Рішення № 120494284, 19.07.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/4677/24

Провадження № 2/235/1319/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (далі - ТОВ «ШБК») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем на різних посадах з 12 жовтня 2016 року по 25 лютого 2021 року.

За час роботи на підприємстві відповідача він набув хронічних професійних захворювань, а саме, пневкоконіоз, ЛН І-ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем пониження слуху (ІІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 3 листопада 2021 року.

У п.17 Акту зазначено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, зокрема, і на ТОВ «ШБУ» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.

Згідно з п.18 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є вуглепородний пил - фактична величина 18,3-19,5 мг/куб.м при нормативному значенні 2 мг/куб.м; важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,4 - 127,3 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 61,5 - 83,3 Вт при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 10-32 кг при нормативному значенні 30 кг; робоча поза в нахиленому положенні більше 30° 28-48% зміни при нормативному значенні 30°- 25% зміни; нахили корпусу 115-145 разів за зміну при нормативному значенні 50 - 100 разів за зміну; фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 83-85 дБА при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно з довідкою МСЕК м. Краматорськ від 25.11.2021 серії 12ААА № 106216 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50% за професійним захворюванням, з яких 30% - пневмоконіоз, 20% - приглухуватість. Зазначені повторні 10% через трудове каліцтво не є предметом позову.

Згідно з довідкою МСЕК м. Краматорськ від 25.11.2021 серії 12ААВ № 547564 позивачу первинно безстроково встановлено 3 групу інвалідності за професійним захворюванням.

Зазначає, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не виключати переживання, страждання, стрес, депресію.

Факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання 245 000 грн (а.с.1-4).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.18).

1 липня 2024 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив, в якому відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.17 акту розслідування професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме шахта ім. Стаханова, ТОВ «Донбас ШПУ», ВАТ «Укрвуглебуд», ТОВ «Донбасвуглепроходка», ШБУ № 9 «ШБК «Донецькшахтопроходка», ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка», ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Останнім місцем роботи, за яким складено даний акт, є ТОВ «ШБК».

Відповідно до виписок з медичної (амбулаторної) карти позивача з розділу «Анамнез захворювання» вбачається, що позивач вважає себе хворим на протязі 5-6 років, з часу, коли з`явилися кашель, задишка, біль у хребті, періодично лікується самостійно без ефекту.

Причини виникнення профзахворювань наведені у п.18 Акту П-4: вуглепородний пил, важкість праці, шум, а також їх фактичне значення, включені до Акту на підставі висновків комісії при розслідуванні професійних захворювань, що виникли під час праці позивача на декількох підприємствах вугільної галузі.

Хронічна хвороба має довготривалий повільний процес. У розвитку хвороби розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Отже, розвиток хвороби має відбуватися щонайменше протягом п`яти - семи років.

Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстрованого в Мінюсті України 23.07.2007 за № 846/14113, у картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією.

За весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив, за результатами яких його визнано здоровим та придатним для роботи.

Звільнився позивач за власним бажанням, а не за станом здоров`я, і тільки після звільнення з ТОВ «ШБК» виявив у себе цілу низку професійних захворювань.

Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах потребує більшої уваги і від роботодавця, і від працівника та має наслідком певні пільги (відпустка більшої тривалості, пільговий пенсійний стаж, підвищена оплата).

Зі свого боку відповідач завжди дотримувався покладеного на нього нормами законодавства обов`язку.

Відповідачем застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник гірничо-видобувної галузі.

Жоден засіб індивідуального захисту не може абсолютно убезпечити працівника від впливу шкідливого фактору, якщо сам працівник не докладає зусиль для збереження свого здоров`я.

Зважаючи на наявність у позивача декількох професійних захворювань, видно, що позивач протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але, перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами, продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку у нього цих професійних захворювань. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило позивача змінити професію, пройти навчання новій професії. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про недбале ставлення позивача до свого здоров`я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи.

Позивач при працевлаштуванні до відповідача знав про наявність в нього хронічних захворювань, усвідомлював, що під час роботи в шкідливих та небезпечних умовах дані хвороби будуть розвиватися, проте під час проходження обов`язкового вступного медичного огляду приховав від адміністрації відповідача даний факт. За результатами проходження обов`язкових щорічних медичних оглядів був визнаний придатним до роботи. Таким чином, дані дії позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже, якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.

Як вбачається з п.12 Акту П-4 та трудової книжки позивача причиною виникнення професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі.

Загальний стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 26 років 8 місяців 1 день, з них на ТОВ «ШБК» - 4 роки 4 місяці 14 днів або 16,5% від загального стажу.

Відповідач вважає, що моральна шкода у розмірі 245 000 грн при 50% втрати професійної працездатності позивача є безпідставно завищеною, адже з аналізу судової практики по аналогічним справам вбачається, що при втраті позивачем професійної працездатності сума стягнення становить набагато меншу суму, адже причиною виникнення професійних захворювань позивача стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі, а відтак її розмір має бути розподілений відповідно до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу (з урахуванням трудового стажу позивача на цих підприємствах).

Відповідно до розділу 10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «ШБК» та Положення «Про порядок визначення та відшкодування моральної шкоди», яким регулюються відносини між підприємством та працівником в частині порядку визначення розміру та відшкодування моральної шкоди в разі порушення законних прав працівника при втраті ним працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виникнення професійного захворювання, які спричинили стійку втрату працездатності, а також у випадках зі смертельним наслідком на виробництві. Проте позивач до відповідача з відповідною заявою не звертався.

Згідно з висновком МСЕК позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, яка у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009, є робочою. Особи з інвалідністю 3 групи можуть навчатися та провадити різновиди трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями права на працю не позбавлений.

Крім того, позивачеві Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію.

Хронічні професійні захворювання встановлені вперше позивачеві 25.11.2021, отже з урахуванням нетривалого строку моральних страждань з цього приводу і розмір відшкодування не має бути занадто великим.

У разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення моральної шкоди, при стягненні цієї суми не потрібно зазначати про стягнення податків, так як питання щодо опублікування стягнутих сум повинно вирішуватися не судовим рішенням, а відповідно до норм податкового законодавства України, чинного на момент виконання рішення суду, тобто на час отримання доходу.

На підставі наведеного відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.24-29).

8 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що факт заподіяних позивачеві страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

У виникненні позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача (п.18 Акту). Навіть при очевидній вині роботодавця у даному конкретному випадку законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

Хронічне професійне захворювання та втрата професійної працездатності позивача настали, в тому числі і відповідач як роботодавець, у якого позивач пропрацював більше 13 років, не забезпечив створення нешкідливих та безпечних умов праці, а тому в даному випадку наявна вина відповідача як роботодавця у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання. Відповідач мав створити позивачу належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

До позовної заяви було додано належні та допустимі докази, а саме медичні висновки із зазначенням причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановленням відсотку втрати працездатності позивачу.

Обов`язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду працівникові видається логічним, адже саме він є гарантом безпечних та нешкідливих умов праці, відповідає за охорону праці на виробництві.

Матеріали справи свідчать про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, вини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 50%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем, у зв`язку із набутим хронічним професійним захворюванням.

Чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров`я, мають бути стягнуті без врахування податків та інших обов`язкових платежів. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

На підставі наведеного сторона позивача наполягає на своїх позовних вимогах та просить їх задовольнити (а.с.35-39).

Дослідивши письмові докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював у ТОВ «ШБК» з 12 жовтня 2016 року по 25 лютого 2021 року електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8-10).

Як зазначено в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеного 2 листопада 2021 року комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 03.11.2021, професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме шахта ім. А.Г.Стаханова; ТОВ «Донбас ШПУ»; ВАТ «Укрвуглебуд»; ТОВ «Донбасвуглепроходка»; ШБУ № 9 ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка»; ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка»; ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми (п.17).

Згідно з п.18 акту причиною виникнення професійного захворювання є вуглепородний пил - фактична величина 18,3 - 19,5 мг/куб.м при нормативному значенні 2 мг/куб.м. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,4 - 127,3 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 61,5 - 83,3 Вт при нормативному значенні 45Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 10 - 32 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 300 28-48% зміни при нормативному значенні 300 - 25% зміни. Нахили корпусу 115-145 разів за зміну при нормативному значенні 50 - 100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску еквівалентні рівні шуму 83 - 85 дБА при нормативному значенні 80 дБА (а.с.11-12).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 106216, виданої МСЕК м. Краматорська 25.11.2021, позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю (30% - за пневмоконіозом вперше, 20% - за хронічною приглухуватістю вперше, 10% - за трудовим каліцтвом 22.04.2012 повторно) безстроково; визначена потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні за професійним захворюванням пневмоконіоз.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 547564, виданої МСЕК м. Краматорська 25.11.2021, позивачу вперше встановлена 3 група інвалідності безстроково за професійними захворюваннями, рекомендовано «Д» терапевта, ЛОР (а.с.13).

У відповідності до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1).

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`ям (п.1 ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5).

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ТОВ «ШБК», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих та безпечних умов праці.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки позивача, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності та встановлення групи інвалідності.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також, що причиною виникнення професійних захворювань у позивача стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної промисловості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, а тому заперечення відповідача в цій частині суд знаходить безпідставними.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Тому право вибору способу захисту свого порушеного права (судовий або досудовий) належить виключно позивачу, і посилання відповідача на не звернення до нього із заявою про досудове врегулювання спору є безпідставним.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду 95 000 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

Таким чином моральна шкода у розмірі 95 000 грн підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеної частини позовних вимог в сумі 375,76 грн (968,96 грн х 38,78% : 100%), оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.43 Гірничого закону України, керуючись ст.ст.13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (м. Покровськ Донецької області, вулиця Залізнична, будинок 82, код ЄДРПОУ 40162326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (м. Покровськ Донецької області, вулиця Залізнична, будинок 82, код ЄДРПОУ 40162326) в дохід держави судовий збір в розмірі 375 (трьохсот сімдесяти семи) гривень 76 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко