Рішення № 120496277, 22.07.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3949/24

Провадження № 2/229/1500/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання ЖаріноїЮ.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року заборгованість за теплову енергію в сумі 34554,79 грн., заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 1058,53 грн. за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року, інфляційні витрати в сумі 11719,85 грн., 3% річних в сумі 981,70 грн. за період з 01.12.2004 по 24.02.2022 року, судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу, в сумі 42 грн. та витрати, пов`язані з отриманням витягу, в сумі 45 грн.

В обґрунтування позову вказує, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , та за якою позивач регулярно надає послуги з постачання теплової енергії, за які необхідно щомісячно вносити оплату за встановленими тарифами. Порушуючи чинне законодавство відповідач тривалий час ухиляється від сплати за надані послуги, добровільно заборгованість не сплачує, внаслідок чого має заборгованість в сумі 48314,87 грн., яка складається із: заборгованості за теплову енергію за період 01.12.2004 року по 30.04.2024 року у сумі 34554,79 грн.; заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року у сумі 1058,53 грн.; інфляційних втрат у сумі 11719,85 грн. та 3% річних у сумі 981,70 грн. за період 01.12.2004 по 24.02.2022 року. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначені суми заборгованості, а також судові витрати в сумі 2422,40 грн., витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу в сумі 42,00 грн. та витрати, пов`язані з отримання витягу в сумі 45,00 грн.

Представник позивача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в судове засідання не з`явилася, про дату, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Згідно наданого відповідачем відзиву, остання вказала, що заперечує проти позову в повному обсязі, вказала що позивач не наводить жодних обґрунтувань і не надається жодних доказів щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.12.2004 року по жовтень 2019 року. Також позивачем не надано актів включення і відключення будинку за періоди 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки. Не доведено позивачем також обсягу фактично виконаних ним функцій (робіт), вартість яких включається до витрат за абонентське обслуговування, обґрунтованість встановлених тарифів, а звідси і розміру заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних. Крім того, зазначила, що витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу в сумі 42,00 грн. та витрати, пов`язані з отримання витягу в сумі 45,00 грн. не відносяться до судових витрат, тому вона не згодна з їх стягненням на користь позивача, а також просила суд застосувати строк позовної давності.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач з 11.11.2003 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 368720114 від 06.03.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна (а.с.30-31),за якоюу Обласногокомунального підприємства«Донецьктеплокомуненерго»,що надаєпослуги з постачання теплової енергії, відкритий особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с.32).

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме, Рішеннями Виконавчого комітету Дружківської міської ради та Актами на включення (відключення) теплопостачання в будинку АДРЕСА_2 (а.с.15-21,34-38,40-66), підтверджено, що позивач надавав відповідачу комунальні послуги з постачання теплової енергії. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов`язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Згідно п.5 ч.2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016р. № 1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.03.2015р. № 1171».

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Тобто, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг.

А тому споживач зобов`язаний оплатити отримані ним житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі № 3-184гс14.

Суду не надано та не зазначено про існування достовірних доказів того, що відповідач відмовлялася від споживання послуг з постачання теплової енергії у встановленому порядку, чи зверталася до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами». Розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постачання теплової енергії, що надаються ОКП «ДТКЕ» споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами (п.34 індивідуального договору).

Відповідачем суду не надано достовірних доказів належної оплати вартості послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, а тому суд вважає, що з вини відповідача порушено виконання зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи представником позивача було обґрунтовано доведені ті обставини, на які вона посилалася як на підстави своїх вимог.

До матеріалів справи позивачем наданий розрахунок ціни позову, в якому зазначено суми індексу інфляції та 3% річних.

Суд, перевіривши правильність наданого до позову розрахунку встановив, що суми інфляційних витрат та 3% річних позивачем правильно нараховані.

Встановлено, що відповідач має заборгованість в загальній сумі 48314,87 грн., яка складається із: заборгованості за теплову енергію за період 01.12.2004 року по 30.04.2024 року у сумі 34554,79 грн.; заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року у сумі 1058,53 грн.; інфляційних втрат у сумі 11719,85 грн. та 3% річних у сумі 981,70 грн. за період 01.12.2004 по 24.02.2022 року, що підтверджено витягом з особового рахунку № НОМЕР_1 .

Альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Частиною 1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» стосуються заборгованості, що утворилася у період 01.12.2004 року по 30.04.2024 року.

Водночас, із вказаними вимогами представник позивача звернулася до суду 03.06.2024 року.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Разом з тим, згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості, відповідачем весь заявлений період заборгованості періодично не в повному обсязі здійснювалась оплата послуг позивача, останній платіж було здійснено ОСОБА_1 в квітні 2024 року, що підтверджується вказаним розрахунком, а тому строк позовної давності перервався в момент здійснення таких платежів. Крім того, відповідач у відзиві також зазначає про часткову оплату заборгованості за теплову енергію, отже, проведення таких оплат нею не заперечується.

Вищевказане свідчить про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування у даному випадку строків позовної давності, а також, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд зазначає, що витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу, та витрати, пов`язані з отриманням витягу, відносяться, відповідно, до витрат, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а також до витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, отже, вимога позивача щодо стягнення таких витрат є обґрунтованою.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а також витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу, в сумі 42 грн. та витрати, пов`язані з отриманням витягу, в сумі 45 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст. 162 ЖК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.10, 76-81, 133, 141, 263-265, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ПАТ Банк «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку: 260021880400, IBAN (в електронному форматі) UA313203710000000260021880400, IBAN (формат на паперовому носії): НОМЕР_3 ) заборгованість за теплову енергію за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року в сумі 34554 (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 79 коп., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.12.2004 року по 30.04.2024 року у сумі 1058 (одна тисяча п`ятдесят вісім) грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 11719 (одинадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 981 (дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 70 коп.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ПАТ «Банк «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку: 260021880400, р/р НОМЕР_3 , ЄДРПОУ 03337119) судовий збір в розмірі в розмірі 2422,40 грн., а також витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу, в сумі 42 грн. та витрати, пов`язані з отриманням витягу, в сумі 45 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Є. Дубовик