Рішення № 12045135, 09.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" вересня 2010 р. Справа № 19/140-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна

компанія», м. Київ;

до Відкритого акціонерного товариства «Борекс», смт. Бородянка;

про стягнення 153934,32 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Бойко В.А. (дов. б/н від 20.04.2010 р.);

від відповідача – Буржимська О.О. (дов. № 250 від 24.06.2010 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Борекс» (надалі –відповідач) про стягнення 153934,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий на підставі Договору поставки № 074/09-ПМ від 21.07.2009 р. товар, в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 126037,65 грн., на яку за прострочення платежу нараховані пеня в сумі 15777,88 грн., індекс інфляції – 9509,41 грн. та 3% річних у сумі 2609,38 грн.

Ухвалою від 16.07.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/140-10 та призначив її розгляд на 26.07.2010 р.

Ухвалою від 16.08.2010 р. суд відклав розгляд справи на 09.08.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 09.08.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав заяву про забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, відмовив в її задоволенні, оскільки обставини, викладені в заяві, документально не підтверджені та не доведені.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає заборгованість у сумі 124998,87 та у зв’язку з цим не погоджується з правильністю нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 19.08.2010 р. та зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків з метою визначення остаточної суми боргу на день розгляду справи.

У судовому засіданні 19.08.2010 р. представниками сторін на виконання вимог суду було надано акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 16.08.2010 р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 125000,37 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 09.09.2010 р. з метою надання позивачу можливості уточнити позовні вимоги та здійснити перерахунок штрафних санкцій, виходячи з суми боргу 125000,37 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву № УГМК-4622 від 30.08.2010 р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 125000,37 грн., пеню в сумі 15777,29 грн., індекс інфляції –9509,41 грн. та 3% річних у сумі 2606,81 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог не заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»(за договором –постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Борекс»(за договором – покупець) 21.07.2009 р. було укладено Договір поставки № 074/09-ПМ, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопродукцію, кількість, асортимент, якість та ціна якої вказані в Специфікації (Специфікаціях), які оформлюються у вигляді додатків до ціього договору та є його невід’ємною частиною або у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід’ємною частиною. Постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (м. Київ, вул. Баренбойма, 1), умови поставки FCA, згідно Правил «Інкотермс»редакція 2000 р. (п.п. 1.1, 4.1. договору).

Згідно пунктів 6.4., 6.5., 6.6. договору, розрахунки за продукцію за договором здійснюються покупцем згідно рахунку-фактури в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника. Факт оплати продукції згідно рахунку-фактури є підтвердженням отримання продавцем рахунку-фактури. Оплата продукції, вказаної в рахунку-фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати продукції на протязі 7 календарних днів з дати отримання продукції.

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури № КФЯ-004325 та № КФЯ-004337 від 28.09.2009 р.; № КФЯ-004793 від 07.10.2009 р. та № КФЯ-004863 від 08.10.2009 р.

В подальшому, позивач, згідно з видатковими накладними № КФЯ-001103 від 29.09.2009 р. на суму 58312,25 грн., № КФ-0007841 від 29.09.2009 р. на суму 6020,19 грн., № КФ-0008172 від 09.10.2009 р. на суму 111547,35 грн., № КФЯ-001263 від 09.10.2009 р. на суму 22952,30 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, відвантажив відповідачу металопродукції на загальну суму 198832,09 грн. Факт одержання товару представником відповідача підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПП № 470649 від 29.09.20009 р. та серії ЯОР № 521697 від 09.10.2009 р.

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково на суму 73831,72 грн. Сума боргу за одержаний товар на день розгляду справи становить 125000,37 грн., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаного повноважними представниками сторін станом на 16.08.2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за одержаний товар у сумі 12500,37 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання пені в сумі 15777,29 грн., індексу інфляції –9509,41 грн. та 3% річних у сумі 2606,81 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.3. договору, у випадку порушення строків оплати, за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та з урахуванням наведених вище підстав, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, такими, що підлягають задовольню в розмірі 13654,22 грн. за період з 18.10.2009 р. по 17.04.2010 р., оскільки при розрахунку пені позивачем здійснено нарахування більше ніж за шість місяців, а саме:

1) 111547,35 грн. (борг) х 10,25% (ставка НБУ) х 2 х 178 днів (з 18.10.2009 р. по 13.04.2010 р.) : 100 : 365 = 11151,68 грн.;

- 106547,35 грн. (борг) х 20,5% х 4 дня (з 14.04.2010 р. по 17.04.2010 р.) = 239,37 грн.;

2) 22952,30 грн. (борг) х 20,5% х 135 дня (з 18.10.2009 р. по 01.03.2010 р.) = 1740,26 грн.;

- 194490,30 грн. (борг) х 20,5% х 47 днів (з 02.03.2010 р. по 17.04.2010 р.) = 514,49 грн.;

3) всього: 11151,68 грн. + 239,37 грн. + 1740,26 грн. + 514,49 грн. + 8,42 грн. (пеня за прострочку оплати попередньої накладної) = 13654,22 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, які є арифметично правильними, інфляційні втрати складають 9509,41 грн. та 3 % річних –2606,81 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Борекс»(07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 2; код ЄДРПОУ 05764593) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»(01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДРПОУ 25412086) 125000 (сто двадцять п’ять тисяч) грн. 37 коп. –основного боргу, 13654 (тринадцять тисяч шістсот п’ятдесят чотири) грн. 22 коп. –пені, 9509 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 41 коп. –втрати від інфляції, 2606 (дві тисячі шістсот шість) грн. 81 коп. –3% річних, 1507 (одну тисячу п’ятсот сім) грн. 70 коп. –державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 15 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя

Рішення підписано: 15.09.2010 р.