Рішення № 120494219, 18.07.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

=====

Справа №243/13301/21

Провадження №2/225/79/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

18 липня 2024 року

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької міської, третя особа: Слов`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, та

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецької міської ради, третя особа: Слов`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з спадкодавцем (цивільним чоловіком) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Докучаєвськ, Донецької області, громадянином України. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, з ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її цивільній чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Докучаєвськ, Донецької області, громадянин України, який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав на тимчасово окупованій території України, а саме: АДРЕСА_1 . Факт смерті спадкодавця підтверджує документами, які видані на тимчасово окупованій території України, а саме: свідоцтвом про смерть від 07.07.2021 серії НОМЕР_1 та довідкою про причину смерті від 07.07.2021 №98. Інших документів, які б підтвердили факт смерті спадкодавця вона не може надати суду, адже лікарських установ, які б діяли у м.Донецьк Донецької області та були б підконтрольні уряду України немає. Зі спадкодавцем вона мешкала однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вела спільне господарство з 03.03.2015 по день смерті, про що свідчить довідка про спільне проживання та ведення спільного господарства від 04.11.2021 №60, яка видана на тимчасово окупованій території України. Під час життя спадкодавця вони не встигли зареєструвати шлюбні відносини у зв`язку з тим, що державні органи тимчасово не здійснюють свої повноваження на тимчасово окупованій території. 30.01.2020 спадкодавець склав заповіт серії СБ №373102 на її користь, посвідчений 30.01.2020 нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.М. на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку. Після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно: грошові кошти - недоотриману за життя пенсію, яка знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області; квартиру, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців за заповітом або за законом, які б заявляли права на спадщину, крім неї, цивільної дружини, ОСОБА_1 , у спадкодавця немає. Встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років у період з 03.03.2015 по день його смерті до часу відкриття спадщини в судовому порядку позивача необхідно для подальшого звернення з заявою до суду про встановлення факту смері спадкодавця для отримання свідоцтва про смерть та подальшого його використання в цивільно-правових відносинах.

15.05.2024 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

02.07.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені.

Приймаючи до уваги, що позивачка не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст.208-283 ЦПК України заочно, у зв`язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Докучаєвськ, Донецької області, громадянин України, який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав на тимчасово окупованій території України, а саме: АДРЕСА_1 . Про що, на тимчасово окупованій території України видані "свідоцтво про смерть від 07.07.2021 серії НОМЕР_1 " та "довідка про причину смерті від 07.07.2021 № 98".

30.01.2020 ОСОБА_2 було складено "заповіт серії СБ №373102" на користь ОСОБА_1 , посвідчений 30.01.2020 нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.М. на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку. Після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно: грошові кошти - недоотриману за життя пенсію, яка знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області; квартиру, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 .

Із тверджень позивачки, зі спадкодавцем вона мешкала однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вела спільне господарство в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.03.2015 по день його смерті. На підтвердження зазначеного факту, надано "довідку про спільне проживання та ведення спільного господарства від 04.11.2021 № 60", яка видана на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.05.2021 №1429-5000357699, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.05.2021 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та його фактичне місце проживання зазначене: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.05.2021 №1429-5000357699, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 11.05.2021 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та її фактичне місце проживання зазначене: АДРЕСА_2 .

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з вимогами сімейного законодавства сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до положень ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц від 09 листопада 2020 року М757/8786/15-ц.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до чч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п.21 Постанови Пленуму ВС України Про судову практику у справах спадкування №7 від 30.05.2008 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Суд враховує, що м. Донецьк Донецької області є тимчасово окупованою територією України, визначеною відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75, де зазначено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані). В переліку зазначена Донецька міська територіальна громада, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Водночас, відповідно до положень чч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

На підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.03.2015 по день його смерті позивачкою надано "довідку про спільне проживання та ведення спільного господарства від 04.11.2021 №60", яка видана на тимчасово окупованій території України житлово-будівельним кооперативом «Мир-156» так званої «ДНР».

Оскільки довідка видана органом, передбаченим частиною другою ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вона є недійсною і не створює правових наслідків.

Надані позивачкою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.05.2021 №1429-5000357699 та №1429-5000357699, можуть підтверджувати тільки факт реєстрації фактичного місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_2 з моменту такої реєстрації 11.05.2021.

Інших належних та допустимих доказів проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачкою суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до чч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає що заявлені позовні вимоги позивачки є недоведеними належними та допустимим доказами, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 341, 342 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) до Донецької міської ради (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Транспортна, 2), третя особа: Слов`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (84121, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 24-б) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 18.07.2024.

С у д д я: О.Г.Геря