Постанова № 12050872, 01.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.11.2010 р. № 2-а- 11393/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача Паршаков Е.О.

представника відповідача- Малахова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Корпоративні зернові системи"

до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство «Корпоративні зернові системи» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.09.2010р. № 00003302302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 599194,00 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 262878 грн.

Позивач зазначає, що не згоден з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси, оскільки з висновків відповідача випливає, що позивач не має права придбавати товари (роботи, послуги) і відповідно відносити до податкового кредиту суми ПДВ, що повязані з таким придбанням, заздалегідь не упевнившись в тому, що постачальник таких товарів (робіт, послуг) своєчасно подасть до податкових органів декларацію.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи податкове повідомлення- рішення, яке оскаржується в даній справі цілком законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань визначення ПДВ за період з 01.04.2010р. по 31.05.2010р. по взаємовідносинами з ТОВ НВФ «Станінпром-Агро».

За результатами перевірки складено акт № 5018/23-304/33477486 від 25.08.2010р., згідно якого встановлено низку порушень. Зокрема, відповідно до даних декларації з податку на додану вартість позивача за квітень та травень 2010 року встановлено, що він мав взаємовідносини з ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» з придбання товарів на загальну суму 3906805,00 грн., в тому числі ПДВ - 651134,17 грн.

При співставленні податкових зобов'язань ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» та податкового кредиту ПП «Корпоративні зернові системи» відповідач виявив розбіжності у сумі 651134 грн., а саме: за квітень 2010 року у сумі 355000 грн., за травень 2010 року у сумі 296134 грн.

Крім того, під час перевірки відповідач встановив, що ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» знаходиться на податковому обліку у Світловодській ОДПІ м. Світловодська з 25.05.2006 року. Декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року станом на 21.05.2010 року до податкового органу ним не надавалася, декларація по податку на додану вартість за травень 2010 до ОДПС станом на 21.06.2010 року не надавалася; декларація з податку на прибуток за 1-е півріччя 2010 року до ДПІ не надавалася; відповідно до розрахунку комунального податку за ІІ квартал 2010 року кількість працюючих - 0.

Аналізуючи зібрану інформацію відповідач зробив висновок про те, що факт не подання ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» податкових декларацій свідчить про відсутність обєкту оподаткування, який виникає при проведенні фінансово-господарський операцій між позивачем та ТОВ НВФ «Станінпром-Агро».

На думку відповідача факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ свідчать про відсутність правових підстав для формування у позивача податкового кредиту за операціями з придбання товарів від його контрагента.

На підставі розгляду акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 599194,00 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 262878 грн.

Посилаючись на ч. 1 ст. 203 ЦК України відповідач зробив висновок, що угоди укладені між позивачем та ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, в звязку з чим позивач, в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно відніс до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 651134 грн.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» 08.02.2010р. укладено договір поставки № МС-02, відповідно до умов якого ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» зобовязався поставити позивачу зерносушарки модульні безпосередньої дії, виробництва “Mathews Compani”, які позивач придбав з метою подальшого використання в господарській діяльності продажу підприємству ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» згідно договору № 849/10_2 від 11.02.2010р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом висновок про порушенням правочином, що був укладений між позивачем та ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» публічного порядку, зроблено відповідачем в звязку з тим, що, як він вважав, сторони правочину не мали на меті створення взаємних прав та обовязків щодо поставки товарів, натомість, в порушення вимог чинного законодавства, шляхом укладення фіктивного правочину, мали на меті отримання відшкодування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що фактичне отримання товару позивачем від ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» здійснено за накладною № 15 від 01.08.2010р. та відвантажено на адресу ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» за накладною № 17 від 02.08.2010р. Відвантаження здійснено автотранспортом за рахунок вантажовідправника ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» за маршрутом м. Одеса м. Світловодськ (пункт митного оформлення товару ТОВ НВФ «Станінпром-Агро») м. Новомосковськ Дніпропетровської області (вантажоодержувач ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство»), що підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразку СМR №№ 417,418/1, 418/2.

Оцінюючи доводи, покладені відповідачем в обґрунтування позиції про недійсність правочину, суд зазначає, що позивач, вступаючи з ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд.

Крім того, позивач не був наділений та не наділений на даний час жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності. Також на позивача не покладено обовязок контролювати подання його контрагентом декларації з податку на додану вартість до податкових органів за місцем реєстрації.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.

Та обставина, що на час перевірки ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» податковими органами встановлено неподання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року станом на 21.05.2010 р. , декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р. станом на 21.06.2010 р., декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2010 р.; а також кількість працюючих 0 осіб, не спростовує доводів позовної заяви, оскільки ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» є самостійною юридичною особою і відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно здійснює свою господарську діяльність та самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Позивач, при укладенні угоди не був наділений повноваженнями щодо перевірки статусу цієї юридичної особи та можливості виконання ним умов договору. На час укладення угоди ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» було надано позивачу документи, що підтверджують його статус як юридичної особи та платника податків.

Відповідно до вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, утому числі операції з:

передачі права власності на обєкт застави позивальнику (кредитору) для погашення заборгованості застоаводавця;

передачі обєкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття до перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України, в інших випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається судом з матеріалів справи фактичне отримання товару позивачем від ТОВ НВФ «Станінпром-Агро» здійснено за накладною № 15 від 01.08.2010р. та відвантажено на адресу ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» за накладною № 17 від 02.08.2010р., що підтверджує реальне виконання угоди, подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також наявність обєкту оподаткування, який виникає при проведенні сторонами укладеної угоди фінансово-господарських операцій.

Відповідно до п/п 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Тобто суми підтверджені податковою накладною підлягають включенню до податкового кредиту.

Судом вбачається, що позивач отримав від ТОВ НВФ " Станінпром-Агро" податкові накладні, які ТОВ НВФ " Станінпром-Агро" згідно п.п. 7.3.1 п. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надало після отримання попередньої опити від позивача : згідно податкової накладної № 3 від 16.04.2010р. позивачем сплачено по договору № МС-02 від 08.02.2010р. за зерносушарки на загальну суму 1330000 грн., в тому числі ПДВ - 221666,67 грн.; згідно податкової накладної № 4 від 20.04.2010р.позивачем сплачено по договору № МС-02 від 08.02.2010р. за зерносушарки на загальну суму 800000,0 грн., в тому числі ПДВ - 133333,33 грн.; згідно податковій накладній № 5 від 28.05.2010р. позивачем сплачено по договору № МС-02 від 08.02.2010р. за зерносушарки на суму 1776805,0 грн., в тому числі ПДВ 296134,17 грн.

Проте відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дані обставини до уваги не взято.

Перевіривши відповідно до ст. 2 КАС України, оскаржуване в даній справі рішення відповідача, чи прийнято його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, судом вбачається, що його прийнято при невірному тлумаченні норм чинного законодавства України, без врахування дійсних обставин справи.

Суд вважає наведені підстави достатніми для скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова від 07.09.2010р. № 00003302302/0.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Корпоративні зернові системи» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.

<Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05 листопада 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.