Рішення № 120449784, 18.07.2024, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/614/2024

130/1029/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0967431752 від 22 липня 2019 року в сумі 52350 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 липня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 0967431752 та отримання кредиту відповідно до заявки-анкети на умовах пропозиції на укладення електронного договору позики №2628800157 від 26 грудня 2020 року, що підписаний в електронній формі відповідачем, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної ліні окремими частинами з максимальним лімітом 20000 грн в межах дії договору - 036 календарних місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 14 липня2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14.07.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором №0967431752 від 22 липня 2019 року. В свою чергу,10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі і за вказаним договором позики. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача. Відповідач умови договору не виконує та заборгованість по кредиту та процентах не повертає. За таких підстав у відповідача виникла заборгованість у розмірі 52350 грн, які представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр».

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачу строк п`ять днів для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.58).

Копія ухвали суду, копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за останньою відомою адресою, що вказана в позові та підтверджена інформацією наданою УДМС України у Вінницькій області, (а.с. 57).

Однак, 29 квітня 2024 року та повторно 14 травня 2024 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 60, 62).

Після цього був здійснений телефонний дзвінок за номером, вказаним в анкеті-заяві відповідачем, однак за вказаним номером, оператором мобільного зв`язку повідомлено, що введений номер не дійсний.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання згідно з положеннями частин 7 та 8 статті 128 ЦПК України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом. Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 22 липня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 0967431752, відповідно до умов якого, зокрема, товариство надало позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику для власних потреб, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язався отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами (а.с.5-7). Договір позики підписаний електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.6, 1.10.2, 1.14 вказаного вище договору визначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 місяців з дня підписання договору. Загальний розмір кредитної лінії 20000 грн. (пункт 1.5). Максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості становить 1,75%. Максимальна реальна річна ставка за кредитом становить 638,75%.

Згідно з пунктом 5.3., у разі прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі Позичальник самостійно нараховує та сплачує Товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Пропозиції та Акцепту оферти на отримання 3 траншу згідно Заявки-анкети № 2628800157 від 26 грудня 2019 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0967431752 від 2 липня 2019 року розмір кредиту (траншу) встановлено 4000 грн.; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 09637431752 3 роки; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75 % (а.с. 8 на звороті)

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що підписання товариством договору, додаткових угод та додатків до договору, повідомлень, вимог та інших документів відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки товариства, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання.

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до копії заявка-анкета на отримання кредиту від 26 грудня 2019, відповідач просив надати йому кредит у розмірі 4000 грн з терміном погашення кредиту 30 днів, а також зазначено анкетні відомості про позичальника, зокрема, прізвище ім`я по батькові, дата народження, РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи та дохід, а також реквізити банківської платіжної картки (а.с. 9 на звороті).

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надає квитанцію (номер операції № 45426023 від 26 грудня 2019 року), зі змісту якої слідує, що сума коштів у розмірі 3000 грн була перерахована на картку № НОМЕР_1 (а.с.20).

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21 (а.с. 24-27). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року, а також витягу з нього, ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 0967431752 від 22 липня 2019 року на загальну суму 32767,50 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн та заборгованості за процентами в сумі 29767,50 грн (а.с.27, 29).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 30-32) Відповідно до з реєстру боржників до договору № 10-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, а також витягу з нього, ТОВ «Коллект Центр» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 0967431752 на загальну суму 52350 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн та заборгованості за процентами в сумі 49350 грн (а.с. 33-34, 35).

Суд зауважує, що згідно з наданого позивачем реєстру боржників вбачається, що заборгованість у заявленій товариством сумі 52350 грн не відповідає первинному розрахунку заборгованості, а надані ТОВ «Коллект Центр» докази на підтвердження заборгованості, не можуть бути перевірені судом на правильність нарахування такої заборгованості, а тому є неналежними та не приймаються судом.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання ОСОБА_1 договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов`язань перед ТОВ «Коллект Центр», яке набуло прави вимоги за вищевказаним договором за договором факторингу.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 цього України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20 (провадження №61-1347св21), що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (позики та кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню та слід стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 29767,50 грн, що доведено розрахунком заборгованості наданої ТОВ «Інфінанс» (а.с. 29). Надані ТОВ «Коллект Центр» докази на підтвердження заборгованості (а.с. 35) виготовлені самим товариством, не можуть бути перевірені судом на правильність нарахування такої заборгованості, а тому є неналежними та не приймаються судом.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0967431752 від 22 липня 2019 року в сумі 32767,50 грн, з яких 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29767,50 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Висновки суду

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково (66,59 %), позивачем сплачено 3028 грн судового збору за подання позовної заяви (а.с.4), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2016,35 грн, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 13000 грн.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі до суду подано: копію договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 2 січня 2023 року, заявки на надання юридичної допомоги № 1433 від 7 лютого 2024 року, прайс-листа АО «Ліга Ассістанс» вартості послуг, Акту №2 про надання юридичної допомоги від 13 лютого 2024 року.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (66,59 %), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 8656,70 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0967431752 від 22 липня 2019 року в розмірі 32767 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн 50 коп, з яких 3000 грн заборгованість за тілом кредиту та 29767,50 грн заборгованість за відсотками, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн 35 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 8656 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 70 коп.

В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 19582,50 грн - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3,офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