Вирок № 120471367, 18.07.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7465/24

Провадження № 1-кп/466/693/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду в м.Львові в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024141380001055 від 10.07.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 17.06.2024 р. Шевченківським районним судом м.Львова за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років,

у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , 14 травня 2024 року приблизно о 19 год. 49 хв., перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, буд. 6, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгового прилавку викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л., вартістю 416 гривень 90 копійок без ПДВ, який помістив під куртку в яку був одягнений, пройшов повз касове відділення не розрахувавшись за вказаний товар та залишив приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив ПП «Мережа-Сервіс Львів» матеріальну шкоду на загальну суму 416 гривень 90 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 , 08 червня 2024 року приблизно о 18год. 10 хв. перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Грінченка, буд. 6, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгового прилавку викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л., вартістю 416 гривень 90 копійок без ПДВ, який помістив під куртку в яку був одягнений, пройшов повз касове відділення не розрахувавшись за вказаний товар та залишив приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв ПП «Мережа-Сервіс Львів» матеріальну шкоду на загальну суму 416 гривень 90 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 , 12 червня 2024 року приблизно о 17 год. 16 хв. перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Грінченка, буд. 6, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгового прилавку викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л., вартістю 425 гривень 50 копійок без ПДВ, який помістив під куртку в яку був одягнений, пройшов повз касове відділення не розрахувавшись за вказаний товар та залишив приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв ПП «Мережа-Сервіс Львів» матеріальну шкоду на загальну суму 425 гривень 50 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вказаними кримінальними правопорушеннями ОСОБА_3 спричинив ПП «Мережа-сервіс Львів» матеріальну шкоду на загальну суму 1 259,30 грн. яка не відшкодована.

Представник потерпілого ПП «Мережа-сервіс Львів» подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності. Просить суд призначити покарання на розсуд суду в межах санкції статті. Також подав цивільний позов та просив стягнути з відповідача на користь ПП «Мережа-сервіс Львів» 1 259,30 грн. нанесеної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що дійсно він 14 травня 2024 року приблизно о 19 год. 49 хв., перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, буд. 6, викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л. Окрім цього, 08 червня 2024 року приблизно о 18 год. 10 хв. перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, буд. 6, викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л. Окрім цього, 12 червня 2024 року приблизно о 17 год. 16 хв. перебуваючи у приміщенні ПП «Мережа-Сервіс Львів» магазину «Близенько», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, буд. 6, викрав товар, а саме: 1 шт. лікер ОСОБА_5 35% 0,5 л. Викрадений алкоголь спожив сам. Цивільний позов визнає повністю.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні трьох епізодів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також визнав цивільний позов, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів у провадженні, а також цивільного позову.

При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в ході судового розгляду, зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, його дії необхідно вірно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному диспансері не числиться, на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, раніше судимий, 17.06.2024 р. Шевченківським районним судом м.Львова за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.

В даному кримінальному провадженні злочини ОСОБА_3 вчинені в період з 14.05.2024 і до 12.06.2024 року.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

Так, згідно вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 17.06.2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17 пр. № 51-8867кмо18 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст.71 КК (за сукупністю вироків).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, до постановлення вироку Шевченківським районним судом м.Львова від 17.06.2024, відтак суд дійшов висновку, що покарання слід призначити із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, враховуючи вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 17.06.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Представник потерпілого ПП «Мережа-Сервіс Львів» ОСОБА_6 звернувся з цивільним позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП «Мережа- Сервіс Львів» 1250,70 гривень завданих збитків. В обґрунтування позову зазначає, що внаслідок крадіжок продуктів харчування ПП завдано шкоди на зазначену суму.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.127, 128 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. До початку судового розгляду представником потерпілого заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданих збитків. Обвинувачений позов визнав.

Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки, кримінальним правопорушенням завдано матеріальних збитків потерпілій стороні, тому цивільний позов необхідно задовольнити та стягнути з обвинуваченого на користь ПП «Мережа-Сервіс Львів» 1250, 70 гривень заподіяної матеріальної шкоди.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із врахуванням вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 17.06.2024, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання засудженого ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили.

Речові докази: компакт-диски DVD-R із відеозаписом із камер спостереження торгового залу магазину, які постановами про визнання речових доказів від 12.07.2024 визнано речовим доказам - залишити при матеріалах справи.

Цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс Львів» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПП «Мережа- Сервіс Львів» код ЄДРПОУ 33617918, юридична адреса: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, корп. 2 1250, 70 /одну тисячу двісті п`ятдесят гривень 70 коп./ завданих збитків.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1