Ухвала суду № 12049153, 19.05.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

19 травня 2010 р.                                                             Справа № 2а-3407/10/0670

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г. , розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування та визнання нечинним акта, визнання неправомірними дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування акта від 16.04.2010 року №20/5/23-07/30597936 та визнання дій неправомірними.

Відповідно до п. 1 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійcнює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із змісту вказаної статті випливає, що обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Позивачем оскаржується акт №20/5/23-07/30597936 від 16.04.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань правомірності декларування від'ємного значення в декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

Згідно з абз. 2 п. 1.3 наказу ДПА України від 10.08.2005 р. "Про Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Порядок №327), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В зазначеному пункті Порядку № 327 мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки.

Висновок акта перевірки та рішення щодо розгляду скарг не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява в частині визнання нечинним акту від 16.04.2010 року №20/5/23-07/30597936 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань правомірності декларування від'ємного значення в декларації з ПДВ за лютий 2010 року не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині позовна заява не відповідає вимогам ч.2 ст.106 КАС України, оскільки на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надано докази про які відомо і які можуть бути використані судом при розгляді справи.

В позові не зазначено які саме дії податкового органу є неправомірними, в чому вони виразились та якими документами підтверджуються.

Недодержання вимог подання позовної заяви, визначених КАС України, є підставою для залишення позовної заяви без руху і надання позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви.

Якщо у строк, встановлений судом, зазначені недоліки не будуть усунені, позовна заява повертається позивачеві.

Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.107,108,109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування акта та визнання неправомірними дії в частині скасування акта Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 16.04.2010 року №20/5/23-07/30597936.

В іншій частині залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" без руху.

Надати строк для усунення недоліків до 02 червня 2010 р.

Якщо в даний строк недоліки, які зазначені в ухвалі, не будуть усунуті, позовна заява буде повернута.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.Г. Попова