Рішення № 12046575, 07.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2010 р.Справа № 11/16/634 За позовом гр.ОСОБА_1 м.Деражня, Хмельницької області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" с.Коричинці Деражнянського району

про стягнення 253841 грн. 00 коп. з яких 151425 грн. вартості частки майна товариства, 88550 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в суму 13866 грн.

СуддяРадченя Д.І.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_1 учасник товариства,

ОСОБА_2 представник за довіреністю від 13.09.2010 року № 114

Від відповідача: Папаш І.В. представник за довіреністю від 13.09.2010 року № 112,

Маковський А.В. за дов. № 114 від 13.09.2010 року

Рішення приймається 7 жовтня 2010 року оскільки в засіданні суду 4 жовтня 2010 року оголошувалась перерва.

Суть спору:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.03.2010 року по справі № 16/634 за позовом гр.ОСОБА_1 м.Деражня, Хмельницької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке” с.Коричинці Деражнянського району про стягнення 222930 грн. 00 коп. з яких 152588 грн. вартості частки майна товариства, 61187 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в суму 9155 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 222930 грн. 00 коп. з яких 152588 грн. вартості частки майна товариства, 61187 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в суму 9155 грн.

Зазначене рішення постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року залишене без змін, а апеляційна скарга СТОВ „Коричинецьке” без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на постанову Житомирського апеляційного господарського суду по даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 серпня 2010 року рішення господарського суду Хмельницької області від 11.03.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року по даній справі скасовано а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Хмельницької області від 25.08.2010 року дану справу передано на новий розгляд судді Радчені Д.І.

Скасовуючи вищенаведене рішення місцевого суду Вищим господарським судом України обставин зазначено, що місцевий та апеляційний суди припустились порушень норм процесуального законодавства, що призвело до прийняття передчасного рішення, зокрема ВГС України зазначає що матеріалами справи підтверджено що позивач звернувся до СТОВ „Коричинецьке” із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006 року, проте у висновку судово-економічної експертизи, з чим погодились суди при вирішенні справи, зазначено, що розрахунок вартості майна проведено за наявними у матеріалах справи документами на найближчу звітну дату - 01.01.2007 року, а не на день подачі заяви 31.08.2006 року ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників товариства.

Ухвалою суду від 27.08.2010 року суддею Радченя Д.І. дану справу прийнято до свого провадження, присвоєно справі порядковий № 11/16/634 та призначено до розгляду в засіданні суду та зобовязати позивача надати докази на обґрунтування заявлених вимог з врахуванням приписів суду касаційної інстанції, зазначених в постанові від 05.08.2010 року.

В ходу судового розгляду позивач враховуючи приписи суду касаційної інстанції відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині нарахування основного боргу, провівши обрахунок боргу станом на час виходу його з товариства та збільшив розмір позовних вимог в частині нарахувань за встановленим індексом інфляції та річних враховуючи тривалий час перебування справи на розгляді в судах.

Зазначена заява судом розглянута і прийнята, про що винесена відповідно ухвала.

Позивач та його повноважний представник в ході розгляду справи змінені позовні вимоги, з врахуванням застережень, зазначених у ухвалі суду касаційної інстанції підтримують, мотивуючи тим, що нараховані правомірно є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Тобто сума основного боргу розрахована виходячи з матеріалів судової експертизи шляхом коригування її суми пропорційно на дату виходу (31.08.2006 року) із учасників товариства, оскільки відповідач відмовився надати баланс підприємства станом на 31.08.2006 року. Сума нарахувань за встановленим індексом інфляції та річних відповідно обрахована станом на 01.09.2010 року.

Надалі підтримуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає таке:

Так, під час реорганізації колективно-дольового товариства ім. Лесі Українки далі (КДТ) с.Коричинці Деражнянського району, позивач виступив співзасновником та учасником його правонаступника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке” (далі СТОВ).

Для забезпечення діяльності СТОВ „Коричинецьке” за рахунок вкладів його учасників було сформовано статутний фонд товариства у розмірі 43 000 грн.

Частка позивача у статутному фонді товариства була визначена в розмірі 3 000 грн., що становило на той час 6,98 %. В якості вкладу до статутного фонду товариства позивачем була внесена частина належного майнового паю у майні КДТ ім. Лесі Українки, право на який посвідчене майновим сертифікатом. Внесок до статутного фонду товариства було оформлено протоколом внеску до статутного фонду.

В зв'язку з виходом окремих учасників із СТОВ „Коричинецьке” та перерозподілу незмінного загального розміру статутного фонду товариства між учасниками, що залишились у товаристві, частка позивача у статутному фонді була збільшена до 11,63 % і склала 5 000 грн. В якості додаткового вкладу позивачем також було внесено частину належного майнового паю у майні КДТ, про, що було зроблено відповідну відмітку у Свідоцтві про право власності на майновий пай.

З дня створення СТОВ „Коричинецьке” позивач працював головним бухгалтером товариства і цю посаду залишив лише в квітні 2006 р., у зв'язку з виходом на пенсію в віці 66 років.

У зв'язку з припиненням роботи в товаристві 31.08.2006 р. позивач подав до зборів учасників товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників товариства та про виплату вартості належної частки у майні товариства. Вказану заяву 31.08.2006 р. позивач вручив особисто в руки директору товариства Несторуку С.О.

Участі у роботі зборів учасників товариства, які розглядали заяву про вихід з складу учасників позивач не приймав, оскільки не був повідомленим про час та місце розгляду заяви Зборами, при цьому, копію рішення зборів Учасників товариства позивачу також не вручено.

10.11.2007 р. позивачу вручено розрахунок розміру частки у майні товариства.

На думку позивача даний розрахунок було складено з порушенням п.8.6 Статуту СТОВ „Коричинецьке” та ст.54 Закону України „Про господарські товариства” і він не був затверджений зборами учасників товариства. Згідно цього розрахунку позивачу належить частка в майні товариства вартістю 39 480,00 грн.

Проте, ч.2 ст.148 ЦК України зазначено, що механізм визначення вартості частки учасника товариства встановлюють Статут і Ззакон.

Пунктом 8.6 Статуту СТОВ „Коричинецьке” та ст.54 закону України „Про господарські товариства”, передбачено, що в разі виходу учасника із товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.

Вартість майна товариства - це вартість його активів, тобто власного капіталу, що дорівнює різниці між вартістю активів і сумою зобов'язань. Такий підхід наведено в п.11 Методики оцінки державних корпоративних прав, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1999 р. №1406 „Про затвердження методики оцінки державних корпоративних прав” (із змінами внесеними з Постановою КМ №1510 від 11.10.2002 р.).

Згідно розрахунку, складеного відповідно до статуту товариства та Закону України „Про господарські товариства”, пропорційно частці в статутному фонді -11,63%, позивачу, на його переконання, належить до виплати вартість майна товариства в сумі 115 973 гривень. (Розрахунок додається).

Відповідно до п.8.6 статуту товариства та ст.54 Закону України „Про господарські товариства” - виплата Учасникові його частки, видача майна проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Із заявою про вихід із складу учасників товариства позивач звернувся до відповідача 31.08.2006 р. Дана заява повинна бути розглянута на протязі трьох місяців, тобто до 30.11.2006 р., а тому повний розрахунок мав бути здійснений до 30.11.2007 р.

На час прийняття рішення по суті позивачу виплачено лише 20 000 грн.

Відповідач у письмових відзивах на позов та його повноважні представники в судових засіданнях заперечують проти позовних вимог, та вважають їх безпідставними, враховуючи наступне:

СТОВ „Коричинецьке” створене шляхом реорганізації колективно-дольового товариства „Ім. Лесі Українки” с.Коричинці за рішенням від 27.10.1999 р. з передачею на баланс новоствореному товариству майнових паїв на умовах товарного кредиту в сумі 651 903 грн.

В СТОВ „Коричинецьке” створений статутний капітал (фонд) в розмірі 43 000,00 грн. Статутний капітал новоствореного товариства формувався не за рахунок вкладів учасників, а за рахунок частини майнових паїв переданих КДТ Ім. Лесі Українки на баланс СТОВ „Коричинецьке” на умовах товарного кредиту, тобто оплатно.

Розмір частки ОСОБА_1 був визначений установчим договором шляхом пропорційного поділу майнових паїв отриманих СТОВ „Коричинецьке” від КДТ ім. Лесі Українки серед учасників. В результаті розмір вкладу позивача склав 3 000 грн., що дорівнювало на той час 6,98% статутного капіталу новоствореного товариства, при цьому реально ОСОБА_1 грошового внеску до статутного капіталу СТОВ „Коричинецьке” не вносив.

За рішенням загальних зборів учасників СТОВ „Коричинецьке” від 30.06.2004 р., протокол №4, структура учасників та їх вкладів у статутному капіталі товариства змінилася в зв'язку з виходом деяких учасників із складу товариства. При цьому учасники, що вийшли з складу товариства не вимагали виплати їм вартості частини майна товариства, пропорційна їх частці у статутному фонді, оскільки не вносили реально коштів до статутного капіталу СТОВ „Коричинецьке”. В результаті частка гр. ОСОБА_1 автоматично збільшилася до 5 000, 00 грн. і знов без внесення ним коштів до статутного капіталу.

При цьому, відповідач посилається на ч.2 ст.148 ЦК України, ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, вказує, що положенням ст.54 Закону „Про господарські товариства” застосовуються при умові виконання учасниками умов положень ст.52 вказаного Закону, згідно яких до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Позивач до державної реєстрації СТОВ „Коричинецьке” кошти на сплату свого вкладу не вносив і не вніс їх після державної реєстрації товариства, що підтверджується відсутністю в нього банківського документа про сплату вкладу, що відповідно до ст.52 Закону „Про господарські товариства” є належним доказом сплати вкладу.

Крім того, ще одним належним доказом сплати вкладу учасника за ст.52 Закону „Про господарські товариства” є наявність в учасника свідоцтва, яке видається товариством учаснику після внесення останнім вкладу. СТОВ „Коричинецьке” свідоцтва про розмір внесеного вкладу позивачу не видавало.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для отримання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі СТОВ „Коричинецьке” та частки прибутку, одержаного СТОВ „Коричинецьке” в 2006 р. до моменту його виходу. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу в позові.

Крім того, відповідач не погоджується із збільшенням позовних вимог, мотивуючи тим, що в разі задоволення позову позивачем невірно проведено обрахунок суми основного боргу, а відтак невірним є розрахунок річних та інфляційних нарахувань. Більш детальні доводи та міркування з врахування поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог відповідачем письмово викладені у відзивах на позов, вх. № 01-24\9957 від 04.10.2010 року та від 07.10.2010 року вх. № 01-24/10082.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

5 листопада 1999 р. зареєстровано установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність „Коричинецьке” та статут даного товариства.

Відповідно до установчого договору позивач вніс частку у статутному фонді 3000,00 грн., що становить 6,98%, в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю.

11.08.2004 р. зареєстровано нову редакцію статуту СТОВ „Коричинецьке”, відповідно до якої позивач вніс частку у статутному фонді 5000,00 грн., що становить 11,63%, в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю.

31.08.2006 р. позивачем подано заяву про вихід з товариства, в звязку з виходом на пенсію та проханням виплатити належну йому частку майна - готівкою.

10.04.2007 р. відповідно до протоколу №1 зборів учасників СТОВ „Коричинецьке” заяву позивача про вихід його з учасників товариства в звязку з виходом на пенсію розглянули та прийняли рішення: „Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Членство ОСОБА_1 в СТОВ „Коричинецьке” тимчасово призупинити до прийняття нової редакції Статуту”.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити належну йому частку вартості майна товариства.

Відповідачем проведено розрахунок за 2000-2006 р. по виплаті дивідендів ОСОБА_1 на суму 39480, 00 грн.

Відповідачем згідно видаткових касових ордерів № 128, 347/а, 33 виплачено позивачу 15000,00 грн. дивідендів учаснику. Також, в ході судового засідання представники сторін підтвердили факт виплати позивачу 5000 грн., а тому загальна сума, що була виплачена ОСОБА_1 становить 20000 грн.

Гр. ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач провів розрахунок з порушенням вимог чинного законодавства, 11.12.2007 р. звернувся до відповідача з заявою про перегляд розрахунку та з вимогою провести виплату вартості належної йому частки майна в сумі 115973,00 грн.

Оскільки повний розрахунок відповідачем проведено не було, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 135 190,74 грн., з яких, 100 973,00грн - частина вартості майна товариства, яка належить позивачу; 3 925,24 грн. 3% річних від простроченої суми, за період прострочення з 30.11.2007р; 30 292,5 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

В звязку з тим, що між сторонами існували розбіжності щодо суми виплати частки майна позивачу, і для вирішення питання стосовно визнання частки майна учасника товариства необхідні були спеціальні знання, попереднім складом суду в порядку ст.ст.41 ГПК України була призначена по справі судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, м. Київ.

Згідно висновку судово-економічної експертизи за №5064/11058 від 16.12.2009р. (складено судовим експертом Морозовою О.С.) встановлено, що вартість чистих активів СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 р. (найближчу дату, на яку складено фінансову звітність, до дати виключення із складу учасників товариства ОСОБА_1 - серпень 2006р.), становить 1484 000,00 грн. Отже вартість частки майна ОСОБА_1 в майні СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 року (найближчу звітну дату до дати виходу з товариства (серпень 2006р) становить 172 588,00 грн. і складається із 5 000,00 грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164 099,00 грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3 489,00 грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.

Згідно приписів суду касаційної інстанції, які відповідно до ст.111-12 ГПК України є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, позивачем проведено нарахування належної до виплати суми станом на 31.08.2006 року розрахунковим методом, що складає 171425 грн., з яких 5000 грн. вартість частки у статутному капіталі товариства, 164099 грн. вартість частки у додатковому капіталі товариства, 2326 грн. частка нерозподіленого прибутку товариства станом на 31.08.2006 року на день виходу позивача з товариства.

Враховуючи часткову оплату вартості частки позивачем заявлено до стягнення 151425 грн. належної частки майна товариства.

Відповідно з врахуванням суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення нарахування за встановленим індексом інфляції 88550 грн. та 13866 грн., які розраховані станом на 31.08.2010 року, які повністю позивач підтримує.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрану у справі доказ та оцінивши їх в сукупності суд прийшов до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільна права та обовязки.

Згідно ст.10 Закону України „Про господарські товариства”, учасники товариства мають право: б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.148 ЦК України учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно ст.54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п.30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (п.1 ст. 66 ГК України).

Згідно п.8.5 нової редакції статуту товариства, вартість майна, що виділяється учасникові, оцінюється згідно із балансом товариства.

За висновком судово-економічної експертизи за №5064/11058 від 16.12.2009р., призначеної ухвалою суду від 26.05.2009 р., судовим експертом за даними бухгалтерської звітності згідно до П(С)Б №2 „Баланс” проведено розрахунок вартості чистих активів. Вартість чистих активів СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 р. (найближчу дату, на яку складено фінансову звітність, до дати виключення із складу учасників товариства ОСОБА_1 - серпень 2006р.), становить 1484 000,00 грн.

Таким чином, судовим експертом зроблено висновок про те, що вартість частки майна ОСОБА_1 в майні СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 року (найближчу звітну дата до дати виходу з товариства (серпень 2006р) становить 172 588,00 грн. і складається із 5 000,00 грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164 099,00 грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3 489,00 грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.

