,95 грн 3% річних, 1 429,02 грн інфляційні втрати..

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору енергопостачання.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускні електричну енергію, пару, гарячу і. перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання с договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки електроенергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отриману електричну енергію не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 595 604,20 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем з огляду на наявність переплати за укладеним між сторонами 12.04.2023 року іншим договором № 10012023НП/12Во.

Як вже зазначено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 та складено відповідний акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 40). У даному акті зафіксовано, що відповідач станом на 31.03.2024 має перед позивачем заборгованість у розмірі 595 604,20 грн.

Акт звірки розрахунків сторін, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, копія якого міститься у матеріалах справи є доказом, що підтверджує факт проведення сторонами розрахунків на підставі первинних документів, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу (аналогічна правова позиція неодноразово викладалась у Постановах Верховного Суду).

Велика Палата Верховного Суду в п. 91 Постанови від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц дала тлумачення доктрині забороні суперечливої поведінки : Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 рок справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (забороні суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit vei contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісно Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Здійснивши аналіз доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вбачає наявність у діях відповідача ознак суперечливої поведінки, оскільки останній заперечує очевидні факти, які визнавав до початку судового розгляду (наявність заборгованості перед позивачем).

04 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в черговий раз зазначив що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

З першу необхідно вказати, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

В той же час відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17).

Крім того, посилання на наявність переплати за іншим договором між сторонами не є належним доказом для відмови у стягненні доведеної суми заборгованості за договором, що покладений позивачем в підставу позову.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 595 604,20 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 2 829,95 грн три проценти річних за період з 26.01.2024 по 31.03.2024 та 1 429,02 грн інфляційних втрат за період 26.01.2024 по 31.03.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.

Статтею ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Розрахунок суми пені судом здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт".

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 595 604,20 грн основного боргу, 2 829,95 грн 3% річних та 1 429,02 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 8 997,95 грн покладається на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 12 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії : Договору про надання правової допомоги від 02.04.2024; Акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 02.04.2024; Ордер № ВІ 1207907 від 02.04.2024; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 02.04.2024.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду щодо застосування норми права, що був зроблений у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як зазначено у частинах 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 4-5 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчис лення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, суд, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). У рішенні "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До такого висновку прийшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вже зазначалось судом вище, на підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії : Договору про надання правової допомоги від 02.04.2024; Акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 02.04.2024; Ордер № ВІ 1207907 від 02.04.2024; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 02.04.2024.

Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між позивачем та адвокатським бюро «Клименка «Правозахисник» існують договірні відносини щодо надання позивачу юридичних послуг.

Так, предметом договору є: консультування, захист, представництво прав клієнта на досудовому розслідуванні в органах досудового розслідування, участь у цивільному процесі, ведення справ юридичних осіб та громадян в господарському суді, участь в адміністративному процесі, під час судового провадження в судових інстанціях України та в Європейському суді з прав людини, в державних органах, установах, організаціях, підприємствах, як в Україні так і в усьому світі (пункт 1.1 договору).

Тобто, як у тексті договору, так і у виданому адвокату ордері, у детальному описі робіт від 02.04.2024 відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 917/577/24. Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.

У платіжній інструкції № 2076 від 02.04.2024 року вказано про сплату 12 000,00 грн з підставою платежу «оплата за юридичні консультації зг. рахунку № 02042024 від 02.04.2024» (а.с. 55). При цьому суду не надано рахунку, на підставі якого позивач здійснив вищезазначену оплату.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи № 917/577/24.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн у зв`язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.

При цьому, судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 227/2301/21.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг" (вул. Європейська, 20-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 43700106) 595 604,20 грн основного боргу, 2 829,95 грн 3% річних, 1 429,02 грн інфляційних втрат та 8 997,95 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 22.07.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик