Рішення № 12044451, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/48920.09.10 За позовом           Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд»

до           Закритого акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз»

про                     визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Булавіна А.О. –предст.

Від Відповідача           Винограденко О.М. – предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство фірма «Укргазбуд»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз», в якому просить визнати недійсними договір купівлі-продажу частини нежилого будинку по вул. Суздальській, 13 в м. Києві від 24.07.2001 № 1-5359, укладений між Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд»та Закритим акціонерним товариством «Укрбудтрансгаз», зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Укрбудтрансгаз»в порядку реституції повернути Акціонерному товариству фірмі «Укргазбуд»частину нежилого будинку, що розташований по вул. Суздальській, буд. 13, в м. Києві.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що продаж частини нежилого будинку майнового комплексу, активи, якого передані у податкову заставу, є порушенням закону, що в свою чергу, є підставою визнання договору недійсним, оскільки договір купівлі-продажу № 1-5359 був укладений 24.07.2001, тобто в період, коли активи майнового комплексу перебували у податковій заставі. Згоду на продаж частини нежилого будинку майнового комплексу податковий орган не надавав.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що продаж нежилого будинку, як частини майнового комплексу, активи якого передані у податкову заставу, не є підставою для визнання договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.07.2001 між Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд»(далі –Позивач, Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Укрбудтрансгаз»(далі –Відповідач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежилого будинку № 1-5359 (далі –Договір) згідно з яким, Позивач продав Відповідачу 27/100 частин від нежилого будинку площею 1541,1 кв.м, які входять до цілісного майнового комплексу Позивача за юридичною адресою: м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 2, які складаються із приміщень загальною площею 407,10 кв.м, та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13.

          Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.07.2001 № 1-5359 Відповідач сплатив Позивачу суму в розмірі 248 400 грн.

          Після виконання умов Договору, вказаний будинок був зареєстрований в БТІ на праві власності за Відповідачем, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації.

          Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, починаючи з 25.01.2000 активи АТФ «Укргазбуд»перебували у податковій заставі (обтяжувач –ДПІ у Залізничному районі).

          Частина нежилого будинку, яка є предметом договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, є частиною цілісного майнового комплексу Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд».

          Як свідчать матеріали справи, згоду на продаж частини нежилого будинку майнового комплексу Податковий орган не надавав.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.                                                                                 Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу»(в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.                     

Доказів щодо надання податковим органом дозволу на продаж частини нежилого будинку майнового комплексу сторони не надали.                                                                      Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, чинного на дату укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Таким чином, твердження Відповідача про відсутність підстави для визнання договору недійсним суд не приймає до уваги з підстав зазначених вище.                                        У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України).

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення. Вимога про зобов’язання Відповідача повернути Позивачу частину нежилого будинку, що розташований по вул. Суздальській, буд. 13, в м. Києві, спрямована саме на відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто, до укладення вказаного Договору.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 16 одними із способів захисту прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу частини нежилого будинку по вул. Суздальській, буд. 13, в м. Києві від 24.07.2001, зареєстрований в реєстрі за № 1-5359, укладений між Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19 корп. 2, код ЄДРПОУ 14277604) та Закритим акціонерним товариством «Укрбудтрансгаз»(03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 24937036).

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Укрбудтрансгаз»(03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 24937036) повернути в порядку реституції Акціонерному товариству фірмі «Укргазбуд»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 2, код ЄДРПОУ 14277604) частину нежилого будинку, що розташований по вул. Суздальській, буд. 13, в м. Києві.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз»(03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 24937036) на користь Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 2, код ЄДРПОУ 14277604) 85,00 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 01.10.2010