Згідно ст.ст 33,36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Письмовими доказами є матеріали і документи, які мають дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з пунктом 8.6 статуту СТОВ "Коричинецьке" (в редакції 2004 року) виплата учаснику його частки, видача майна, що видається проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до пункту 30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Таким чином, відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р. Дана заява мала бути розглянута на протязі трьох місяців, тобто до 30.11.2006р., відтак повний розрахунок з позивачем мав бути проведений до 30.11.2007р., а як підтверджено матеріалами справи відповідач у 2007-2008 роках сплатив позивачу лише суму 20 000,00грн.

Відповідно до приписів ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та пункт 28 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв'язку.

За ініціативою господарського суду було призначено судово-економічну експертизу, з Висновку якої №5064/11058 від 16.12.2009р.судом встановлено, що частка майна, яка пропорційна внеску до статутного фонду СТОВ "Коричинецьке", та яка підлягає виплаті виключеному учаснику товариства ОСОБА_1 станом на 01.01.2007р. становить 172588,00грн., яка складається з 5000,00грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164099,00грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3489,00грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р., проте у висновку судово-економічної експертизи, зазначено, що розрахунок вартості майна проведено за наявними у матеріалах справи документами станом на найближчу звітну дату, тобто на 01.01.2007 року, а не на день подачі заяви 31.08.2006 про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Матеріали судової експертизи свідчать про те, що проведення судової експертизи на день подачі заяви про вихід з товариства було неможливим через невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 26.05.2009 року про зупинення провадження у справі 16/634 щодо подання первинних бухгалтерських документів, що стосується визначення чистих активів товариства за 2006 рік.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно розрахунковим методом проведено розрахунок суми частки в майні товариства станом на 31.08.2006 року, взявши за основу вихідні дані з наявного балансу товариства станом на 01.01.2007 року.

Судом в даному випадку приймається до уваги висновок судово-економічної експертизи як належний доказ по справі із врахуванням ст.ст.33, 42 ГПК України. Згідно ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із поданих суду доказів вбачаться, що із належних до виплати сум позивачу було виплачено лише 20000,00 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 152 588,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Доказів повної виплати відповідачем позивачу вартості частини майна товариства пропорційно частці в статутному капіталі суду не надано.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 151425,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженим матеріалами справи, належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із неповерненням відповідачем грошових коштів в розмірі 151425,00 грн., позивачем, у відповідності до ст.625 ЦКУ на суму несплаченого в строк зобов'язання проведено нарахування 88550,00 грн. інфляційних та 13 866,00 грн. 3% річних за весь період прострочи виконання зобов'язання, тобто з 03.12.2007 р. по 31.09.2010 р.

Таким чином, нарахування сум інфляційних та 3% річних підтверджено поданими розрахунками, відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 253 841,00 грн., з яких 151425,00 грн. частки вартості майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та 13866 грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення судової експертизи покладаються на відповідача із врахуванням вимог ст.ст. 44,49 ГПК України. При цьому, витрати по оплаті експертизи позивачем підтверджуються квитанцією №1117.121.1 від 10.09.2009 р. на суму 4875,60 грн.

Керуючись ст.ст.1,12,33,44,49,82-84,115,116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, м. Деражня до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке”, с. Коричинці Деражнянського району про стягнення 253841 грн. задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке”, с. Коричинці Деражнянського району (код ЗКПО 03788187) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, суму 151 425,00 грн. (сто пятдесят одна тисяча чотириста двадцять пять гривень 00 коп.) частки вартості майна товариства, 88 550,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч пятсот пятдесят гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 13 866,00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 00 коп.) 3% річних, 2538, 41 грн. (дві тисячі пятсот тридцять вісім гривень 41 коп.) державного мита, 118,00 грн.( сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 875,60 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят пять гривень 60 коп.) витрати на проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Суддя

Повний текст рішення оформлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 11 жовтня 2010р.

З оригіналом „вірно”

Секретар судового засідання І.Кузьменко

Віддруковано 3 прим. 1-до матеріалів справи, 2-позивчау, 3-відповідачу.