Постанова № 12048483, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.10Справа №2а-11102/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні П.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Прокурора Залізничного району м. Сімферополь АР Крим, діючого в інтересах держави в особі Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1700,00 грн. штрафних санкцій,

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

від прокурора не зявився;

Суть спору: Прокурор Залізничного району м. Сімферополь АР Крим, діючий в інтересах держави в особі Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) 1700,00 грн. заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів.

Ухвалою Оружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 24.11.2009 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 2а-12844/09/6/0170, що знаходиться у провадженні Окружного адміністративного суду АР Крим.

Ухвалою суду від 13.09.2010 року провадження по справі поновлено.

Прокурор та позивач у судове засідання, яке відбулось 04.10.2010 року, не зявились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку прокурора та сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду, достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: ) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Так, судом встановлено, що 31.03.2009 року посадовою особою Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Сімферополь виявлена ознака порушення Закону України «Про рекламу».

В результаті чого був складений протокол від 31.03.2009 року про наступне: на фасаді магазину «Кураж», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Козлова, 14 (речовий ринок «Світлофор», торгове приміщення № 40), розміщена рекламна інформація, направлена на формування та/або підтримання інтересу покупців реклами до товари зі змістом: «ЗНИЖКИ № ХХХХ КОЖА Куртки Пальто Дубленки Шубы», без зазначення дати початку та закінчення зниження цін на продукцію, а також співвідношення нової ціни до попередньої ціни реалізації товару, що є ознакою порушення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу».

Про виявлене порушення та час, дату і місце розгляду питання щодо накладення штрафу відповідачу було повідомлено листами № 530 від 31.03.2009 року,№ 714 від 22.04.2009 року.

На підставі протоколу від 31.03.2009 року позивачем 05.05.2009 року прийнято рішення № 956-р, яким відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобовязана на підставі ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» сплатити у встановлені законодавством строки штраф у розмірі 1700,00 грн. та у триденний строк після оплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів, який наклав стягнення, вказавши номер та дату платіжного доручення, по якому оплачений штраф (надати копію квитанції).

Крім того, відповідач повідомлений про те, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі Закон № 270).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Вимоги до реклами передбачені ст. 8 Закону № 270, згідно з ч. 5 якої реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару, оскільки під знижкою слід розуміти тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам) (ч. 1 ст. 1 Закону №270).

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 6 ст. 27 Закону передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протоколу від 31.03.2009 року та рішення від 05.05.2009 року № 956-р такими, що не відповідають законодавству України та їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2010 року по справі № 12844/09/6/0170 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим щодо визнання протоколу від 31.03.2009 року та рішення від 05.05.2009 року № 956-р такими, що не відповідають законодавству України та їх скасування. Вказаним судовим рішенням встановлений факт правомірності складення Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим протоколу від 31.03.2010 року про порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 законодавства про рекламу та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 05.05.2009 року № 956-р.

Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2010 року по справі № 12844/09/6/0170 оскаржена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1700 грн. фінансових санкцій на підставі рішення від 05.05.2009 року № 956-р.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; відомості про відкриті рахунки в установах банків в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету м. Сімферополя АР Крим штрафні санкції на загальну суму 1700,00 грн. (код платежу 21081100 на р/р 31112106700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405).

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яковлєв С.В.