Рішення № 12046404, 14.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 50/173-10

вх. № 8214/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Краснощок О.Л.,дов. від 30.08.2010 р.

відповідача - Осаволюк Ю.М.,дов. від 29.09.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Леорд Плюс-К", м. Луганськ

до Фірма "Фокс" ТОВ, м. Харків

про визнання правочину дійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд, визнати дійсним правочин у вигляді договору купівлі – продажу № 7/0709 від 01.07.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем .

В судовому засіданні 14.10.2010 р. відповідач проти позову не заперечує та визнає його в повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

01.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі – продажу № 7/0709 (далі - Договір), згідно умов якого продавець (Позивач) зобов’язався на умовах, визначених вказаним Договором, продати (передати у власність) покупцю (Відповідач) товари, ціна, кількість, асортимент яких зазначені у видаткових накладних та/або рахунках - фактурах на кожну поставку, а Відповідач зобов’язався купити (прийняти та оплатити) товари, ціна, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у видаткових накладних та/або рахунках-фактури на кожну поставку.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна даного Договору складає суму всіх належних за даним Договором платежів. Ціна на товари, що поставляються за цим Договором, зазначені у видаткових накладних на кожну партію.

На виконання умов Договору Позивачем було в декілька етапів здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 992398,17 грн.

Факт передачі товару підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (рахунками фактури, видатковими накладними та податковими накладними), складеними у відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартість” та “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

За поставлений Позивачем у виконання вимог Договору товар Відповідач здійснив оплату на загальну суму 992398,17 грн., тобто, в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

01.06.2010 року Відповідач направив позивачу лист, яким сповістив, що він не визнає Договір дійсним з тих підстав, що в акті про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань № 297/23/36129141 від 22.04.2010 р. податковий орган вказав, що правочин у вигляді договору купівлі – продажу № 7/0709 від 01.07.2009 р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому відповідно до ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України є недійсним.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, Договір підписаний уповноваженими особами сторін, в Договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов’язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк передачі товару, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання Договору, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Надані позивачем в обґрунтування позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні Договору були дійсно направлені на набуття тих прав та обов’язків, які випливають саме з Договору і таким чином правочин у вигляді Договору спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір купівлі-продажу № 7/0709 від 01.07.2009 р. таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України і волевиявленню сторін, у зв’язку з чим позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем, оскільки позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 202, 203,206, 208, 627, 638, 655 ЦК України, ст.ст. ст.179 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним правочин у вигляді договору купівлі-продажу № 7/0709 від 01.07.2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Леорд Плюс - К» (ідентифікаційний код 36129141) та фірма «ФОКС» товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 14090857).

Суддя