Рішення № 120487037, 19.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2024 р. справа № 300/3910/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017 від 12.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці №UA206080/2024/000003/1 від 12.02.2024.

Адміністративний позов мотивований тим, що для здійснення митного оформлення напівпричепу для перевезення вантажів позивачем було подано митну декларацію №24UA206080000873U8, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак, Івано-Франківською митницею було прийнято рішення від 12.02.2024 про коригування митної вартості товару №UA206080/2024/000003/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017. На думку позивача, відповідачем безпідставно використано резервний метод визначення митної вартості, адже така вартість повинна визначатись за допомогою першого методу, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що заявлена митна вартість нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких було здійснено, при цьому не зазначаючи ключових характеристик такого товару, що впливає на його вартість. Звернено увагу, що відповідачу надавалися документи на підтвердження оплати імпортованого товару, однак такі відповідачем не взяті до уваги. На думку позивача, відповідачем не доведено не можливість застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості транспортного засобу, а тому такі дії є незаконними. Просить суд позов задовольнити. .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Івано-Франківської митниці Державної митної служби України заперечив щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, під час здійснення процедури митного контролю спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів. Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість визнана. Зокрема, декларанту необхідно було надати банківській платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Однак, декларантом надано відповідь, що всі документи щодо митної вартості надано. У результаті інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206080/2024/000003/1 від 12.02.2024, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

До того ж, зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала інформація з МД від 08.02.2024 №24UA205170003403U3. Щодо неможливості застосування попередніх п`яти методів, відповідач вказав, що при визначенні митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні. Також зазначив, що після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову митну декларацію, за якою даний товар був оформлений за резервним методом, а отже позивач скористався правом п. 7ст. 55 МК України. З огляду на викладене, митниця вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у яких зазначає, що відповідач не дає жодної оцінки доказам, які подавалися під час митного оформлення, під час подання заяви про перегляд рішення про коригування митної вартості, які містяться в матеріалах справи № 300/3910/24, а саме: рахунок-фактура №007/2024 від 05.02.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 21.07.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.02.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/2024-1 01.02.2024, акт фізичного огляду Б/Н від 08.02.2024; копія платіжного доручення № 3 від 21.03.2024; копія витягу з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі №002/2024; копія листа фірми продавця від 29.03.2024 про повну оплату за куплений напівпричіп. Зазначено, що відповідач вправі витребувати необхідні ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Крім того, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

01.02.2024 між компанією «Nutzfahrzeughandel von LKW&Baumaschinen» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №02/2024-1, у якому зазначено, що постачальник бажає продати, а покупець купити автомобіль Mercedes-Benz Actros, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , напівпричіп KOEGEL, 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 . Ціна товару становить 12500 EUR (а.с.14).

Відповідно до рахунку-фактури №007/2024 ОСОБА_1 придбав у компанії «Nutzfahrzeughandel von LKW&Baumaschinen» напівпричіп KOEGEL, 21.07.2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 за ціною 2500 EUR (а.с.11).

З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі рахунку - фактури, 09.02.2024 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206080000873U8 на товар - напівпричіп KOEGEL, 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 (а.с.47).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 2500 EUR, розрахована декларантом митна вартість товару становить 101,03225 грн (а.с.47).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації №24UA206080000873U8 митної вартості напівпричепа та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактуру №007/2024 від 05.02/2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобуWP735136 від 21.0.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.02.2024, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №02/2024-1 від 01.02.2024, акт фізичного огляду Б/Н від 08.02.2024, фото напівпричепа для перевезення вантажів (а.с.48, 50-59).

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 12.02.2024 прийнято рішення №UA206080/2024/000003/21 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 7000 EUR (а.с.60).

Згідно із рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з невідповідністю вимогам

пунктів 4) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом товару, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі МК-України) затверджений Законом України від 13.03.2012 №4455-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до статті 54 МК України правильність визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, передбачені 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до положень статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару. (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби- встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необідні для ідентифікації товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, страхові документи, а також, відомості, що містить відомості про вартість страхування Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозилися у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначенні кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 марка МКУ) на підставі МД 24UA205170003403U3 від 08.02.2024, за якою оформлено товар Haпiвпричіп -бувший у використанні марка «KOEGEL» модель "SN24" календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, номер шасі WK0S0002400180458, призначення для використання по дорогах загального користування, маса в разі максимального навантаження 39000 кг, вантажопідйомність 32470 кг, категорія ТЗ за документами виробника -04, тип напівпричіп тентований, трьохосний, Виробник «KOEGEL» , DE. Торговельна марка «KOEGEL». Визначена митна вартість: 7000 Евро.

Також Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017, відповідно до якоїдекларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.61).

12.02.2024 декларантом подано митну декларацію №24UA206080000917U4, відповідно до якої розрахована декларантом митна вартість товару становить 283,59030 грн (а.с.62).

12.04.2024 позивачем подано заяву про перегляд рішення про коригування митної вартості товару №UA206080/2024/000003/21 від 12.04.2024, до якої було долучено: платіжне доручення №3 від 21.03.2024; витяг з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі №002/2024, лист фірми продавця від 29.03.2024 про повну оплату за куплений напівпричіп (а.с.19-23).

Відповідач листом від 18.04.2024 №7.21-2/15-01/13/1452 повідомив про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та скасування рішення про коригування митної вартості №UA206080/2024/000003/21 від 12.04.2024, у зв`язку з непредставленням документів, які містять у своєму складі відомості про вартість товарів та базується на об`єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (а.с.24-25).

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом Українита іншими законами України.

Частиною першоюстатті 49 Митного кодексу України(далі -МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першоїстатті 52 МК Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятоюстатті 53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомоюстатті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методомза ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертоюстатті 57 МК Українивизначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основнийза ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбаченіМК України,заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару:напівпричепа KOEGEL, 21.07.2015 року випуску, номер шасі WK0S0002400186377 вартість 2500 EUR та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що зазначено у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017, що декларантом подано не всі документи, а саме платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експетними організаціями, страхові документи, а також відомості, про вартість страхування, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної у митниці.

При цьому, судом з`ясовано, що декларантом надавалися документи про підтвердження імпортованого товару, а саме платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 21.03.2024, в якому зазначено призначення платежу, оплата транспортного засобу VIN WK0S0002400186377, згідно інвойсу 007/2024 від 05.02.2024 та договору 02/2024-1 від 01.02.2024 (а.с. 19).

Відтак, судом встановлено, що квитанція повністю підтверджує вартість імпортованого товару та не містить розбіжностей, які зазначені у рахунку фактурі 007/2024 від 05.02.2024 та договорі 02/2024-1 від 01.02.2024, а отже сумніви щодо придбаного товару відсутні.

Крім того, серед матеріалів справи міститься лист компанії «Nutzfahrzeughandel von LKW&Baumaschinen» (продавець товару) від 29.03.2024 про надходження коштів на рахунок 25.03.2024 за напівпричіп марки KOGEL з номером шасі НОМЕР_4 та виписка з банківського рахунку про надходження коштів у сумі 2500 EUR (а.с.20-21).

Також, надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача належного платіжного документа, аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, суд зазначає, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноту документів, доданих до митної декларації.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які, в свою чергу, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000003/1 від 12.02.224 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД №24UA205170003403U3 від 08.02.2024, за якою здійснено митне оформлення Haпiвпричепа - бувшого у використанні марка «KOEGEL» модель "SN24", календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення 2015, номер шасі НОМЕР_6 , призначення для використання по дорогах загального користування, маса в разі максимального навантаження 39000 кг, вантажопідйомність 32470 кг, категорія ТЗ за документами виробника -04, тип напівпричіп тентований, трьохосний, Виробник «KOEGEL» , DE. Торговельна марка «KOEGEL». Визначена митна вартість: 7000 Евро.

При цьому суд зазначає, що вантажопідйомність імпортованого позивачем товару становить 32370 кг, як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів UA206080/2024/000003/1 від 12.02.2024 в графі опис товару, а у МД №24UA205170003403U3 від 08.02.2024, з якою відповідачем здійснено порівняння, вантажопідйомність 32470 кг, що є ознакою не ідентичності товару.

Суд зазначає, що відповідач до суду не надав належних письмових доказів та не довів, що вказаний у МД №24UA205170003403U3 від 08.02.2024 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем транспортному засобу та має такі ж самі пошкодження.

При цьому, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема, є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 зауважено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Також суд звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс Українине визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений.

Згідно із частиною 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 1статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000003/1 від 12.02.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017 від 12.02.2024 є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, даний позов належить до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДМСУ, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 4846,59 грн відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", сплачений відповідно до платіжної інструкції № NIGX43682M від 16.05.2024.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000017 від 12.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці №UA206080/2024/000003/1 від 12.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 4846,59 грн (чотири тисячі вісімсот сорок шість гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.