Рішення № 12046232, 01.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.10           Справа № 17/126-10. За позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми

про врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення сторонами договору

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача:          Литвиненко Н.О., довіреність №22/5668 від 06.01.2010 р.

Від відповідача:          Плевако Н.А., довіреність №09/1472 від 21.12.2009 р.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд зобов‘язати відповідача прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., п. 3.2., 4.3., 4.4., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради; пункти 1.3., 2.3.5., 4.6. по тексту протоколу розбіжностей до договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 визнати такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Відповідач в письмовому відзиві №09/1250 від 11.10.2010 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не вказано, яким законодавчим чи іншим нормативно-правовим актом установлено типову чи примірну форму договору про умови надання послуг, яку він вимагає, щоб відповідач прийняв, а отже договір, запропонований позивачем відповідачу до укладення є таким, що укладається на основі вільного волевиявлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 р. №947 затверджено «Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 р.», якою передбачено обов‘язкове оснащення у 1996-2005 р.р. засобами обліку та регулювання споживання води абонентські вводи багатоповерхових будинків (п‘ять поверхів і вище), а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним у разі можливості впровадженням поквартирного обліку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 р. №483 «Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті» заборонено, починаючи з другого півріччя 1995 року, введення в дію житлових будинків, закладів культури, об‘єктів соціально-побутового та виробничого призначення без оснащення засобами обліку і приладами регулювання споживання води та теплової енергії.

09 серпня 2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом №05/923, в якому просив опломбувати загально будинковий лічильник житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Калінінградська, 6. Крім того, листом від 09.08.2010 р. №05/924 відповідач просив позивача опломбувати лічильники холодної води в квартирах згідно списку, наведеного у листі, житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Калінінградська, 6.

Згідно змісту п.п. 2.1.9., 10.3.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., до функцій позивача як виробника послуг з централізованого водопостачання входить технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води, облік кількості води, який забезпечується встановленням відповідних приладів обліку. При цьому, засіб обліку, встановлений на межі балансової нележності водопровідних мереж є комерційним засобом обліку, за показаннями якого проводяться розрахунки за воду з виробником.

Так, з метою реалізації права щодо здійснення контролю за раціональним використанням води, взяття засобів обліку води до комерційного розрахунку та відповідно покладення на відповідача обов‘язку відшкодування збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призводить до втрат (витоків) води в мережі, 25 серпня 2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача листом №24,19/3672 два примірники договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 (далі за текстом – «Договір») з пропозицією розглянути, підписати та повернути оформлений належним чином примірник договору позивачу.

Частиною 3 ст. 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч 4 цієї ж статті за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Два примірники договору були отримані відповідачем 26 серпня 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка на листі від 25.08.2010 р. №24,19/3672.

В свою чергу, 09 вересня 2010 р. відповідач супровідним листом №09/1074 повернув на адресу позивача підписаний договір №3212 від 01.08.2010 р. з протоколом розбіжностей, не погодившись з редакцією позивача.

Згідно ч 7 ст. 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Основним видом діяльності позивача є виробництво та постачання споживачам питної води та прийом стоків, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Сумській області АА №309336 з ЄДРПОУ, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради є виконавцем по договору та монополістом на ринку надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Суми, згідно п. 1) ч.2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник – комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Так, не погоджуючись з запереченнями відповідача, викладеними в протоколі розбіжностей, позивач мотивує свої вимоги тим, що назва договору «Про умови надання послуг» викладена ним у повній відповідності до п. 1) ч.2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв‘язку з чим суд не приймає запропоновану нову редакцію назви договору «Про співробітництво щодо надання послуг населенню», оскільки правова природа договорів про співробітництво є зовсім іншою по суті та не стосується даного спору.

Таким чином, суд вважає за доцільне позовні вимоги в частині прийняття назви договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції позивача правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1.2. Договору в редакції позивача Виконавець у повному обсязі відшкодовує Виробнику збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі.

В редакції відповідача п.1.2. Договору викладений в новій редакції: Виконавець відшкодовує Виробнику реальні збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, - за умови наявності належних (передбачених цим Договором чи нормами законодавства) доказів, що підтверджують: а) факт втрат (витоків) води; б) факт неналежного виконання Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків; в) наявність та розмір реальних збитків Виробника (наявність понесених витрат, пов‘язаних з фактом витоку води при відсутності покриваючих ці витрати доходів); в) причинно-наслідковий зв‘язок між неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків та завданням Виробнику реальних збитків. За відсутності належних доказів хоча б однієї з вказаних вище обставин, Виконавець позбавляється обов‘язку відшкодувати Виробнику будь-які збитки.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що ним не змінено змісту цього пункту договору, а лише уточнено з урахуванням ст. ст. 22, 614 ЦК України, за яких умов настає відповідальність відповідача щодо відшкодування збитків позивачу.

Пунктами 2.1.9., 10.3.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р. закріплено, що до функцій позивача як виробника послуг з централізованого водопостачання входить технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води, облік кількості води, який забезпечується встановленням відповідних приладів обліку.

Згідно ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розділу 2 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №76, п. 11.1.6. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. 330, а також п. 2.1., п. 2.2. Положення про житлово-експлуатаційну дільницю, затвердженого наказом від 28.11.2000 р. №9 метою, предметом діяльності відповідача є здійснення технічного обслуговування та експлуатації переданого житлового фонду, надання житлово-комунальних послуг, утримання будинків та прибудинкової території.

Частиною 3 ст. 147 ГК України, ст.ст.22, 623 ЦК України передбачено, що збитки, завдані суб‘єкту господарювання порушенням його майнових прав юридичними особами, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Пунктом 2.2.7 Договору в редакції позивача встановлено, що Виробник зобов‘язаний виконувати інші обов‘язки відповідно до законодавства. Згідно п. 3.1. Договору Виконавець відшкодовує завдані Виробнику збитки, у випадках, передбачених п. 1.2. даного договору, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку та підтверджуючих документів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виробника.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що запропонований позивачем п. 1.2. Договору містить достатній перелік умов, за яких настає відповідальність відповідача щодо відшкодування збитків позивачу, а обов‘язок позивача довести розмір заподіяних йому збитків та підтвердити їх документально закріплено п.п. 2.2.7 та п. 3.1. Договору, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 1.2. Договору в редакції позивача.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору в редакції позивача Виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати Виконавцем об‘ємів виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинкових мережах житлових будинків, що передані Виконавцю на технічне обслуговування.

Відповідач в своїй редакції п. 2.1.2. Договору зазначив, що Виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати Виконавцем об‘ємів виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинкових мережах житлових будинків, що передані Виконавцю на технічне обслуговування, за наявності обставин, вказаних в п. 1.2. (в редакції відповідача) цього Договору.

Згідно ч.1 ст. 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Таким чином, судом встановлено, що це право позивача прямо передбачено нормами чинного законодавства. Крім того, суд відхилив п. 1.2. в редакції відповідача, на який він і посилається в новій редакції п. 2.1.2. Договору, тому суд вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 2.1.2. в редакції позивача.

Пунктом 2.2.1. Договору в редакції позивача передбачено, що Виробник зобов‘язаний забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води та прийом стоків відповідно до умов договору.

В редакції відповідача п. 2.2.1. Договору містить такі умови: Виробник зобов‘язаний забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води та прийом стоків відповідно до умов договорів, укладених із споживачами, вимог законодавства щодо кількості та якості водопостачання.

Згідно абз.1 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання зобов'язані забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Оскільки пункт 2.2.1. в редакції позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства, суд вважає вимоги позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти даний пункт в редакції позивача обґрунтованими.

Зі змісту п. 2.2.5. Договору в редакції позивача вбачається, що Виробник зобов‘язаний контролювати рівень споживання питної води та складати відомості показань квартирних засобів обліку води. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця. Здійснювати разом із Виконавцем та у присутності споживача знімання показань будинкових засобів обліку води один раз на місяць, що фіксується відповідним актом.

Пунктом 2.2.5 Договору в редакції відповідача передбачено, що Виробник зобов‘язаний контролювати рівень споживання питної води та складати відомості показань квартирних засобів обліку води. Показання квартирних засобів обліку знімаються щомісяця представником Виробника шляхом візуального огляду приладу обліку у присутності споживача чи члена його сім‘ї. Про фіксування показань квартирного водолічильника представником Виробника робиться відповідний запис у відомості, в якому зазначаються: покази лічильника; дата та час зняття показів, підпис власника чи наймача (члена сім‘ї власника чи наймача) квартири. Здійснювати разом із Виконавцем та у присутності споживача знімання показань будинкових засобів обліку води один раз на місяць, що фіксується відповідним актом за підписами представників Виробника, Виконавця та споживачів. За відсутності хоча б одного з підписів, акт не може бути підставою для будь-яких розрахунків.

Згідно п. 14. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що механізм зняття показань засобів обліку води, передбачений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відображається в п.2.2.5. Договору в редакції позивача, у зв‘язку з чим суд вважає вимоги позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 2.2.5 Договору в редакції позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.2.6. Договору в редакції позивача Виробник зобов‘язаний зняття показань будинкових та контроль показань квартирних засобів обліку води здійснювати одночасно.

Згідно п. 2.2.6. в редакції відповідача Виробник зобов‘язаний зняття показань будинкових та контроль показань квартирних засобів обліку води здійснювати одночасно – розрив в часі знімання показів по одному житловому будинку не може перевищувати однієї години.

Позивач наголошує на тому, що термін «одночасно» по тексту Договору в редакції позивача слід розуміти «протягом визначеного дня».

Суд дійшов до висновку про те, що зняття показань будинкових та контроль показань квартирних засобів обліку води з розривом в часі знімання показів по одному житловому будинку не більше однієї години суттєво обмежує права позивача та робить цей процес в таких часових рамках практично неможливим, тому вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 2.2.6 Договору в редакції позивача.

Пунктом 2.3.2. Договору в редакції позивача передбачено, що Виконавець має право вимагати від споживача: а) дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; б) своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов‘язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт.

В редакції відповідача п. 2.3.2. Договору закріплює право Виконавця перевіряти якість надання Виробником послуг споживачам.

Відповідно до п.п. 4,5 п. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт.

Таким чином, судом встановлено, що дані права Виконавця прямо передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» , у зв‘язку з чим суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 2.3.2. Договору в редакції позивача.

Пунктом 2.4.1. Договору в редакції позивача передбачено, що Виконавець зобов‘язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені законодавством. Технічне обслуговування жилих будинків включає: роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем, своєчасного усунення течі водопровідних кранів і змивних бачків, трубопроводів та їх сполучень, тощо.

Згідно п. 2.4.1. Договору в редакції відповідача Виконавець зобов‘язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені законодавством. Технічне обслуговування жилих будинків включає: роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем, своєчасного усунення течі водопровідних кранів і змивних бачків, трубопроводів та їх сполучень, тощо, - за умови своєчасного повідомлення про такі факти споживачами.

Підпунктом 7) ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Виконавець зобов‘язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством

Судом встановлено, що діючим законодавством передбачені обов‘язки відповідача, зазначені в п. 2.4.1. в незалежності від дій чи бездіяльності споживачів, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 2.4.1. Договору в редакції позивача.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору в редакції позивача Виконавець зобов‘язаний контролювати технічний стан інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

Відповідач в своїй редакції п. 2.4.2. Договору зазначає, що Виконавець зобов‘язаний контролювати технічний стан інженерного обладнання будинків, внутрішніх приміщень (крім квартир).

Враховуючи те, що відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Виконавець зобов‘язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, суд вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 2.4.2. в редакції позивача.

Згідно п. 2.4.5. Договору в редакції позивача Виконавець зобов‘язаний проводити періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) будинкових засобів обліку води, за власний рахунок.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти включення даного пункту в Договір, посилаючись на те, що жоден нормативно-правовий акт не зобов‘язує відповідача нести додаткові витрати по обслуговуванню неналежного йому обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації зобов‘язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Згідно п.п. 5.15., 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190 повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з‘єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

В матеріалах справи міститься довідка №22/4465 від 27.10.2010 р. Кп «Міськводоканал» Сумської міської ради, згідно якої станом на 27.10.2010 р. по бухгалтерському обліку загально будинкові лічильники обліку води на балансі КП «Міськводоканал» Сумської міської ради не перебувають.

Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 2.4.5. Договору в редакції позивача.

Позивач запропонував відповідачу викласти п. 2.4.7 в такій редакції: Виконавець зобов‘язаний відшкодувати Виробнику у повному обсязі збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі. Відшкодування збитків здійснюється Виконавцем на підставі виставленого Виробником рахунку та наданих підтверджуючих документів (відомості показань квартирних засобів обліку води – акту виявлених втрат (витоків) води).

Згідно п. 2.4.7. Договору в редакції відповідача Виконавець зобов‘язаний відшкодувати Виробнику реальні збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі. Відшкодування збитків здійснюється Виконавцем за умови наявності обставин та документів, перелічених в п. 1.2. (в редакції відповідача) цього Договору та дотримання порядку знання показань, встановленого п.п. 2.2.5, 2.2.6 ( в редакції відповідача) цього Договору, - на підставі виставленого Виробником рахунку.

Таким чином, судом встановлено, що даний обов‘язок випливає з ч.2 ст. 623 ЦК України, згідно якої розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором, а отже позивач повинен підрахувати розмір заподіяних йому збитків та підтвердити їх документально. Крім того, суд відхилив п. 1.2., п.п. 2.2.5, 2.2.6 в редакції відповідача, на які він і посилається в новій редакції п. 2.4.7. Договору, тому суд вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 2.4.7. в редакції позивача.

Відповідно до п. 3.2. Договору в редакції позивача розрахунок збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, виконується Виробником: а) на підставі різниці показань будинкового засобу обліку води та загальною сумою показань квартирних засобів обліку води житлового будинку (при 100% установці квартирних лічильників); б) на підставі акту виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинковій мережі житлових будинків, у разі тимчасової відсутності будинкового засобу обліку води з причин, що не залежать від Виконавця (припинення нормальної роботи через несправності, що виникли в його механізмі, тощо). У випадку, коли будинковий засіб обліку води на вводі відсутній, Виробник здійснює розрахунок втрат (витоку) води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу.

Згідно п. 3.2. Договору в редакції відповідача розрахунок збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, виконується Виробником за наявності таких обставин: а) наявність різниці показань будинкового засобу обліку води та загальною сумою показань квартирних засобів обліку води житлового будинку, - при 100% установці квартирних лічильників та за умови, що показання квартирних та будинкових лічильників були зняті без порушень п.п. 2.2.5, 2.2.6 (в редакції відповідача) цього Договору; б) наявність акту виявлених втрат (витоків) води у внутрішньобудинковій мережі житлових будинків, підписаного представниками Виробника, Виконавця та споживачів. Якщо показання будинкового засобу обліку води та показання квартирних засобів обліку води житлового будинку знімались протягом більш ніж однієї години по одному будинку – різниця показань будинкового засобу обліку води та загальної суми показань квартирних засобів обліку води житлового будинку не може бути підставою для відшкодування втрат (витоків) води (збитків Виробника) чи будь-яких інших розрахунків. У випадку, коли будинковий засіб обліку води на вводі відсутній, Виробник здійснює розрахунок втрат (витоку) води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу.

Враховуючи те, що суд відхилив п.п. 2.2.5, 2.2.6 в редакції відповідача, на які він і посилається в новій редакції п. 3.2. Договору, суд вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 3.2. в редакції позивача.

Пунктом 4.3. Договору в редакції позивача встановлено, що Виконавець, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу Виробника зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно п. 4.4. Договору в редакції позивача у разі несвоєчасного виконання грошового зобов‘язання Виконавець повинен сплатити Виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Відповідач, в свою чергу, запропонував в своїй редакції в пунктах 4.3. та 4.4. Договору замінити поняття Виконавець на «Винна сторона».

Враховуючи те, що сторони по суті не заперечують суті пунктів 4.3. та 4.4. Договору, а нормами чинного законодавства (ст. 625 ЦК України, ч.1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань») вони прямо передбачені, суд вважає за доцільне замінити поняття «Виконавець» на поняття «Винна сторона» та залишити ці пункти в редакції відповідача, а отже вимоги позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 4.3. та п. 4.4. в редакції позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач також просить суд пункти 1.3., 2.3.5., 4.6. по тексту протоколу розбіжностей до договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 визнати такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.3. Договору в редакції відповідача Виробник відшкодовує Виконавцю витрати, понесені останнім в зв‘язку з усуненням наслідків надання Виробником споживачам послуг неналежної якості.

Згідно п. 2.3.5. Договору в редакції відповідача Виконавець має право на відшкодування Виробником витрат, понесених останнім в зв‘язку з усуненням наслідків надання Виробником споживачам послуг неналежної якості.

Пунктом 4.6. в редакції відповідача передбачено, що Виконавець не несе відповідальності за несправність внутріквартирного водопровідного обладнання чи за наслідки такої несправності, якщо його не було вчасно повідомлено про такі несправності споживачем (власником (наймачем) квартири).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач не подав суду доказів на підтвердження того, що пункти 1.3., 2.3.5., 4.6. по тексту протоколу розбіжностей до договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому суд вважає вимоги позивача в цій частині неправомірними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, код 14005202) прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., 3.2., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради.

3.          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, код 14005202) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код 03352455) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя