Рішення № 120486632, 19.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокуСправа №160/11580/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ яким перерахувати та виплатити позивачу з 08.05.2023 по 05.06.2023 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000,00 грн пропорційною в розрахунку на місяць. Військовослужбовцю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційною в розрахунку на місяць за період з 08.05.2023 по 05.06.2023, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, як особа, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувала у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проте зазначена винагорода позивачу за період з 08.05.2023 по 05.06.2023 не була виплачена. А тому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування йому 100000 грн додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за висновком ВЛК внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, починаючи з 08.05.2023 по 05.06.2023 включно. За таких обставин, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, або надати докази які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- надання до суду доказів, що підтверджують обставини та на яких ґрунтуються позовні вимоги, разом із доказами направлення відповідачу.

08.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

На підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору, представником надано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 01.07.2023, а також надано всі наявні докази, а саме виписки та довідки, які підтверджують обставини справи та на яких ґрунтуються позовні вимоги, разом із доказами направлення відповідачу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/11580/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.05.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що після звернення позивачем до суду у військової частини з`явились документи, які підтверджують перебування останнього на лікуванні, у зв`язку з отриманим пораненням. Як зазначає представник відповідача, військовою частиною було включено позивача до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.05.2024 №988/НОД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану за квітень 2024 року», та відповідно до кінця травня 2024 року позивачу буде виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн, із врахуванням раніше виплачених сум, про що буде додатково повідомлено окремим поясненням, із долученням довідки про нарахування та виплату додаткової винагороди.

21.05.2024 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Також, 21.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву та виклав другу позовну вимогу наступним чином:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.05.2023 по 13.08.2023 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн пропорційною в розрахунку на місяць військовослужбовцю ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог у справі №160/11580/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

27.05.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до довідки від 23.05.2024 №6267 ОСОБА_1 за період перебування в лікувальних закладах з 08.05.2023 по 31.05.2023, було доплачено додаткову винагороду в розмірі 54193,55 грн. За період з 01.06.2023 по 05.06.2023 виплачено додаткову винагороду в розмірі 16666,67 грн. При цьому, представник відповідача зазначає, що перебування позивача у відпустках за станом здоров`я не надає останньому права на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за такий період, оскільки травма кваліфікована як легка, та відповідно до наказу МОУ від 07.06.2018 №260 не підпадає під таку виплату.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить службу у Збройних Силах України, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 , на посаді молодшого сержанта.

08.05.2023 ОСОБА_1 , під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Бахмут, Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником отримав поранення: вогнепальне осколкове поранення голови, лівих нижньої та верхньої кінцівок, що підтверджується довідкою про обставини травми від 29.05.2023 №5052, виданої командиром Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ІНФОРМАЦІЯ_2 №7725, виписки із медичної картки стаціонарного хворого КНП «МКЛ №31» ХМР №2173/717, виписки із медичної картки стаціонарного хворого КНП «МКЛ №30» ХМР №3010, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в стаціонарі у період з 08.05.2023 по 23.05.2023.

Відповідно до виписки із історії хвороби ДП «Кліничний санаторій «Роща» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» №1623, ОСОБА_1 знаходився на санаторному етапі реабілітації з 23.05.2023 по 05.06.2023.

Відповідно до відпускного квитка №2038 від 12.06.2023, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я з 12.06.2023 по 11.07.2023.

Відповідно до відпускного квитка №2819 від 15.07.2023, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я з 15.07.2023 по 13.08.2023.

Не погоджуючись із невиплатою додаткової винагороди, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, як особа, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Наказ №260).

Пунктом 2 Наказу №260 вказано, що включає в себе грошове забезпечення, зокрема винагороди.

Відповідно до п. 3 Наказу №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 3 Наказу №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Згідно з п. 8 Наказу №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV Наказу №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Наказу №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 та Наказу №260 видно, що включенню до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень підлягають ті, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Крім цього, зі змісту норм Постанови №168 видно встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено з матеріалів справи, 08.05.2023 ОСОБА_1 , під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Бахмут, Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником отримав поранення: вогнепальне осколкове поранення голови, лівих нижньої та верхньої кінцівок, що підтверджується довідкою про обставини травми від 29.05.2023 №5052, виданої командиром Військової частини НОМЕР_1 .

