Рішення № 120473216, 11.07.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/591/22

Провадження № 2/185/224/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Іжболдіної І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк 'Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У січні 2022 року, акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26.09.2007 року в сумі 14160,87 грн та судові витрати по справі.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.09.2007 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 14.12.2021 року має заборгованість 14160,87 грн, з яких: 11275,67 грн тіло кредиту, 2885,20 грн відсотки за користування кредитом.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року позов було задоволено повністю та ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 року скасовано заочне рішення від 08.07.2022 року.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що кредитний договір не був укладений належним чином, оскільки відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, в заяві вказаний кредитний ліміт в 1000 грн, отже тіло кредиту не може перевищувати встановлений ліміт. Окрім цього, банк неправомірно підмінює поняття та включає у поняття "тіло кредиту" розмір відсотків, комісій та пені, таким чином фактично надана сума банком суттєво відрізняється від "тіла кредиту". Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання з`явились представник позивача та відповідач.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2007 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 14.12.2021 року заборгованість за кредитним договором становить 14160,87 грн, з яких: 11275,67 грн тіло кредиту, 2885,20 грн відсотки за користування кредитом.

Проте, в пункті 4 заяви вказано, що кредитний ліміт становить 1000 грн та базова процентна ставка за кредитним лімітом 3% на місяць на залишок заборгованості, а в наданому розрахунку вбачається неузгоджене збільшення ліміту та нарахування відсотків у розмірі більшому ніж 3%.

Відповідно доч.1,6ст.81ЦПК України Кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач заперечувала те, що її було ознайомлено з Умовами та правилами надання банкіських послуг.

Позивач не зміг довести суду належним чином, що саме надані ним умови та правила були доведені до відома відповідача та саме з таким змістом була ознайомлена відповідач.

Враховуючи те, що Умови та правила неодноразово змінювались позивачем як до звернення відповідача до банку, так і після, та враховуючи відсутність безсумнівних доказів того, що відповідач була ознайомлена саме з наданою позивачем редакцією Умов та правил, суд не приймає їх, оскільки доказування не може грунтуватись на припущеннях того, що саме такі Умови та правила були надані відповідачу.

Єдиним документом, яким було узгоджено відносини між сторонами є заява відповідача в якій узгоджено розмір кредитного ліміту 1000 грн та розмір відсоткової ставки 3% на місяць на залишок заборгованості.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач погодився на збільшення ліміту та відсоткової ставки.

Отже, позивач безпідставно нараховував відсотки на суму, яка перевищувала 1000 грн. Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховував відсотки в значно більшому розмірі, ніж передбачені 3% на місяць на залишок заборгованості.

Також позивач безпідставно включав в складову тіла кредиту нараховані раніше відсотки, оскільки таких умов не було узгоджено між сторонами.

Позивачу неодноразово судом було запропоновано надати суду розрахунок виходячи з умов, зазначених в заяві. Проте, позивач не скористався такою можливістю та не надав розрахунок суду.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Враховуючи положення ст. 12, 13, 43, 177 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наданих позивачем доказів.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Суд не має спеціальних знань в області економіки та бухгалтерії для проведення відповідних розрахунків.

За таких обставин, враховуючи те, що доказування не може грунтуватись на припущеннях та позивачем не надано суду вірного розрахуку заборгованості, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено суду узгодження між сторонами умов кредитного договору, на які він посилається у позові та своїх поясненнях, а самостійно провести розрахунки суд позбавлений можливості за відсутності спеціальних знань в області економіки.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк 'Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 липня 2024 року.

Суддя М. М. Перекопський