Ухвала суду № 120508362, 16.07.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15951/13-ц

Провадження № 4-с/686/27/24

УХВАЛА

16 липня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді - Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із скаргою на бездіяльність державного виконавця, в обґрунтування якої вказала, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2013 по справі № 686/15951/13 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 19568,1 доларів США, пені та штрафів 19319,9 грн., судовий збір в розмірі 931,81 грн., у зв`язку з чим на примусовому виконані в Першому відділі ДВС у місті Хмельницькому перебувало виконавче провадження № 44655957 від 20.01.2014 на підставі виконавчого листа виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області. Постановою державного виконавця № 41600613 від 07.08.2014 накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . В подальшому 14.09.2016 виконавче провадження № 44655957 завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу, проте вищевказаний арешт знято не було. Ухвалою від 30.11.2022 в задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання по справі № 686/15951/13 відмовлено. В лютому 2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про зняття арешту з майна боржника, проте відповіддю від 16.02.2024 № 24490/25.21-47 повідомлено що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 . Вважає бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту незаконною, оскільки виконавче провадження припинено вже майже 8 років, стягувач позбавлений права повторно звернутись до органів ДВС з виконавчим листом про примусове виконання з ОСОБА_1 , існування арешту щодо усього рухомого і нерухомого майна є безпідставним та незаконним, у зв`язку з чим просить визнати бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту незаконною, зобов`язати посадових осіб Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 .

Представник Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому подав відзив на скаргу, де зазначив, що 20.06.2016 а підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та разом з виконавчим документом направлена ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказана норма не передбачає зняття арешту з майна та не позбавляє стягувача повторно пред`явити до виконання виконавчий лист, просить в задоволення скарги відмовити.

Представник заявника подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Представник Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача ПАТ КБ «ПривтаБанк» в судове засідання не з`вився, повідомлений про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку.

У відповідності до приписів ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2013 по справі № 686/15951/13 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 19568,1 доларів США, пені та штрафів 19319,9 грн., судовий збір в розмірі 931,81 грн.

В Першому відділі ДВС у місті Хмельницькому перебувало виконавче провадження № 41600613 від 20.01.2014 на підставі виконавчого листа виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 19568,1 доларів США, пені та штрафів 19319,9 грн., судовий збір в розмірі 931,81 грн.

Постановою державного виконавця № 41600613 від 07.08.2014 накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 20.06.2016 ВП № 41600613 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

09.02.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про зняття арешту з майна боржника.

Листом Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому від 16.02.2024 № 24490/25.21-47 повідомлено що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.

Згідно п.9ч.1,5ст.47Закону України«Про виконавчепровадження» від21.04.1999№ 606-XIV(далЗакон №606-XIV)в редакціїна часвинесення постановипро поверненнявиконавчого листастягувачеві,виконавчий документ, напідставі якоговідкрито виконавчепровадження, за яким виконання не здійснювалосяабо здійсненочастково,повертається стягувачуу разі,якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону № 606-XIV).

Статтею 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкція № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Судом встановлено, що виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тобто, виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 01 серпня 2019 року у справі № 754/15469/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доказів на підтвердження виконання рішення Хмельницького міськраойнного суду Хмельницької області від 10.10.2013 справа №686/15951/13 скаржником н надано.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 353, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складення повного тексту ухвали 19.07.2024.

Суддя: