Постанова № 12049867, 04.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04.06.2010 р.№ 2а-2345/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

прокурора: Паніч Т.В., посвідчення № 166 від 20.05.09 р.,

представника позивача: Скакодуб Н.М., довіреність № 3/9/32-205 від 19.01.10 р.,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпрокурора Жовтневого району Миколаївської області, пр-т Жовтневий, 314, м. Миколаїв, 54000 в інтересах держави в особіРегіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів ДПА України в Миколаївській області, вул. Нікольська, 47, м. Миколаїв, 54001 доСПД ОСОБА_2, АДРЕСА_1 простягнення фінансової санкції у сумі 1700,0 грн. В С Т А Н О В И В:

Прокурор Жовтневого району Миколаївської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансової санкції у сумі 1700,0 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор позов підтримали.

Відповідач у судове засідання не прибув, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 19).

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 04.06.10 р., судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи адміністративну справу, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державна податкова адміністрація України здійснює контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; застосовує у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоровя громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі - Закон).

У ст. 1 Закону зазначено, що алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка обємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08; слабоалкогольними напоями є алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 1,2 до 8,5 відсотка обємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.

Таким чином, вино віднесено до алкогольних напоїв.

Статтею 15 ч. 11 Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися субєктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із ст. 16 ч. 1 Закону, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

У відповідності з направленнями № 7-23-23, № 8-23-23 від 24.04.09 (а. с. 8, 9) за підписом начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області, головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб Черненко Л.В., старшому державному податковому ревізору-інспектору податкового контролю юридичних осіб Коваленко Т.С. доручено проведення з 24.04.09 р. до 30.04.09 р. планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань наявності ліцензій на виробництво спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на право проведення роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; цільового використання спирту етилового, коньячного і плодового; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами; наявності супровідних документів; дотримання стандартів; маркування підакцизних товарів; дотримання максимальних цін на тютюнові вироби; а також інших питань, що регулюють виробництво і обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні.

Вказаними посадовими особами 24.04.09 р. складений Акт (Довідка) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 505/14/20/23/НОМЕР_1 (а. с. 10-11). Як вказано в Акті, в ході перевірки виявлено порушення відповідачем ст. 15 Закону - торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.

Згідно із ст. 11 ч. 1 п. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Як передбачено у ст. 17 Закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У звязку з виявленим порушенням до відповідача, на підставі ст. 17 ч. 2 абз. 5 Закону, застосована санкція (рішення про застосування фінансових санкцій від 30.04.09 р. № 140510, (а. с. 6)) про стягнення до бюджету штрафу у сумі 1700,0 грн. Зазначене рішення отримане відповідачем 03.07.09 р., про що свідчить підпис відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 7).

Рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржено.

Згідно з ст. 17 ч. 5 Закону і п. 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.03 р. № 790, у разі невиконання субєктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Застосовані до відповідача санкції належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному у ст. 238 ч. 1 Господарського кодексу України.

Статтею 223 ч. 2 Господарського кодексу України встановлено, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій до субєктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім, випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про банківські рахунки відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави (державний бюджет Жовтневого району Миколаївської області, р/р 31113106700172 у банку ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПОУ 23626050) фінансову санкцію у сумі 1700,0 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена

16 липня 2010 року.

СуддяА. О. Мороз