Рішення № 12046379, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 64/166-10

вх. № 4294/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко Л.Л. за довіреністю від 09.01.10;

відповідача - Пересада Н.І. за довіреністю від 25.03.10;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Дельта Нік і К", м. Горлівка;

до Приватної фірми "Кібела", м. Мерефа;

про стягнення 18829,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дельта Нік і К" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№2600/2 від 26.04.2010р.), в якій просить суд стягнути з Приватної фірми "Кібела" суму основного боргу 15074,92грн., суму встановленого індексу інфляції у розмірі 1643,13грн., пеню у розмірі 1677,86грн.; три відсотки річних у розмірі 433,66грн.; 188,18грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з метою забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 19253,75грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за товар, що був поставлений йому позивачем.

06 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду пояснення (вх.№18464) та супровідним листом (вх.№18361) документи для долучення до матеріалів справи.

06 вересня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області додаткові пояснення (вх.№18372), в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Разом з цим, відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні призначеному на 06.09.2010р. було оголошено перерву до 20.09.2010р.

Ухвалою суду від 20.09.10 розгляд справи було відкладено на 11.10.10.

29.09.10 позивач надав до канцелярії суду пояснення (вих.№21/1 від 21.09.10), в яких вказує, що позивач 08.07.10 направив відповідачу лист (за вих.№08/1) з проханням надати залишки товару та підписати акт звіряння взаєморозрахунків станом на 08.07.10, та вказує, що у разі ненадання інформації щодо реалізації товару товар буде вважатись реалізованим. Разом із поясненями позивач надав докази на підтвердження обставин на які він посилається.

11.10.10 позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№19552) документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач поставив на адресу відповідача товар, а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме накладними та довіреностями до них (а.с.7-19). Як вбачається з матеріалів справи заперечення відповідача грунтуються на тому, що ця поставка відбувалась в межах виконання укладеного між сторонами договору №327/02/08 від 02.01.2008 року. Відповідно до цього договору зобов'язання щодо оплати товару настають після реалізації товару п.5.3 цього договору, а оскільки відповідач зазначає що товар не реалізован, то строк виконання зобов'язання, з слів відповідача не настав. Під час розгляду справи позивач надав до суду ще один договір поставки №50/06 від 13.01.2006 року який діяв на момент поставки товару, а оскільки наданні позивачем накладні на поставку товару не містить посилання на вищевказані договори, отже поставка товару відбувалась не в межах виконання будь-якого договору .

Тобто, між сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов’язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було –то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

18.03.10 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1803/1, що містила в собі вимогу сплатити вартість отриманого товару у розмірі 15074,92грн.

Вимогу про сплату боргу було отримано відповідачем 30.03.10, що підтверджується поштовим повідомленням, копію якого надано позивачем до матеріалів справи (а.с. 30), у зв"язку з чим, 06.04.10 у відповідача виник обов"язок щодо оплати поставленого йому товару за накладними.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що претензія від 18.03.10 за вих. №1803/1 не стосується даного спору та на те, що господарські відносини між сторонами регулюються положеннями договору поставки №327/02/08 від 02.01.08 (а.с.55) або договором поставки №50/06 від 13.01.06 (а.с.57) є безпідставними, необгрунтованими та спрямованими на уникнення виконання зобов"язань відповідачем щодо оплати вартості отриманого товару, з наступних підстав.

Щодо вказівки відповідача на те, що у претензії позивач посилається на договір поставки №50/06 від 13.01.06, суд ставиться до цього критично, оскільки, відповідно до ч.2, ч.3 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Як вбачається із змісту самої претензії, наявні у ній відомості достатні для того, щоб виконати функцію яка покладається на неї чинним законодавством.

У відзиві на позовну заяву (а.с.57) відповідач прямо вказує на те, що він не заперечує факту прийняття товару від позивача, але жодних дій для вирішення питання щодо оплати товару або його повернення відповідачем здійснено не було, при тому, що поставка товару, як вбачається з матеріалів справи, була здійснена ще у 2008 році.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Зауваження відповідача в додаткових поясненях (а.с.81) на те, що посилання на договір не є обов"язковим реквізитом, що повинен бути зазначений у накладній не приймаються судом як належне обгрунтування заперечень, оскільки, як встановлено в процесі розгляду справи у сторін господарські відносини не обмежувались поставкою за накладними, що містяться в матеріалах справи.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість в сумі 15074,92грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічиних накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15074,92грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3% річних обгрунтовані у розмірі 24,78 грн., в решті заявлених до стягнення позовних вимог - 408,88грн., 3% річних суд відмовляє, оскільки зобов"язання щодо оплати поставленого товару виникло у відповідача 06.04.10, а позивач здійснив нарахування починаючи з 12.05.09 (а.с.34), отже в цій частині позовні вимоги заявлені безпідставно.

В задоволенні позовних вимог позивача в сумі 1643,13грн. суд також відмовляє з тих підстав, що зобов"язання щодо оплати поставленого товару виникло у відповідача 06.04.10, а згідно розрахунку поданого позивачем нарахування здійснювалось ним починаючи із травня 2009 року, тобто до виникнення у відповідача зобов"язання по оплаті товару. Індекс інфляції за квітень 2010 року не нараховувався вірно, оскільки становив 99,7, згідно даних Державного комітету статистики України.

Розглянувши позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 1677,86грн. пені суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи між сторонами відсутня угода сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Кібела" (Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283; код 30035446, п/р 260070268114305 у відділенні №2 ВАТ "Укрексимбанк" філії м. Харкова, МФО 351618) на користь Приватного підприємства "Дельта Нік і К" (84624, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Комсомольська, буд.12, код 31402424, р/р 2600220010811 в ГФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334088) 15074,92грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 24,78грн., 151,00грн. державного мита та 189,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення 1677,86грн. пені, 408,88грн. - 3% річних та 1643,13грн. інфляційних втрат.

Суддя

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2010 року.