YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Київська область

/

Господарський суд Київської області

Рішення № 12045171, 16.09.2010, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення

16.09.2010

Номер справи

7/121-10

Номер документу

12045171

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2010 р. Справа № 7/121-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства «Плент», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки,

про стягнення 15496,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Папоротна О.В. –представник за довіреністю б/н від 26.07.2010року;

від відповідача: Осипенко Л.О. –представник за довіреністю №426 від 19.05.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Дочірнє підприємства «Плент»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 25.06.2010року (вх. №3022 від 05.07.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення 15496,47грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки №123-31-08 від 07.10.2008року, а саме щодо оплати вартості поставленого товару, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 14.04.-23.04.2010року. У зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 9245,09грн. пені, 4901,50грн. інфляційних нарахувань та 1349,88грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010року було порушено провадження у справі №7/121-10 та призначено її розгляд на 03.08.2010року.

У судове засідання 03.08.2010року представники сторін з’явились і господарським судом у судовому засіданні у порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.09.2010року.

07.09.2010року у судовому засіданні господарським судом було оголошено перерву до 16.09.2010року.

У судовому засіданні 16.09.2010року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2010року заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.09.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

07.10.2008року між Дочірнім підприємством «Плент»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №123-31-08, згідно п.1.1. якого постачальник зобов’язався здійснювати поставки товарів медичного призначення та лікарських засобів, що належать йому на праві власності, а покупець приймати та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, що визначені умовами даного договору.

У відповідності до п. п. 2.1.-2.2. договору ціна, кількість та асортимент товару узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо та визначаються у накладних, що є невід’ємною частиною даного договору. Загальна вартість товару, що постачається за даним договором визначається за сумою усіх оформлених накладних на поставку товару за даним договором у період його дії.

Пунктом 10.2. договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008року, а в частині розрахунків –до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору. В разі якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 15 днів до припинення дії договору не повідомить письмово про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

08.10.2008року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, яка є невід’ємною частиною договору. Відповідно до п. 1. додаткової угоди розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з відстрочкою платежу 45 днів, якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

На виконання умов договору позивачем, на підставі видаткових накладних було здійснено поставку товару, який було оплачено відповідачем частково. Даний факт було встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 14.04.-23.04.2010року (суддя Мальована Л.Я.) у справі №11/019-10 за позовом Дочірнього підприємства «Плент»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»про стягнення 64211,59грн.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, факти, передбачені вищенаведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність –це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в іншому рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Київської області від 14.04.-23.04.2010року (суддя Мальована Л.Я.) у справі №11/019-10 є чинним на момент розгляду справи у господарському суді та, беручи до уваги те, що сторонами у справі №11/019-10 є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, господарський суд дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість факту прострочення відповідачем оплати вартості поставленого товару, а відтак і про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»взятих на себе зобов’язань за договором поставки №123-31-08.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами договору, зокрема п. 1.1. додаткової угоди, передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються з відстрочкою платежу 45 днів. Як встановлено в рішенні господарського суду від 14.04.-23.04.2010року (суддя Мальована Л.Я.) у справі №11/019-10, відповідач у визначений договором строк вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами, а також підтверджується рішенням суду від 14.04.-23.04.2010року.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, що у разі прострочення виконання грошових зобов’язань з оплати поставленої партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов’язання.

На цій підставі позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 9245,09грн. за прострочення оплати вартості отриманого товару.

Господарський суд зазначає, що позивачем нараховано пеню за прострочку оплати вартості товару, зокрема, по видатковій накладній №РН-Б-166 від 14.05.2009року за період з 30.06.2009року по 28.09.2009року, №РН-Б-189 від 27.05.2009року за період з 14.07.2009року по 05.11.2010року, №РН-Б-245 від 16.07.2009року за період з 01.09.2009року по 18.05.2010року, по видатковій накладній №РН-Б-246 від 16.07.2009року з 01.09.2009року по 18.05.2010року, по видатковій накладній №РН-Б-272 від 06.08.2009року з 22.09.2009року по 18.05.2010року. Тобто позивачем по трьом останнім видатковим накладним №РН-Б-245, №РН-Б-246 та №РН-Б-272 нараховано пеню за період, що перевищує шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій. Одночасно в позовній заяві позивач стверджує, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є правомірним і обґрунтованим, однак господарський суд не погоджується з такими твердженнями позивача з наступних підстав.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Як вже було зазначено, пунктом 7.3. укладеного договору, сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення платежу, однак умова договору про сплату пені за кожен день прострочки не є встановленням іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки. Господарський суд зазначає, що даний пункт договору дублює загальне визначення пені, надане ч. 3 ст. 549 ЦК України і не встановлює строку для нарахування пені понад 6 місяців.

Дослідивши обставини справи та умови договору (п. 1.1. додаткової угоди №1 до договору), господарський суд встановив, що строк оплати вартості товару настав:

- по видатковій накладній №РН-Б-166 від 14.05.2009року –29.06.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б-189 від 27.05.2009року –13.07.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б-245 від 16.07.2009року –31.08.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б-246 від 16.07.2009року –31.08.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б- 272 від 06.08.2009року –21.09.2009року.

Згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Беручи до уваги строк протягом, якого відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару та вимоги п.6 ст. 232 ГК України, ст. 253 ЦК України, господарський суд встановив, що строк нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання:

- по видатковій накладній №РН-Б-166 від 14.05.2009року починається 30.06.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б-189 від 27.05.2009року –починається 14.07.2009року;

- по видатковій накладній №РН-Б-245 від 16.07.2009року –починається 01.09.2009року і закінчується 01.03.2010року;

- по видатковій накладній №РН-Б-246 від 16.07.2009року –починається 01.09.2009року і закінчується 01.03.2010року;

- по видатковій накладній №РН-Б- 272 від 06.08.2009року –починається 22.09.2009року і закінчується 22.03.2010року.

Враховуючи вищезазначене, а також часткову оплату відповідачем суми боргу, господарський суд здійснив власний перерахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.») за вказані періоди і дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 6904,63грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні з відповідача 2340,46грн. (9245,09грн. - 6904,63грн.) пені суд відмовляє.

1) по видатковій накладній №РН-Б-166 від 14.05.2009року