Рішення № 120460986, 18.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. справа № 300/2162/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначений на 2024 рік,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, Територіальне управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також третя особа, орган пенсійного забезпечення, Головне управління ПФУ в області), про визнання протиправними дій та зобов`язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначений на 2021, 2022, 2023 і 2024 роки.

Позовні мотивує тим, що є суддею у відставці та з метою реалізації свого права на перерахунок пенсії, звернулась до відповідача про видачу їй нової довідки про суддівську винагороду, з врахуванням при обрахунку базового посадового окладу судді місцевого суду розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 відповідно до Законів України "Про державний бюджет України на 2021 рік", "Про державний бюджет України на 2022 рік", "Про державний бюджет України на 2023 рік" "Про державний бюджет України на 2024 рік" 2 270,00 гривень, 2 481,00 гривень, 2 684,00 гривень і 3 028,00 гривень відповідно. Однак, відповідач листом від 19.10.2023 повідомив про відсутність правових підстав для видачі нової довідки, оскільки базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду не змінювався з 2021 року та становить 2 102,00 гривні. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить зобов`язати відповідача видати вказану довідку.

За наслідками виконання позивачем ухвали суду від 29.03.2024 про залишення позовної заяви без руху (а.с.50-52, 55-58), ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі (а.с.60-61).

Позивач усуваючи недоліки позовної заяви уточнив позовні вимоги, за змістом яких просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3 028,00 гривень;

- зобов`язати видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3 028,00 гривень і застосовуванням 1.1 регіонального коефіцієнту, 60% надбавки за вислугу років (а.с.56-57).

Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву. У відзиві, який надійшов 29.04.2024, відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині 3 цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2 102,00 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також встановлений на 2024 рік (Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 за №3460-ІХ). Також зазначив, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася з 2021 по 2024 роки включно. Так, Законом №1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30, однак, розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Таким чином, визначення посадового окладу для суддів здійснюється з розміру 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом №1402-VIII, при цьому, зазначений Закон за №3460-ІХ в судовому порядку не скасовувався, неконституційними не визнавався та є чинними. Відмовляючи у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходив з встановленого прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2 102,00 гривні. Для застосування регіонального коефіцієнта відсутня обов`язкова умова, а це факт здійснення суддею правосуддя. З приводу включення у довідку 60% надбавки за вислугу років зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 25 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Як наслідок вважає свої дії правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.67-79).

Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 29.04.2024 подала пояснення щодо позову, в яких зазначила, що оскільки збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбувалося, тому відсутні підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.80-181).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 за №1600-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.11).

На підставі наказу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 за №02-06.2/90 ОСОБА_1 відрахований зі штату суду (а.с.12).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач 01.02.2024 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3 028,00 гривень (а.с.17).

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 23.02.2024 за №04-36/398/24 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий посадовий оклад судді визначений з розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028,00 гривень (а.с.17-18).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також Закон №1402-VIII) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог діючого законодавства. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 2 270,00 гривень. Статтею Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481,00 гривень. В статті 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2 684 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3 028,00 гривень.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 за №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (надалі по тексту також - Закон №966- XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2 102,00 гривень.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Відтак, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, а тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.

Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому посилання відповідача є безпідставними.

Правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Отже, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2021 року 2 270,00 гривень; на 01 січня 2022 року 2 481,00 гривень; 01 січня 2023 року 2 684,00 гривень; 01 січня 2024 року 3 028,00 гривень, - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 гривень згідно з положенням статті 7 Закону №1082-ІХ, статті 7 Закону №1928-ІХ, статті 7 Закону №2710-ІХ, не є правомірною.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який складає 3 028,00 гривень, з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу.

Вирішуючи позовні вимоги щодо видачі довідки "із застосуванням регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років (60%)", суд виходить із таких аргументів.

Наявні в матеріалах справи довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №569 від 22.10.2016 і №608 від 13.12.2016 (а.с.64, 121) в розділі "Доплата за вислугу років" містить, окрім цифрового значення у гривнях, відомості про розмір набавки у відсотках "60".

В той же час інші довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №82 від 02.08.2018, №151 від 20.12.2018, №56 від 01.02.2021 (станом на 01.01.2021) в розділі "Доплата за вислугу років" містить тільки цифрове значення у гривнях, а відомості про розмір набавки у "відсотках", відсутні (а.с.26, 154, 162).

Поряд з цим, в описовій частини довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (станом на 01.01.2021), у відношенні до позивача (а.с.26), як і в інших таких же довідках станом на інші дати (а.с.64, 121, 154, 162), не містяться відомості про застосування чи не застосування регіонального коефіцієнту 1,1 до базового розміру посадового окладу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вийти із того, що оскаржені дії відповідача, які оформлені листом від 23.02.2024 за №04-36/398/24 не містить жодної згадки чи будь-якого заперечення стосовно видачі/не видачі довідки "із застосуванням регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років (60%)" (а.с.18-19).

Територіальне управління констатував в принципі відсутність законних підстав для видачі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який складає 3 028,00 гривень.

Таким чином, застосування регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплата за вислугу років у розмірі 60%, окрім значення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, станом на момент розгляду судом даної адміністративної справи, не є спірними.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.

В той же час, в спірних правовідносинах позивач в частині вимог про "застосування регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років у розмірі 60%" фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

При цьому, як судом вже відзначено, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб`єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.

Адміністративний позов як і матеріали позовної заяви позбавлені будь-якими аргументами і доказами, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок ймовірного визначення відомостей "про регіональний коефіцієнту та доплату за вислугу років" в іншому значенні/відсотковому розмірі, не - "1,1 " і "60%".

Крім того, у даній справі спірним є тільки питання не визнання відповідачем правового регулювання, за змістом якого : Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Обов`язкове визначення "регіональний коефіцієнту та доплату за вислугу років" є дискреційними повноваженнями відповідача, реалізація яких повинна здійснюватися з дотримання відповідних даних за посадою, з якої мало місце звільнення позивача та вислугою років, яку дійсно здобув відповідний суддя чи має на неї права.

Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача в оновленій довідці вказати "регіональний коефіцієнт - 1,1 та доплату за вислугу років у розмірі 60%", є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає.

Суд вважає не коректним покликання позивача на необхідність врахування у даній справі обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №300/1970/21 і №300/3388/21, так як останні стосувалися іншого періоду визначення суддівської винагороди для обчислення (призначення/перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, безпосередньо довідок №55 від 01.02.2021 і №59 від 01.02.2021.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Так як заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а позивач згідно з квитанцією за №5 від 05.04.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1 211,20 гривень (а.с.58), то на користь позивача підлягає стягнення із відповідача 847,84 гривень судових витрат, що пропорційно становить 70% від задоволених позовних вимог.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо не видачі судді у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення (призначення/перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який складає 3028,00 гривень.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення (призначення/перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який складає 3 028 гривень, з урахуванням інших складових суддівської винагороди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 26289647) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 847 (вісімсот сорок сім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 26289647), вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.

Суддя Чуприна О.В.