Рішення № 12045780, 02.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.10 Справа № 17/265

За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 20993 грн. 65 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Рожко Є.В. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 12-01-182/1578 від 27.10.2010;

від відповідача: - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 10294,16 грн., пені у сумі 9964,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 173,38 грн. та 3% річних у сумі 122,31 грн., за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №276 від 15.10.2001.

Представником позивача у судовому засіданні 02.11.2010 надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути основний борг у сумі 10294,16 грн., пеню у сумі 10294,16 грн., інфляційні нарахування у сумі 247,69 грн. та 3% річних у сумі 157,64 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 02.11.2010 подана заява про часткову відмову від позовних вимог. Зокрема, позивач відмовляється від вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 247 грн. 69 коп.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 20.09.2010, 11.10.2010, 25.10.2010 та 02.11.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»(позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір № 276 від 15.10.2001 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі Договір).

Згідно пункту 1 Договору Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати Споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4. 6.6 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальній організації вартість зазначеної в договорі теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (пункт 6.4).

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.6).

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі щодо поставки теплової енергії в гарячій воді відповідачеві.

Також позивачем було виставлено рахунки за жовтень 2009 року - квітень 2010 року на загальну суму 10294,16 грн., вручення яких підтверджується матеріалами справи (а.с.14-21).

Відповідач надані послуги не сплатив, у звязку з чим позивачем відповідачу були направлені претензії від 21.01.2010 №16-06-638, від 16.02.2010 №16-20-20, від 17.03.2010 №16-10-100, від 19.04.2010 №16-20-200 (а.с.22-30), відповіді на які відповідачем не надано, суму боргу не сплачено.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено судом, позивачем були надані послуги відповідачу по постачанню теплової енергії в гарячій воді, але відповідач надані послуги не оплатив, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 10294,16 грн. Дана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 10294,16 грн. за період, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Крім того, зазначений розмір пені передбачено статтею 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”

Положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»щодо обмеження її подвійною обліковою ставкою до даного випадку не застосовуються, оскільки стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто цей Закон передбачає обмеження розміру пені, яка встановлюється за згодою сторін, однак, розмір пені, яка продубльована у Договорі, встановлений у статті 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, де зазначено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: … за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Всі вимоги цієї статті позивачем виконані в повному обсязі.

Отже, вищевказана пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 157,64 грн. за період, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 157,64 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У звязку з чим господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань у сумі 247,69 грн., представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Позивачу було розяснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 247,69 грн. слід припинити.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково в сумі основного боргу 10294,16 грн., пені у сумі 10294,16 грн., 3% річних у сумі 157,64 грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань провадження у справі припиняється.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість у сумі 10294,16 грн., пеню у сумі 10294,16 грн., 3% річних у сумі 157,64 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 207,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,21 грн., видати наказ.

3.В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 05.11.2010.

Суддя О.С. Фонова