З 08.05.2023 по 05.06.2023 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в стаціонарі та знаходився на санаторному етапі реабілітації в закладах охорони здоров`я, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з довідками гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 10.06.2023 №4908, військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 14.07.2023 №8528 та довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 24.08.2023 №1587, поранення, яке отримав ОСОБА_1 08.05.2023, пов`язане із захистом Батьківщини.

Таким чином, суд робить висновок, що за період з 08.05.2023 по 05.06.2023 обидві вказані умови, що визначені Постановою №168, дотримані та підтверджуються наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає і наступне.

Відповідно до змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 №988/НОД та додатку 3 до цього наказу, наказано виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн за період з 08.05.2023 по 05.06.2023.

Враховуючи вказане, суд визнає ту обставину, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 №988/НОД та додатку 3 до цього наказу фактично виправлено недоліки, визначені позивачем у своєму позові в частині виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн. за період з 08.05.2023 по 05.06.2023.

Однак, суд вказує на те, що винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 №988/НОД та додатку 3 до цього наказу не відновило порушені права позивача в розрізі часових меж (на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення до суду), оскільки станом на момент подання позову наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 №988/НОД та додатку 3 до цього наказу не існувало.

Таким чином, суд, враховуючи викладене у сукупності, робить висновок про те, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 , є обґрунтованими, з огляду на зазначене.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи ту обставину, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 №988/НОД та додатку 3 до цього наказу, яким наказано перерахувати та виплатити позивачу з 08.05.2023 по 05.06.2023 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000,00 грн пропорційною в розрахунку на місяць військовослужбовцю ОСОБА_1 , позовні вимоги в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ, згідно з яким перерахувати та виплатити позивачу з 08.05.2023 по 05.06.2023 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000,00 грн пропорційною в розрахунку на місяць військовослужбовцю ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період з 12.06.2023 по 11.07.2023 та з 15.07.2023 по 13.08.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п.2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.6.11. Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.

Підпунктом в п.20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна довідка гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 10.06.2023 №4908 та довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 14.07.2023 №8528, якою визначено потребу військовослужбовця ОСОБА_1 у відпустці за станом здоров`я терміном 30 календарних днів.

Згідно із змістом вказаних довідок, травма ОСОБА_1 пов`язана із захистом Батьківщини. Травма ОСОБА_1 легкого ступеню.

Як встановлено судом, відповідно до відпускного квитка №2038 від 12.06.2023, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я з 12.06.2023 по 11.07.2023 та відповідно до відпускного квитка №2819 від 15.07.2023, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я з 15.07.2023 по 13.08.2023.

Суд зауважує, що на час перебування у відпустці за станом здоров`я, травму ОСОБА_1 кваліфіковано, як легкого ступеню.

Відтак, враховуючи встановлене, позивач, перебуваючи у відпустці станом здоров`я у період з 12.06.2023 по 11.07.2023 та з 15.07.2023 по 13.08.2023, не мав права на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди за вказані періоди, з огляду на ту обставину, що на час перебування у відпустці за станом здоров`я травму ОСОБА_1 кваліфіковано, як легкого ступеню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи видно, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі №160/11582/24 здійснював адвокат Урсаленко Богдан Олександрович, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги.

Проте, як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу суду не надано жодних доказів.

Більш того, суд зауважує, що зі змісту ордеру на надання правничої допомоги видно, що ордер був виданий на підставі Договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №005 від 28.12.2023.

Отже, суд також зауважує, що в матеріалах справи відсутній Договір про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №005 від 28.12.2023.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

Суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а також безпосередньо договору про надання правової допомоги, робить висновок, що у цій конкретній справі витрати на правову допомогу є непідтвердженими.

Отже, суд робить висновок про необґрунтованість клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та відмову у його задоволенні.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат з оплати судового збору у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський