Рішення № 12045649, 01.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.10                                                                                 Справа № 15/56пд.

За позовом

Комунального підприємства “Водоканал”, м. Краснодон Луганської області

до Державного відкритого акціонерного товариства “Краснодонвуглебуд”, м. Краснодон Луганської області Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунальне підприємство “Краснодонське міжрайонне бюро технічної інвентаризації”, м. Краснодон Луганської області

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та спонукання виконати певні дії.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

За участю представників:

від позивача - Лупанов П.В., юрисконсульт, довіреність № 1 від 05.01.2010;

від відповідача –не прибув;

від третьої особи - не прибув;

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

1. Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівлі з прибудовою, укладений між КП «Водоканал»та ДВАТ «Краснодонвуглебуд», дійсним.

2. Зобов'язати КП «Водоканал»та ДВАТ «Краснодонвуглебуд»вчинити дії щодо остаточного виконання договору купівлі-продажу.

3. Зареєструвати за КП «Водоканал»право власності на адміністративну будівлю з прибудовою за адресою: м. Краснодон Луганської області, вул. Луначарського, №1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав належне відповідачу нерухоме майно на аукціонних торгах, за результатами яких складено договір в простій письмовій формі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву погодився з визнанням договору дійсним за умови повної оплати придбаного позивачем майна.

Також, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача по визнанню позову суперечать законодавству з нижченаведених підстав.

Тому, суд не приймає визнання позову відповідачем та розглядає спір по суті згідно вимог чинного законодавства.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Комунальне підприємство «Водоканал»01 жовтня 2010 року (Позивач) взяло участь у аукціонних торгах з продажу майна підприємства-боржника ДВАТ «Краснодонвуглебуд»(Відповідач).

Згідно Протоколу №1 від 01.10.2010 проведення аукціонних торгів з продажу майна Відповідача переможцем аукціону по лоту №1 - адміністративна будівля з ганком, підвалом і входом у підвал, розташована за адресою: м. Краснодон, вул. Луначарського, №1 визнано підприємство Позивача. Остаточною ціною продажу є 218451 грн. 00 коп. У зв’язку з цим між сторонами в простій письмовій формі складено та підписано договір купівлі-продажу від 04.10.2010.

При цьому, враховуючи, що вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого не було здійснено, позивач просить визнати його дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Також, в ч. 1 ст. 210 ЦК України встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Вказані норми є імперативними та відповідно не передбачають виключень для договорів купівлі-продажу нерухомості, укладених на аукціонах, біржах, тощо.

У даному випадку, договір купівлі-продажу між позивачем та відповідачем складений в простій письмові формі, не був посвідчений нотаріально та не здійснена його державна реєстрація як правочину.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України визнання судом дійсним договору замінює лише його нотаріальне посвідчення.

Чинним законодавством не передбачено жодної норми, яка б вказувала на те, що у разі визнання судом договору дійсним за ч. 2 ст. 220 ЦК України вчинення державної реєстрації такого договору не вимагається.

Момент, з яким закон пов’язує набуття права власності за договором, визначено статтею 334 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 даної статті право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, можна дійти висновку про те, що визнання договору дійсним допускається у випадках, коли відповідний договір підлягає лише нотаріальному посвідченню, тобто у разі якщо здійснення державної реєстрації такого правочину не вимагається за законом.

Тому, договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, не може бути визнаний судом дійсним.

Така ж правова позиція наведена в Узагальненні Верховного суду України від 24.11.2008 з практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними. В даному узагальненні вказано, що правило, передбачене ч. 2 ст. 220 ЦК України, не поширюється на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов’язки.

За наведених підстав, незалежно від заявлення вимоги про визнання договору дійсним суд не має правових підстав для визнання вищевказаного договору дійсним.

Також, пред’явлення позову про визнання вказаного договору дійсним слід вважати неналежним способом захисту порушеного права, оскільки законодавством не передбачено можливості пред’явлення такої вимоги, якщо договір підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Нормою ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України в імперативному порядку визначено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Здійснення державної реєстрації правочину та проведення реєстрації права власності в БТІ є абсолютно різними юридично значимими діями з абсолютно різними правовими наслідками.

Доказів вчинення державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів суду не надано.

Законодавство не передбачає іншого моменту набуття права власності за договором, який підлягає державній реєстрації, а ніж момент такої реєстрації. Контракт також не містить іншого моменту переходу права власності на об’єкт продажу.

Таким чином, вимоги про визнання дійсним контракту, про зобов’язання сторін вчинення дій щодо остаточного виконання договору та про здійснення реєстрації за позивачем права власності не підлягають задоволенню за чинних на даний час обставин.

Аналогічна правова позиція щодо спорів про визнання дійсними договорів та визнання права власності наведена в постанові Верховного суду України від 12.06.2007 №2-26/6983.1 –2006 (2-1/6263.2 - 2005, 2-1/8527 - 2005).

Відповідно до ст. ст. 22, 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 85 грн. 00 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. відносяться на позивача.

Зайве сплачене державне мито у сумі 2099 грн. 51 коп., перераховане платіжним дорученням від 06.10.20010. №2002, підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. покласти на позивача.

3. Повернути Комунальному підприємству «Водоканал», м. Краснодон Луганської області, 10 квартал (колишня автоколона №4), код за ЄДРПОУ 31537705, зайво сплачене державне мито у сумі 2099 грн. 51 коп., перераховане платіжним дорученням від 06.10.2010 №2002. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 01.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.11.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко