Рішення № 120494117, 17.07.2024, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/14/2024

130/1934/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача Пилявець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Пилявець Інни Олександрівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась з цим позовом до суду, в якому просила скасувати постанову інспектора взводу 1 роти 1 БУПП у Вінницькій області сержанта поліції Бортновського М.В. серії ЕНА № 2330335 від 06.06.2024, якою ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Стислий виклад позицій позивача.

Постановою інспектора взводу 1 роти 1 БУПП у Вінницькій області сержанта поліції Бортновського М.В. серії ЕНА № 2330335 від 06.06.2024 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн з підстав того, що 06.06.2024 о 19:21 в с. Стрижвака, по вул. Київській, водій здійснив рух на ТЗ не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії на право керування ТЗ, чим порушив вимоги п.2.4а ПДР України.

Про наявність вищевказаної постанови позивач ОСОБА_2 дізнався 18.06.2024 в телефонному режимі від адвоката Пилявець І.О., при ознайомленні з іншою справою відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає дану постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної за вказане правопорушення незаконною зважаючи на те, що 06.06.2024 о 19:21 в селищі Стрижавка, по вул. Київська ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, а сидів з дівчиною в салоні автомобіля, який стояв припаркований із заглушеним двигуном. Саме до автомобіля, який знаходився в такому стані під`їхали працівник поліції, які в результаті винесли оскаржувану постанову.

Враховуючи, що ОСОБА_2 транспортним засобом не керував, транспортний засіб йому не належить, а тому п.2.4 а ПДР ОСОБА_2 порушений не був, оскільки він не міг зупинитись на вимогу поліцейського, адже автомобіль не рухався та був припаркований, а тому постанова підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримала та просила їх задовольнити. Просила поновити строк звернення до суду, адже він був пропущений з поважних причин.

Стислий виклад заперечень відповідача.

08.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимоги з підстав того, що відповідач мав всі законні підстави винести постанову відносно позивача, який керуючи транспортним засобом створив аварійну обстановку, після зупинки мав ознаки алкогольного сп`яніння, про що було складено відповідний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідно категорії, чим порушив п.2.4 «а» ПДР України.

Крім того, представник відповідача зазначив, що рішенням Вінницького районного суду вінницької області від 28.06.2024 позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджує факт керування транспортним засобом. До відзиву додав диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського за 06.06.2024, який підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

02.07.2024 ухвалою судді було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 17.07.2024.

03.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропущенням процесуального строку для звернення до суду.

08.07.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Суд керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України провів розгляд справи у відсутність представника відповідача.

17.07.2024 в судовому засіданні було вирішено клопотання представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови серії ЕНА №2330335 від 06.06.2024, оскільки, відеозапис на диску, доданий до відзиву, запису про вручення копії постанови за ч. 1 ст. 226 КУпАП ОСОБА_2 , не містить. Також відсутні інші докази про вручення копії постанови ОСОБА_2 06.06.2024 чи направлення її йому засобами зв`язку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що постановою інспектора взводу 1 роти 1 БУПП у Вінницькій області сержанта поліції Бортновського М.В. серії ЕНА № 2330335 від 06.06.2024 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.4 «а» ПДР України за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.11).

Цей факт підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який був наданий відповідачем до відзиву. На відео ОСОБА_2 не заперечує факту керування ним транспортним засобом, як і те, що керував ним в стані алкогольного сп`яніння, всіляко пояснюючи і виправдовуючи свої дії. Посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортними засобами працівникам поліції на їх вимогу надавати відмовився (а.с.36). При складанні постанови порушень закону у поліцейського, судом не виявлено.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержаний в порядку встановленому законом.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Учасники дорожнього руху, серед іншого, зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, що передбачено ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 2.4а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності посвідчення водія відповідної категорії особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, виходячи з формулювань диспозиції указаних статей суб`єктом адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП є особа, яка здійснює керування транспортним засобом.

Основною ознакою, за якою визначається об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, є саме не пред`явлення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії,.

При цьому диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП не є бланкетною нормою і не потребує посилання на порушення інших нормативно-правових актів, вона встановлює конкретне правило (заборону керувати транспортним засобом особі, яка не має такого права) і не потребує деталізації з посиланням на Правила дорожнього руху.

Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до статті 222 КУпАП на органи Національної поліції покладено повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 126 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачем суду надано диск з відеозаписом події.

Так, в судовому засіданні були оглянуті матеріали відео зйомки, надані відповідачем, які чітко відображають факт порушення позивачем ч.1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб), позивач на відео не заперечує факт керування ним транспортним засобом. Посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортними засобами працівникам поліції на їх вимогу надавати відмовляється. Пояснення представника позивача, що позивач не керував транспортним засобом, суд розцінює як намір уникнути відповідальності.

Крім того, як вбачається з відзиву, наданого представником відповідача ОСОБА_2 рішенням Вінницького районного суду вінницької області від 28.06.2024 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджує факт керування транспортним засобом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom", практику якого повинні застосовують національні суди при прийнятті рішення, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 20, 77, 78, 79, 246, 268, 270 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України. На рішення може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ); Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: 21010 м. Вінниця Вінницької області, вул. Ботанічна, буд. 24, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 22.07.2024