Рішення № 12045462, 17.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р. Справа № 19/155-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Тракт», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд»,

м. Фастів;

про стягнення 109012,82 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Рогацька Н.В. (дов. № 1/250 від 02.09.2010р .);

від відповідача – не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Тракт»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд»(далі –відповідач) про стягнення 109012,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши, на підставі видаткових накладних, товар на загальну суму 909127,77 грн., розрахувався частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 83777,05 грн., на яку згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані витрати від інфляції в сумі 20292,44 грн. та 3% річних –4943,33 грн. за весь час прострочення.

Ухвалою від 20.08.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/155-10 та призначив її розгляд на 06.09.2010 р.

Ухвалою від 06.09.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.09.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 17.09.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у засідання суду вдруге не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 20.08.2010 р. та ухвалу від 06.09.2010 р. не виконав. Про причини неявки у судове засідання свого повноважного представника відповідач господарський суд не повідомив, проте останній належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач згідно з листами відповідача № 45 від 05.11.2007 р. і № 39 від 25.03.2008 р., на підставі рахунків-фактур № 396 від 06.11.2007 р., № 454 від 03.12.2007 р., № 449 від 19.12.2007 р., № 594 від 12.06.2008 р., № 628 від 14.07.2008 р., № 662 від 31.07.2008 р., № 671 від 06.08.2008 р., № 518 від 25.03.2008 р. поставив останньому асфальтобетон і бітум, а також надав послуги, всього на загальну суму 909127,77 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № 318 від 17.11.2007 р., № 299 від 30.11.2007 р., № 335 від 28.12.2007 р., № 38 від 31.03.2008 р., № 114 від 30.06.2008 р., № 141 від 31.07.2008 р., № 149 від 31.07.2008 р., № 167 від 31.08.2008 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯОВ № 542267 та № 542268 від 07.11.2007 р., № 542330 від 28.12.2007 р., серії ЯОШ № 272592 від 27.06.2008 р., серії ЯПК № 230760 від 21.07.2008 р., серії ЯОШ № 272599 від 22.07.2008 р., серії ЯОШ № 272596 від 15.07.2008 р., серії ЯОШ № 272546 від 11.04.2008 р., серії ЯПК № 230761 від 01.08.2008 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, сторонами було підписано Акт виконаних робіт за грудень місяць 2007 року на загальну суму 10303,51 грн.

Відповідач за одержаний товар та надані послуги розрахувався частково на загальну суму 825350,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Таким чином, правовідносини, що виникли між ВАТ «Тракт»в особі ШБУ № 3 та ТОВ «Фастівагрошляхбуд»слід вважати, як укладення господарського договору у спрощений спосіб, що породжує виникнення господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

09.06.2009 р. позивач рекомендованою поштою надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 1/551 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 88362,79 грн. за поставлений товар. Згідно поштового повідомлення вказаний лист був одержаний відповідачем 11.06.2009 р.

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання починаючи з 17.06.2009 р.

На день розгляду справи відповідач не сплати заборгованість у сумі 83777,05 грн. за отриманий товар, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.07.2010 р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та з урахуванням наведених вище підстав, частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних, враховуючи дату, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а саме з 17.06.2009 р., за наступними розрахунками:

- 3% річних у сумі 2903,40 грн. (86177,05 грн. (борг) х 3% х 337 днів (з 17.06.2009 р. по 19.05.2010 р.) : 100 : 365 = 2386,97 грн.; 83777,05 грн. х 3% х 75 днів (з 20.05.2010 р. по 03.08.2010 р. = 516, 43 грн.);

- індекс інфляції у сумі 6823,06 грн. (за період з червня 2009 року по травень 2010 року –7325,05 грн.; червень-липень 2010 року –від’ємне значення -501,99 грн. Всього: 7325,05 грн. –501,99 грн. = 6823,06 грн. ).

Отже, враховуючи викладені обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд»(08500, Київська область, м. Фастів, вул. Червоний шлях, 26, код 04654425) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тракт»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 6; код 03450318) 83777 (вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 05 коп. –боргу, 6823 (шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 06 коп. –втрат від інфляції, 2903 (дві тисячі дев’ятсот три) грн. 40 коп. –3% річних, 935 (дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 04 коп. –державного мита та 202 (двісті дві) грн. 42 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя

Рішення підписано 20.09.2010 р.