Рішення № 120506833, 17.07.2024, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/357/24

Провадження №2/471/140/24

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Гукової І.Б.,

за участю секретаря - Холоденко І.Ю,

представника позивача - Воронкова О.М. ,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/357/24 за позовною заявою ТОВ"Коллект Центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договром,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 59853,00 грн. та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 15 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено в електронній формі кредитний договір №2107451510590, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 5900 грн. з обов`язком повернення коштів з відсотками, визначеними у договорі. Всупереч умов кредитного договору відповідач не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 98216,12 грн. 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 2107451510590. 10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та Позивачем було укладено Договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_2 .. Позивач, враховуючи принцип справедливості та розумності просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 59853,00 грн., яка складається з 5900,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 53953,00 грн.- заборгованості за відсотками.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові.

Відповідач заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що позивачем не надано доказів перерахування йому кредитних коштів за договором, зазначив, що відповідно до матеріалів справи кредитні кошти було перераховано йому на карту «Укрсиббанку». Однак він ніколи не був клієнтом вказаного банку. Також зазначив, що він не є користувачем мобільного номеру телефону та не є власником електронної скриньки вказаних у договорі.

Вислухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно кредитного договору №2107451510590 15.03.2021 року, укладеного в електронній формі між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у сумі 5900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно листа ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 04.01.2024 року, на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитного договору такою юридичною особою 15.03.2021 року о 16 год. 19 хв. прийнято платіж в сумі 5900 грн., який зараховано на картку НОМЕР_1 , власник картки PUBLIC JOINT-STOCK CJMPANY UKRSIBBANK.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2107451510590 15.03.2021 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 98216,12 грн.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за договором то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Аналіз змісту кредитного договору №2107451510590 від 15.03.2021 року наданого позивачем на підтвердження його укладання з відповідачем, свідчить, що такий договір є електронним документом і для його підписання використовувався електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

В цьому контексті слід звернути увагу, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, одноразовий ідентифікатор це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою засобів електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Позивачем зазначено, що кредитні кошти в сумі 5900,00 грн. було перераховано 15.03.2021 року о 16 год. 19 хв. на картку НОМЕР_1 , власник картки PUBLIC JOINT-STOCK CJMPANY UKRSIBBANK.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно відповіді АТ «Укрсиббанк» від 08.07.2024 року ОСОБА_2 рахунки в банку не відкривав, в системі банку інформації не знайдено.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на виконання умов договору, а саме перерахування позивальнику кредитних коштів у сумі 5900,00 грн. Також суд звертає увагу, що в умовах договору не вказано номер карти на яку повинні були зараховані кошти, яка належить відповідачу.

Окремо слід звернути увагу, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів того, що кредитодавцем виконані умови кредитного договору та надано позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти. До того ж, суд враховує, що зміст договору навіть не містить відомостей про спосіб надання кредитних коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договром- відмовити.

Позивач - ТОВ "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова,3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2024 року.

СуддяІ.Б. Гукова