Ухвала суду № 120511332, 17.07.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.07.2024Справа № 554/11261/20 Провадження № 1-кс/554/7396/2024

У Х В А Л А

12 липня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 02 травня 2024 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 20 травня 2024 року в кримінальному провадженні № 12020170000000067 від 10 березня 2020 року,

в с т а н о в и в:

До провадження слідчого судді надійшла вищезазначена скарга, в якій адвокат ОСОБА_7 просить скасувати повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України від 02 травня 2024 року, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209 КК України, від 20 травня 2024 року.

Скарга мотивована тим, що:

в тексті повідомлення про підозру вбачається неузгодженість в частині кількості інкримінованих підозрюваному діянь;

останньому повідомлено про підозру у вчиненні діяння, не передбаченого законом про кримінальну відповідальність, зокрема згідно повідомлення про підозру від 02 травня 2024 року ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, як організація незаконного заволодіння транспортним засобом, що завдало великої шкоди, в той час як диспозицією ч. 3 ст. 289 КК України передбачена кримінальна відповідальність в тому числі за незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

органами досудового розслідування не було наведено достатньо доказів, якими обґрунтовуються факти вимагання коштів з потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (вважав, що за цим епізодом кваліфікація діяння ОСОБА_4 за ст. 189 КК України є невірною, оскільки за фактичних його обставин належало б кваліфікувати таке діяння, зокрема вимагання повернення боргу, за ст. 355 КК України);

повідомлення про підозру ОСОБА_4 не містить достатніх доказів для підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 і 4 ст. 189 КК України;

органами досудового розслідування не було наведено достатніх підстав для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України;

у повідомлення про підозру ОСОБА_4 вбачається недостатність доказів для підозри останнього в організації умисного знищення чужого майна шляхом підпалу (потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_10 );

в повідомленні про підозру органами досудового розслідування не було наведено достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209 КК України;

слідчою не розмежовано, в чому саме полягає зміна раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подану ним скаргу в повному обсязі та вважаючи, що наведені ним підстави є такими, що зумовлюють необхідність скасування повідомлення про підозру, просив задовольнити подану ним скаргу.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, вважав повідомлену йому підозру необґрунтованою, наголосив на тому, що він взагалі не розуміє в зв?язку з чим та у чому його підозрюють.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги, зазначивши, що визначених кримінальним процесуальним законодавством підстав для скасування повідомлення про підозру в даному випадку немає. Наголосив на тому, що повідомлення ОСОБА_4 складено та вручено належним суб?єктом та у повній відповідності з вимогами КПК України. В свою чергу, зміст підозри повністю відповідає вимогам статті 277 КПК України. Вказав, що колегією суддів Полтавського апеляційного суду при розгляді апеляції сторони захисту на ухвалу слідчого судді, якою було застосовано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перевірялися доводи захисника щодо необґрунтованості пред?явленої останньому підозри, за наслідком чого було встановлено, що підозра є обґрунтованою. При цьому обґрунтованість нової підозри була предметом перевірки слідчим суддею при вирішенні питання про продовження строку дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, внаслідок чого будь-яких підстав вважати, що підозра є необґрунтованою виявлено не було. Вказав, що станом на даний час ОСОБА_4 в присутності його захисника ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 11 липня 2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. Ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 342 КК України. Зазначив, що на момент даного судового розгляду досудове розслідування кримінального провадження завершено та стороні захисту відкрито матеріали провадження для ознайомлення, після чого обвинувальний акт буде скеровано до суду для розгляду по суті.

Слідча ОСОБА_6 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги захисника підозрюваного.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши скаргу й додатні до неї матеріали, а також матеріали кримінального провадження № 12020170000000067, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.

Встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020170000000067 від 10 березня 2020 року.

02 травня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

20 травня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

11 липня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. Ч. 2 і 4 ст. 189, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 342 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (частина 3 статті 276 КПК України).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, які би визначали підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил чи обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.

Правова регламентація повідомлення особи про підозру регламентується нормами глави 22 КПК України.

Чинні положення КПК України містять вимоги щодо: 1) змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України); 2) випадків, за яких здійснюється повідомлення про підозру (ч. 1 ст. 276 КПК України); 3) порядку вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України).

Згідно з положеннями статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 276 КПК України).

Відповідно до положень ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Системний аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є:

питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру;

процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру;

питання дотримання стандарту «достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «ІльгарМаммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність у кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Як вбачається із конструкції п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх доказів (підстав)».

При цьому стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення, а також правильність кваліфікації інкримінованих особі діянь.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, а також правильність визначеної слідством кваліфікації таких дій, так як такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та слідчим суддею питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного всіх елементів складу кримінальних правопорушень, які йому інкримінується, є передчасним.

Більше того, правова кваліфікація інкримінованих діянь, під час слідства може бути неодноразово змінена в ході встановлення органом досудового розслідування певних обставин розслідуваних кримінальних правопорушень.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що повідомлена підозра передбачає первинну кваліфікацію, яка з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що розслідується, може бути конкретизована та змінена як щодо кваліфікації дій, так і щодо обсягу обвинувачення, якщо за наслідками проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор дійдуть переконання про можливість складання обвинувального акту та направлення його до суду.

Беручи до уваги межі інституту оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо помилковості кваліфікацій дій підозрюваного та не встановлення стороною обвинувачення достатніх доказів, які мають значення для висновку про наявність у діях підозрюваного ознак кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Як наслідок, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Із урахуванням наведеного слідчий суддя критично оцінює аргументи захисту про те, що стороною обвинувачення неналежним чином сформульовано фактичний виклад обставин підозри, не наведено достатніх доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також неправильно кваліфіковано діяння останнього.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що як повідомлення про підозру, так і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру містять відомості про особу, яка його склала, та особу, яка здійснила повідомлення про підозру, а також про особу, яка повідомляється про підозру. Крім того, повідомлення про підозру і про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру містять підписи особи, яка його склала, та особи, яка здійснила повідомлення про підозру. Також у повідомленні про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру відображено анкетні дані особи підозрюваного, ідентифікуючі ознаки кримінального провадження, зміст підозри та виклад фактичних обставин і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру викладені чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації.

Викладене свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 277 КПК України щодо форми цього процесуального документа.

Разом із тим, дотримання стороною обвинувачення порядку вручення письмового повідомлення про підозру, регламентованого статтею 278 КК України під сумнів стороною захисту не ставиться.

Окремо слідчий суддя звертає увагу на те, що, як встановлено в ході судового розгляду цієї скарги, питання щодо обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри було предметом перевірки слідчим суддею при вирішенні клопотання про застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та колегією суддів Полтавського апеляційного суду при розгляді апеляції сторони захисту на відповідну ухвалу слідчого судді, а питання про обґрунтованість зміненої підозри перевірялося слідчим суддею при вирішенні питання про продовження строку застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідком кожного з даних судових розглядів не було встановлено будь-яких підстав вважати, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому відповідних кримінальних правопорушень є необґрунтованою.

Крім того, із наданих прокурором в судовому засіданні пояснень встановлено, що на момент цього судового розгляду стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні та у відповідності до статті 290 КК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що під час складення, підписання та вручення повідомлення про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру в кримінальному провадженні були цілком дотримані вимоги глави 22 КПК України, в зв`язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 276-279, 303, 309 і 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 02 травня 2024 року, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 20 травня 2024 року в кримінальному провадженні № 12020170000000067 від 10 березня 2020 року, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 17 липня 2024 року о 17 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_11