Ухвала суду № 120445597, 18.07.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9987/24

Провадження № 2-з/357/64/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2024 ОСОБА_1 подала вказану заяву, одночасно з пред`явленням позову, в якій просить вжити заходи забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форестал плюс», ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом накладення арешту на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208, до моменту набрання рішенням у справі законної сили, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовує тим, що вона звернулась до суду із позовною заявою до ТОВ «ФОРЕСТАЛ ПЛЮС», ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору комісії №8066/23/011513 від 14.12.2023 автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, д.р.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №8066/23/011513 від 15.12.2023 автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, д.р.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208,сторонами якого є ТОВ «ФОРЕСТАЛ ПЛЮС» та ОСОБА_2 та витребування майна з чужого не законного володіння. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Автомобіль марки MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , об`єм двигуна 6208 вибув з її власності незаконно на підставі договору комісії № 8066/23/011513 від 14.12.2023, який позивач не підписувала та укладала і договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8066/23/011513 від 15.12.2023 - є єдиною гарантією можливості витребувати в судовому порядку з чужого не законного володіння ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , об`єм двигуна 6208.Продаж, дарування або інше відчуження відповідачем цього автомобіля, на право власності може суттєво утруднити або взагалі унеможливити виконання судового рішення у цій справі. Відтак, враховуючи предмет та підстави позову, майновий та матеріальний стан відповідача, з метою захисту власних прав та законних інтересів, вважає за доцільне просити суд про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, з метою убезпечення від можливої зміни власника майна протягом часу розгляду справи судом, а також гарантування платоспроможності відповідача в питанні виплати присуджених судом сум коштів за результатами розгляду справи.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 1 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Так, предметом даного позову є визнання недійсним договору комісії №8066/23/011513 від 14.12.2023 автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208, сторонами якого є ТОВ «ФОРЕСТАЛ ПЛЮС» та ОСОБА_1 , визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8066/23/011513 від 15.12.2023 автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , об`єм двигуна 6208, сторонами якого є ТОВ «ФОРЕСТАЛ ПЛЮС» та ОСОБА_2 , та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208 на користь законного власника ОСОБА_1 .

З листа Територіального сервісного центу №3242 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області вбачається, що 22.12.2023 здійснено перереєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8066/23/011513 від 15.12.2023, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір щодо укладених договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу, на підставі яких автомобіль марки MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, д.р.н. НОМЕР_5 , вибув з володіння позивачки, яка вказує, що спірні договори не підписувала та не укладала.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, який зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2 , жодним чином не позбавляє власника права володіння ним та ніяким чином не впливає на будь чиє право користування вказаним майном. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачці перешкоди у користуванні цим рухомим майном.

Суд також вважає переконливими доводи позивачки про те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом її інтересів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, оскільки у разі передачі автомобіля відповідачкою третім особам, вирішення зазначеного спору щодо визнання договорів комісії та купівлі-продажу недійсним та витребування майна буде ускладнено та потягне за собою виникнення нових судових спорів.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, наявність між сторонами спору щодо вказаного майна, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту рухомого майна, правову підставу для такого арешту, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, вважає, що вимога про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту підлягає до задоволення.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є рухоме майно, щодо якого позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, CLS63 AMG, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , об`єм двигуна 6208, зареєстрований 22.12.2023 в територіальному сервісному центрі № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 18.07.2024.

Суддя О. В. Бондаренко