Рішення № 120450610, 05.07.2024, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/5624/23

Номер провадження 2/725/693/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2024 Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

при секретаріКрупко Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»; Чернівецька міська рада в особі державного реєстратора Карвацької Галини Федорівни, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейнікова Миколи Володимировича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати незаконною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 756508886 від 13.12.2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 припинивши право власності АТ КБ «Приват банк» на неї. Визнати недійсним договір купівлі -продажу №482 від 16.08.2023 року та визнати незаконним та скасувати рішення державну реєстрацію права власності за ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на вищевказану квартиру, припинивши право власності на неї. Витребувати з незаконного володіння ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на користь ОСОБА_3 вищевказану квартиру.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2007 року між ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №CVHMGA00000030, згідно якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу в строк з 27.03.2007 року по 24.03.2017 року виключно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 8000 доларів США.

27.03.2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки, згідно якого у випадку невиконання боржником зобов`язань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та банком укладено договір іпотеки щодо передачі в іпотеку квартири в АДРЕСА_1 .

13.12.2016 року АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Вважає, вказані дії банком та державним реєстратором вчинені з порушенням процедури. Зокрема державний реєстратор не пересвідчився про отримання позивачем письмової вимоги банку про усунення порушень основного зобов`язання та умов іпотечного договору та повідомлення про застосування застереження вимог іпотекодержателя відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», оскільки не отримував із банку такої вимоги. Окрім того, на момент реєстрації діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Окрім того, 16.08.2023 року ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, однак позивачі вважають незаконною такою реєстрацію, оскільки на час укладення договору на вищевказану квартиру було накладено арешт.

Відповідачем ТОВ «2Х2 ФІНАНС» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивач пропустив строк звернення до суду, звернувся до суду за способом захисту порушеного права, що не передбачено законодавством України. Крім того, банком для реєстрації свого права власності надано реєстратору перелік необхідних документів, які були достатньою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Згідно письмових пояснень представника третьої сторони АТ КБ «Приватбанк» просив відмовити в задоволенні позову, оскільки проведені реєстраційні дії були проведені з дотриманням вимог законодавства, окрім того, просили застосувати позовну давність, так як реєстраційні дії вчинені в 2016 році, а з позовом звернулась позивач через 7 років.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача теж подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки можливо розглянути справу за наявних доказів про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що розгляд справи слід провести у їхню відсутність.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

27.03.2007 року між ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №CVHMGA00000030, згідно якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу в строк з 27.03.2007 року по 24.03.2017 року виключно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 8000 доларів США.

27.03.2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки, згідно якого у випадку невиконання боржником зобов`язань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та банком укладено договір іпотеки щодо передачі в іпотеку квартири в АДРЕСА_1 .

13.12.2016 року АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону, або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Відповідно до ч. 1ст. 36 Закону України "Про іпотеку"сторони іпотечного договору можуть вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який пас до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже зазначалося вище, 27.03.2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки, згідно якого у випадку невиконання боржником зобов`язань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та банком укладено договір іпотеки щодо передачі в іпотеку квартири в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, підписанням договору іпотеки сторонами погоджено умови договору іпотеки, які містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно дост. 36 Закону України "Про іпотеку"та досягнуто згоди щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Пунктом 27 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотеко держатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Таким чином, на підставіст. 12 Закону України "Про іпотеку"у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За доводами позову стороною позивача визнається обставина наявності в договорі - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визнається підставність застосування вказаного способу задоволення вимог, адже грошове зобов`язання боржником не виконано.

Як вбачається з правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, шо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавпем.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обраний банком позасудовий спосіб задоволення вимог ґрунтується саме на добровільній згоді позивача на зверненні стягнення шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, що виражається у підписанні позивачем договору іпотеки, який містить дане застереження.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно врегульованийЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1ст.11 цього Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяви у сфері державної реєстрації прав.

Згідно із ч.3ст.10 Закону №1952-IVдержавний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником ; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбаченихЗаконом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ст.11 Закону).

Згідно зіст.26 Закону № 1952-IVза результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п.1 ч.1ст.27 Закону №1952-ІV).

За п. 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого для державної реєстрації права власностіпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом встановлено, що перелік необхідних документів був наданий Банком державному реєстратору і як наслідок ним було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Банком. Вказані документи знаходяться в реєстровій справі і позивачем не спростовані.

Отже, зазначені вище докази спростовують доводи позивача та його представника про те, що державному реєстратору не були надані усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності Банку і відповідно він не мав права вчиняти такі дії.

Зокрема, судом встановлено, що банк направив, а позивач отримав письмове повідомлення з вимогою про виконання порушеного зобов`язання (сплата заборгованості за кредитним договором) протягом 30-денного строку і про намір звернути стягнення на іпотечне майно у випадку невиконання цієї вимоги.

Суд акцентує увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 760/24222/19 (провадження № 61-9300св21) зроблено висновок, що: «оскільки державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій не наділений повноваженнями з перевірки розміру кредитної заборгованості, зазначеного іпотекодержателем, факт нарахування відсотків та неустойки за межами строку кредитування не має правового значення в контексті правомірності прийнятих державним реєстратором рішень за умови встановлення ним факту невиконання зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 592/9256/17-ц (провадження № 61-1872св20) зроблено висновок про те, що не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Суд наголошує на необхідність застосування до спірних правовідносин постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.12.2019 справа № 464/8589/15-ц, відповідно до якої положенняЗакону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядкуст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом укладання іпотекодержателем від свого імені з будь-якою особою договору купівлі-продажу предмету іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Додатково, суд зазначає, що такого способу захисту порушених речових прав як скасування рішення суб`єкта державної реєстрації, законодавство України не передбачає. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 справа №915/127/18, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Порушення прав або інтересів позивача пов`язано з наявністю запису про проведену державну реєстрацію права. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права. А тому суд наголошує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Додатково, суд наголошує, що згідност.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно ч. 4ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач пропустив трьох річний строк позовної давності, подаючи позов в липні 2023 року, оскільки такий строк позовної давності сплив в жовтні 2019 року.

Згідно з ч.4ст.267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, ТОВ «2Х2 ФІНАНС» та AT КБ «Приватбанк» просить застосувати строк позовної давності до усіх заявлених позовних вимог, наведене є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.ч.9,10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до висновку, що в порядкуст.141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4,10,12,19,76,77,81,141,258-261,268,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядкуст.273 ЦПК України.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька