Рішення № 120487179, 17.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м.Київ № 320/2375/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , третя особа: Міністерство оборони України про скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про закінчення виконавчих проваджень від 27.06.2023 ВП 71342144, ВП 71342000 та ВП 71342082.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. не виконано, покладеного на нього обов`язку щодо вжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, тому оспорювані постанови про закінчення виконаного провадження винесені державним виконавцем передчасно та є незаконними, зважаючи на те, що відсутні докази, які б підтверджували факт реального повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання у справі.

14.02.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що державним виконавцем правомірно винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", через фактичне повне виконання рішення суду. Також, відповідач звертав увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Третя особа, Міністерство оборони України, надіслала до суду письмові пояснення про те, що державний виконавець діяв правомірно закриваючи виконавчі провадження, оскільки виконавчі документи не містять способу та порядку виконання судового рішення, а Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено повноважень державного виконавця самостійно визначати складові виплат, та відповідно їх зменшувати чи збільшувати. Просив відмовити у задоволенні позову. Також, представник зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовної заяви, просили відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2023 у справі №640/30445/20: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні; зобов`язано Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДР: 00034022) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язано Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДР: 00034022) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язано Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДР: 00034022) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку повного розрахунку при звільнення за період із 01 серпня 2019 року по 27 січня 2023 року у розмірі суми невиплачених ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 28 625 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання рішення суду було видано виконавчі листи у справі №640/30445/20.

21.03.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем відкриті виконавчі провадження № 71342000, № 71342082, № 71342144 за виконавчими листами № 640/30445/20, видані 20.02.2023 Київським окружним адміністративним судом про:

- зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільнення за період із 01 серпня 2019 року по 27 січня 2023 року у розмірі суми невиплачених ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (ВП № 71342000);

- зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки (ВП № 71342082);

- зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (71342144).

Також, 21.03.2023 державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

11.05.2023 винесено вимогу державного виконавця про надання письмових пояснень щодо причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживались боржником з метою його фактичного виконання.

12.06.2023 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту надійшов адвокатський запит стосовно надання інформації (копій постанов про відкриття) по виконавчим провадженням № 71342000, № 71342082, № 71342144.

На звернення представника позивача відповідачем надано відповідь на запит до якого долучено три постанови про відкриття виконавчих проваджень № 71342000, № 71342082, № 71342144.

13.06.2023 до державного виконавця надійшов лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 31.05.2023 № 423/33162 в якому повідомлялось про виконання рішення суду у виконавчих провадженнях № 71342000, № 71342082, № 71342144 та прохання закінчити зазначені виконавчі провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі. Зазначено, що 17.05.2023 виплати на загальну суму 62 837,33 грн перераховані позивачу.

До листа додані копія платіжної інструкції про перерахунок позивачеві коштів у розмірі 62837,33 грн та розрахунок суми на виконання судового рішення.

У розрахунку зазначено про наступні здійснені виплати згідно рішення суду: 1) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби (50% грошового забезпечення за кожний календарний рік служби) - 16393,50 х 50% х 4 = 32787,00 грн; 2) компенсація за невикористані дні щорічної відпустки - 16393,50/31 х 30 = 15864,68 - 13547 (виплачено при звільненні) = 2317,65 грн; 3) компенсація за затримку повного розрахунку при звільненні в розмірі невиплачених суми невиплачених одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки - 32787,00 + 2317,65 = 35104,65 грн. Разом нараховано 70 209,30 грн; утримано ПДФО 18% - 12637,67 грн; компенсовано ПДФО 18% - 6318,84 грн; утримано військовий збір 1,5% - 1053,14 грн, до перерахування на картковий рахунок - 62 837,33 грн.

27.06.2023 державним виконавцем на підставі листа Міністерства оборони України від 31.05.2023 № 423/33162 до якого додано підтвердження виплати стягувачу боргу винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № 71342000, № 71342082, №71342144.

Не погоджуючись з даними постановами про закриття виконавчих проваджень №71342000, № 71342082, №71342144, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи суд вбачає, що підставою для винесення оскаржуваних постанов від 27.06.2023 слугував лист Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України від 31.05.2023 №423/3162, платіжна інструкція №248/1/1447 від 17.05.2023, розрахунок суми коштів на виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 , відповідно до якого, на виконання постанови Шостого окружного адміністративного суду від 27.01.2023 по справі №640/30445/20 позивачу перераховано позивачу виплати на загальну суму 62 837,33 грн.

Отже на виконання рішення суду Міністерством оборони України було здійснено нарахування та виплату: 1) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (50% грошового забезпечення за кожний календарний рік служби) - 16393,50 х 50% х 4 = 32787,00 грн; 2) компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - 16393,50/31 х 30 = 15864,68 - 13547 (виплачено при звільненні) = 2317,65 грн; 3) компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні в розмірі невиплачених суми невиплачених одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки - 32787,00 + 2317,65 = 35104,65 грн. Разом нараховано 70 209,30 грн; утримано ПДФО 18% - 12637,67 грн; компенсовано ПДФО 18% - 6318,84 грн; утримано військовий збір 1,5% - 1053,14 грн, до перерахування на картковий рахунок - 62 837,33 грн.

Тобто фактично Міністерством оборони України було вчинено дії по виконанню рішення Шостого окружного адміністративного суду від 27.01.2023 по справі №640/30445/20.

При цьому суд зазначає, що у державного виконавця відсутні повноваження щодо оцінки розрахунку органу владних повноважень, вчиненого на виконання рішення суду, оскільки рішення не містить жодних висновків про необхідність Міноборони виплатити чітко зазначену суму коштів ОСОБА_1 та дискреційні повноваження здійснити даний розрахунок належать виключно Міністерству оборони України.

А відтак, враховуючи, що державного виконавця було проінформовано про виконання рішення суду, дії державного виконавця з винесення постанов про закриття виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, яка містила би вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що у разі незгоди позивача з розміром суми, виплаченої Міністерством оборони України на виконання рішення суду у справі №640/30445/20, ОСОБА_1 має право на звернення до суду в загальному порядку шляхом подання відповідного позову.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки дане питання було вирішено судом під час відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.