Рішення № 120487141, 18.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року м. Київ № 320/8105/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 28 років;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільнені за 28 років з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільнені з військової служби йому було виплачено одноразову грошову допомогу за 28 повних календарних років але обрахунок було здійснено без врахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, у зв`язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені здійснено на підставі Інструкції «Про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 11.11.2016 № 1470/29600 затвердженої Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550. Згідно вимог пункту 8 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до додатку 25 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 щомісячна додаткова грошова винагорода не включена.

Крім того неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені здійснено з тих підстав, що індексація виплачується за умови, якщо величина індексу, споживчих цін перевищила поріг індексації, а також така виплата не має щомісячного характеру, оскільки є періодичною та залежить від певних економічних факторів у відповідності до Законів України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції після 19.07.2022), тобто набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ. На його думку позивачем було порушено строк звернення до суду з підстав викладених в адміністративному позові.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових, у період з 26.12.2013 по 27.12.2017 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 та був зарахований на грошове забезпечення до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України. При звільненні з військової служби позивачу було виплачено одноразову допомогу при звільненні за 28 повних календарних років в сумі 103 642,00 грн.

При обрахунку позивачу розміру «одноразової грошової допомоги при звільнені за 28 років» передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ відповідачем не враховано «індексацію грошового забезпечення» та «щомісячну додаткову грошову винагороду».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №640/10806/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 31.10.2022 (набрало законної сили 31.10.2022), позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року із застосуванням базового місяця індексації - січень 2008 року; зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для нарахування індексації - січня 2008 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №640/10806/21 відповідачем 30.12.2022 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.12.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 75 707,94 грн. При цьому індексація грошового забезпечення за грудень 2017 року склала 4 258,75 грн.

При цьому після виплати індексації грошового забезпечення позивачу стало відомо, що відповідач при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення виплачену 30.12.2022 та щомісячну додаткову грошову винагороду.

Враховуючи викладене позивач вважав, що така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «одноразової грошової допомоги при звільненні за 28 років» у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Так, частинами один-чотири статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011- XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною другою статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, виходячи з вищезазначеного обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.

Частинами три-чотири статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078).

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку «грошової допомоги при звільненні з військової служби».

Суд, виходячи з вищезазначеного дійшов висновку, що не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від у справі № 820/3423/18, у постанові від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, у постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, у постанові від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19.

Статтею 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що місячне грошове забезпечення складається з його основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.

Як, вже зазначалося вище, частиною першою статті 10-1, частиною другою статті 15, частиною чотирнадцятою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошова допомога на оздоровлення» та «грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки обчислюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

Тобто враховуючи статті 9, 10-1, 15 Закону № 2011-ХІІ при обчисленні вищезазначених виплат не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Так, в продовж проходження військової служби позивачу щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 виплачувалася «щомісячна додаткова грошова винагорода», яка мала систематичний характер та з якої щомісяця утримувався єдиний соціальний внесок.

Виходячи з вищезазначеного «щомісячна додаткова грошова винагорода» повинна враховуватися при розрахунку «грошової допомоги на оздоровлення».

Дане узгоджується з правовою позицією наведеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 року у справі № 620/3346/19.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби є протиправною та така виплата підлягає перерахунку.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 28 років, є протиправною.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільнені за 28 років з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені за 28 років.

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (ідентифікаційний код: 22990368, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільнені за 28 років з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.