Рішення № 12046346, 25.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2010 р.Справа № 8/70-1458 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова, 44, м. Тернопіль

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрВнешТранс", вул. Донецьке шоссе, 7/107, м. Дніпропетровськ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілам", вул. Грушевського,145, м. Збараж Тернопільської області

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 5 572 грн. 25 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: Глуха А.Є. –представника, довіреність б/н від 12.05.2009р., свідоцтво № 533 від 12.12.08р.

Відповідача 1: не з`явився.

Відповідача 2: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Нечипорук Транспорт Сервіс ", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про солідарне стягнення із відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрВнешТранс", м. Дніпропетровськ та 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілам", м. Збараж, заборгованості на загальну суму 5 572грн. 25 коп.

11.10.2010 р. позивачем подано до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів,- просить суд, стягнути усю суму заборгованості з відповідача 1. Заява мотивована закінченням 05.10.2010 року терміну дії Договору поруки від 02.04.2010 року, за яким ТзОВ «Лілам»виступило Поручителем перед Кредитором (позивачем) за виконання відповідачем 1 зобов’язань згідно заявок від 23.03.10р. та від 30.03.2010 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №2303-10/01 від 23.03.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні. Суд, розглянувши заяву, прийняв її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Договором №2303-10/01 від 23.03.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні та заявок: б/н від 23.03.10р. та від 30.03.2010 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги по перевезенню, у зв’язку з чим, станом на день звернення до суду та розгляду спору в суді, заборгованість становить 5000грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 572,25грн. пені. Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. на правову допомогу адвоката в сумі 1 050 грн.

В підтвердження викладеного надано: Договір №2303-10/01 від 23.03.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні; заявки на перевезенню вантажу в міжнародному сполученні б/н від 23.03.10р. та від 30.03.2010 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) №0134086; попереднє повідомлення №901000005.2010.262; акти виконаних робіт №1593 від 01.04.2010р. та №1594 від 02.04.2010р.; рахунки №1593 від 01.04.2010р. та №1594 від 02.04.2010р.; претензії №02-06/10/2 та №02-06/10/3 від 02.06.2010р. відповіді на претензії, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 16:00 год. 27.09.10р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 16:00 год. 11.10.10р. та, відповідно, до 15:20 год. 25.10.2010р., у зв’язку із неявкою в судові засідання представників сторін та неподання відповідачами витребовуваних судом документів.

В судове засідання 25.10.2010р. представник позивача прибув. Позовні вимоги (з врахуванням клопотання від 11.10.2010р. про відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення боргу) підтримав повністю.

Представники відповідачів в судове засідання 25.10.2010 року не прибули, відзиву на позов не подали, хоча про дату, час і місце слухання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оглянувши в судовому засіданні 25.10.2010р. оригінали долучених до позовної заяви документів, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, є юридичною особою, що підтверджується довідкою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АТ № 806541, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДнепрВнешТранс”, як Експедитором, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", як Перевізником, з другої сторони, був укладений договір №2303-10/01 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні, за умовами якого Перевізник (або його уповноважена особа) доручає Експедитору за винагороду здійснювати пошук та підбір вантажовласників (замовників або їх уповноважених осіб), з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів (Перевізника) для міжнародних і (або) міжміських перевезень. Експедитор, діючи по дорученню Перевізника, в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору вантажовласників або їх уповноважених осіб, тобто організує перевезення найманим вантажним транспортом, уповноваженою особою власника якого він є, у відповідності до діючого законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в рамках міжнародних перевезень (р.1 Договору).

Р.2 Договору сторони передбачили, що конкретні умови кожного замовлення викладаються у заявці, отримання якої допускається за допомогою факсимільного зв’язку або по електронній пошті (E-mail).

П. 10 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2010р. або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна із Сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим на рік на тих же умовах.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 1 виникло зобов’язання, що випливає із договору про перевезення.

Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником, вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві, вантажоодержувачеві), а відправник (вантажовідправник) зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 26.03.2010 року за допомогою факсимільного зв’язку ТзОВ «ДнепрВнешТранс»направлено на адресу ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс»заявку б/н від 23.03.2010 року на перевезення вантажу в міжнародному сполученні до Договору №2303-10/01 від 23.03.2010 року, за маршрутом Італія-м. Кіровоград (Україна), яка була погоджена сторонами, - перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом марки ДАФ р.н. ВО 50-95 АМ/ВО 67-40 ХХ, під керуванням водія Савич Володимира, за маршрутом: 37046 Minerbe (VR) Via Coppado 29-ITALY –S.P.A.»(Італія) –Приватне підприємство «Агрохім», м. Кіровоград, вул. Комарова,74 (Україна), через митний перехід Чоп-захонь, дата завантаження - 25.03.2010 року, дата вивантаження - 29-30.03.2010 року, вартість перевезення - 22 236грн. 75 коп., по б/н, оплата протягом 7-10 банківських днів після надання оригіналів документів.

30.03.2010 року за допомогою факсимільного зв’язку відповідачем на адресу позивача направлено заявку б/н на перевезення вантажу до договору №2303-10/01 від 23.03.2010 року, за маршрутом м. Кіровоград –смт. Капустяне, Тростянецький район, Вінницька область, яка була погоджена сторонами, - перевезення транспортним засобом марки ДАФ р.н. ВО 50-95 АМ/ВО 67-40 ХХ, під керуванням водія Савич Володимира, маршрут: м. Кіровоград, вул. Комарова, 74 - СТОВ «Колос», смт. Капустяне, вул. Мічуріна, 121, Тростянецький район, Вінницька область, дата завантаження - 01.04.2010 року, дата вивантаження - 02.04.2010 року, вартість перевезення –2 000грн., по б/н, оплата протягом 7-10 банківських днів після надання оригіналів документів.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи (міжнародна ТТН CMR №0134086), що на виконання умов укладеного договору на підставі наданих Експедитором заявок, позивачем здійснено міжнародне та міжміське перевезення прибиральної машини вагою до 20 тон, висотою 2,97м, довжиною 11м., транспортним засобом ДАФ р.н. ВО 50-95 АМ/ВО 67-40 ХХ, під керуванням водія Савич Володимира, за маршрутом: 37046 Minerbe (VR) Via Coppado 29-ITALY –S.P.A.»(Італія) –Приватне підприємство «Агрохім», м. Кіровоград, вул. Комарова, 74 (Україна) та м. Кіровоград, вул. Комарова, 74 - СТОВ «Колос», смт. Капустяне, вул. Мічуріна, 121, Тростянецький район, Вінницька область.

01.04.2010р. та 02.04.2010р. сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб Акти виконаних робіт № 1593 та, відповідно, № 1594, на суму 22 236,75 грн. та 2000 грн., згідно яких, роботи виконані в повному обсязі та сторони претензій по строках, якості та обсягу вантажних перевезень не мають.

08.04.2010р., позивач рекомендованим листом за №4600802627418 на адресу відповідача направив документи, які вказані у заявках та в р. 4 Договору (квитанція від 08.04.2010р. в матеріалах справи).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за надані послуги, зокрема, визначили, що ціни є договірними і визначаються виключно виходячи із конкретної ситуації на транспортному ринку. Порядок і строк оплати становить 7-10 днів після надання експедитору оригіналів документів (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт, СМR/ТТН). Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором на розрахунковий рахунок Перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналів або копій СМR з відтиском печатки про прийняття вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт (п.п. 4.4-4.5 р.4 Договору).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт вчасного перевезення та відповідність його виконання умовам замовлення підтверджується відбитком особистої номерної печатки співробітника митниці призначення на території України –Кіровоградської митниці (01.04.2010р.) та відбитком особистої номерної печатки отримувача ПП «Агрохім»(01.04.2010р.) на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0134086, на попередньому повідомленні№901000005.2010.262 (01.04.2010р.), актами виконаних робіт №1593 від 01.04.2010р. та №1594 від 02.04.2010 року.

Окрім того, своєчасне та належне виконання позивачем взятих на себе зобов’язань, визнання відповідачем боргу та гарантування оплати підтверджується і наявними в матеріалах справи: листом відповідача №0706.10/01 від 07.06.2010р. та відповідями на претензії №0906.10/01 від 09.06.2010р., №0906.10/02 від 09.06.2010р. та №1406.10/01 від 14.06.2010р.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг виконав лише частково і, як стверджує позивач, станом на 30.08.2010 року, його заборгованість становить 5 000грн., яку і просить стягнути в судовому порядку.

В судове засідання відповідач не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Разом з тим, судом встановлено, що ТзОВ «ДнепрВнешТранс», станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, оплачено вартість наданих послуг на загальну суму 21 236грн. 75 коп.

Зокрема, як вбачається із наданих позивачем банківських виписок, відповідачем за транспортні послуги згідно рахунку №1593 від 01.04.2010р. 06.04.2010 року сплачено 11 000грн., 07.05.2010 року –1 236,75грн., 14.06.20110 року –6 000грн., 09.07.2010р. – 1 000 грн. та 31.08.2010р. –2 000грн. (належним чином засвідченні копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді непогашеною залишається заборгованість в сумі 3 000 грн., з яких: 1000грн. –заборгованість по рахунку №1593 від 01.04.2010р. та 2 000грн. –по рахунку №1594 від 02.04.2010р.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" щодо стягнення з ТзОВ «ДнепрВнешТранс»5 000 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги підлягають до задоволення частково, на суму 3 000грн., як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

Вимоги щодо стягнення 2000грн. боргу задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (22 236,75 грн. +2000грн =24236,75грн. -21 236,75грн. = 3000грн).

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у разі прострочення платежів винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача пеню, нараховану з врахуванням терміну оплати, та здійснених часткових розрахунків за надані послуги в сумі 572,25грн. (435,62грн. –по СМR та 136,63грн. по ТТН)

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого нарахована позивачем пеня за прострочення виконання відповідачем зобов’язань по оплаті наданих послуг згідно рахунку №1593 від 01.04.2010р. по міжнародній товарно-транспортній накладній в сумі 435грн.62 коп. правомірно, а, відтак, вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Вимоги в частині стягнення пені в сумі 136грн. 63 коп. за неоплату наданих позивачем послуг згідно рахунку №1594 від 02.04.2010р. по товарно-транспортній накладній підлягають до задоволення частково на суму 132 грн. 33 коп. Пеня в сумі 4 грн. 30 коп. нарахована та заявлена до стягнення позивачем безпідставно (проведений судом перерахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів добровільного погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрВнешТранс" заборгованості за надані послуги в сумі 3 000 грн.. та 572,25грн. пені. В задоволенні вимог щодо стягнення боргу в сумі 2000грн. та пені в сумі 4,30 грн. суд відмовляє, оскільки в цій частині позов заявлено безпідставно.

Окрім того, беручи до уваги приписи ч. 1. ст. 598, ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також, подану позивачем 11.10.10р. заяву про відмову від позовних вимог, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 підлягає припиненню, в порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відмовою позивача від позовних вимог щодо солідарного стягнення заявлених сум з ТзОВ "Лілам".

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 1 витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 1050 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1050 грн. до матеріалів справи долучено: угоду №20/08/2010 від 20.08.2010 року про надання адвокатом правової допомоги на стадії підготовки справи до судового розгляду та судового розгляду; Акт виконаних робіт від 30.08.10р. №31/08/2010 до Договору про надання послуг №20/08/2010 року від 20.08.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 533 від 12.12.2008р., виданого на ім'я Глуха А.Є., квитанцію №2 від 31.08.2010 року, згідно якої позивачем внесено в касу АО «Тернопільська обласна колегія адвокатів»1050 грн. за ведення справи про стягнення заборгованості з ТзОВ «ДнепрВнешТранс».

Судом встановлено, що 20 серпня 2010р. між ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс»,- Клієнт, та адвокатом Глух А.Є., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, укладено угоду №20/08/2010 про надання адвокатом правової допомоги на стадії підготовки до судового розгляду та судового розгляду справи про стягнення боргу з ТзОВ «ДнепрВнешТранс»

За умовами даної угоди, Клієнт зобов’язався, в строк до 31.08.2010р., оплатити адвокату гонорар за взаємним погодженням сторін, що становить 1050грн.

30.08.2010р. між позивачем та адвокатом Глух А.Є. складено та підписано Акт виконаних робіт №31/08/2010 до Договору про надання послуг №20/08/2010 від 20.08.2010р., з якого вбачається, що адвокатом Глух А.Є. надано ТзОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" юридичні послуги по договору №20/08/2010року від 20.08.2010р. на загальну суму 1 050 грн.

На виконання умов угоди, 31.08.2010 року позивачем внесено в касу АО «Тернопільська обласна колегія адвокатів»грошові кошти в сумі 1050грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи квитанція №2 від 20.08.2010р.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»- витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Разом з тим, в процесі розгляду спору судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду,- 07.09.2010р. вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на суму 2 000 грн. заявлено безпідставно, оскільки при розрахунку суми позову не взято до уваги факт часткової оплати ТОВ "ДнепрВнешТранс" 31.08.2010р. 2000 грн. Окрім того, судом встановлено, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення і 4,30 грн. пені.

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями: "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що частина заборгованості позивачем заявлена безпідставно, у відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 65,31 грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 151,11грн. та витрати на оплату правову допомогу адвоката в сумі 672,32 грн. (здійснений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22,32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрВнешТранс", вул. Донецьке шоссе,7/107, м. Дніпропетровськ, (ідентифікаційний код 34364539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова,44, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 32386922):

          -3 000 грн. боргу;

          -572 грн. 25 коп. пені;

          -65 грн. 31 коп. державного мита;

          -151 грн. 11 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

          -672 грн. 32 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката.

3.          В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2000грн. боргу та 4грн. 30 коп. пені - відмовити.

4.          В частині позовних вимог щодо відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілам", вул. Грушевського,145, м. Збараж Тернопільської області - провадження припинити.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 29.10.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя