Ухвала суду № 120479028, 16.07.2024, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/929/24

2/134/281/2024

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2024 року селище Крижопіль

Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в селищі Крижопіль позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановила:

17 травня 2024 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 19 червня 2024 рік.

В судові засідання, які призначалися на 19 червня 2024 року та на 16 липня 2024 року позивачка ОСОБА_1 не з`явилась. Про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належно, як шляхом направлення рекомендованих листів на поштові адреси, які вказані позивачем в самій позовній заяві та на електронну пошту яка вказана нею у позовній заяві.

Рекомендовані повідомлення які направлялись на адресу для листування АДРЕСА_3 повернулось з відміткою про те, що позивачка отримала судові повістки 05 червня 2024 року та 01 липня 2024 року про, що є її підпис про їх отримання.

Також судові повістки направлялись на адресу яку вказала позивачка (с-ще АДРЕСА_1 ), поштові конверти з повістками повернулися з позначкою: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Окрім того позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про дати судових засідань 19 червня 2024 року та 16 липня 2024 року, шляхом направлення судових повісток на її електронну адресу яку вона вказала в своїй позовній заяві, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які вона отримала 22.05.2024 року 11:45:17 год. та 19.06.2024 року 15:41:49.

Заяви про розгляд справи без її участі позивачка до суду не подавала. Про причини своєї неявки в судові засідання суд не повідомляла.

Відповідач у призначені судові засідання також не з`явився. 30 травня 2024 року від представника відповідача Шкромиди Ю.В. надійшло до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судові засідання не з`явились.

Поштова повістка яка направлялись приватному нотаріусу Бригіду В.О. повернулась до суду з позначкою: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. про день, час і місце розгляду справи буд повідомлений належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства, як шляхом направлення рекомендованих листів та направлення судових повісток на його електронну адресу.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з таких підстав.

Судом установлено, що в позовній заяві позивачем ОСОБА_1 зазначено адресу місця реєстрації, адресу для листування та її електронна адреса

Процесуальні документи та судові повістки про виклик направлялись судом позивачці засобами поштового зв`язку шляхом направлення рекомендованих листів зі зворотними повідомленнями, які вона отримала по одній із зазначеною нею адресою: для листування ( АДРЕСА_2 ) так і на електронну адресу вказаною нею у своїй позовній заяві, що згідно з ч.2 ст.130, ч. 4 ст.130 ЦПК ЦПК України вважається належним повідомленням позивача про день, час і місце судового засідання. Крім того, на судові засідання 19 червня 2024 та 16.07.2024 позивачка ОСОБА_1 додатково отримала судові повістки шляхом направлення на її електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також судові повістки направлялись на адресу яку вказала позивачка (с-ще Крижопіль, АДРЕСА_1 ), поштові конверти з повістками повернулися з позначкою: «Адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням позивача, оскільки дану адресу вона вказала сама в позовній заяві.

Отже суд, зі свого боку, вжив усіх можливих заходів для належного повідомлення позивачки задля розгляду даної справи по суті. Матеріалами справи підтверджується достеменна обізнаність позивачки ОСОБА_1 про дати і час розгляду справи, належне її повідомлення у різний спосіб про всі судові засідання.

Проте, позивачка, будучи належно у різний спосіб повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в жодне судове засідання не з`явилася. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не подавала. Про причини своєї неявки в судові засідання суд не повідомляла.

Крім того, позивачка в позовній заяві зазначила, що вона 13.11.2021 року уклала шлюбу, у зв`язку з чим змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Однак, позивачкою не надано документ, що свідчить про зміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Ухвалою суду при відкритті провадження 21 травня 2024 року було зобов`язано позивачку ОСОБА_1 надати суду належним чином завірений документ, що свідчить про зміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Однак таких доказів позивачка суду не надала.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За частиною 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, судом враховуються відповідні положення законодавства, зокрема, п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, за яким суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, нормою закону не передбачено врахування поважності причин повторної неявки позивача. Зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами. Положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням ст. 223 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, при повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 121 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв`язку з наведеним, положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Судом установлено з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 була належно повідомлена і достеменно знала про день, час і місце проведення всіх судових засідань, однак, два рази поспіль не з`являлась до суду, клопотань про розгляд справи у її відсутність не подавала, а також не повідомляла суд про причини своєї неявки в судові засідання. Тобто, позивачка не проявляла жодного інтересу до своєї справи з моменту реєстрації позову в суді.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що ця позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

При цьому суд зауважує, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 4, 44, 128, 130, п. 3 ч.1 ст. 257, ЦПК України,

постановила:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її отримання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя