Рішення № 120442166, 15.07.2024, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1435/23

Провадження № 2/499/116/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 липня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Іванівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 26 273,09 грн.

Представник позивача заявлені вимоги мотивує тим, що відповідач по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з жовтня 2021 р. по жовтень 2023р. (включно) було спожито природний газ на загальну суму 26273,09 грн., вартість якого залишилась не оплаченою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Погорєлову І. В.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак у позові зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причин неявки суд не повідомив та відзив на позовну заяву не надав.

На адресу відомого зареєстрованого місця проживання відповідача судом направлялась ухвала про відкриття провадження та судові повістки. До суду кореспонденція повертається з відмітками: «вручено особисто».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до ч.1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст.280,281 ЦПК Українисудом була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт нерухомості, про що свідчить інформаційна довідка № 350727659 від 17.10.2023.

З 01.10.2021 ЕІС-код 56ХМ25Н71457140М об`єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було включено до реєстру споживачів Товариства та відкрито на ім`я ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 .

За наслідком чого вбачається, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з надання яких надаються позивачем.

У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , ЕІС-код 56ХМ25Н71457140М, відкритиv на ім`я ОСОБА_1 у останнього за в період з жовтня 2021 р. по жовтень 2023р. (включно) виникла заборгованість у розмірі 26 273,09 грн.

З підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати коштів за надані послуги з постачання природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з приводу стягнення заборгованості за природний газ, які регулюються Законом «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу», Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611-612 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1, 2ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такого ж висновку дійшов ВСУ, розглядаючи справу № 6-2951цс15 (постанова від 20 квітня 2016р.), а саме: «...споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до ст. ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем.

Доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості, відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК Українидо суду не надано.

На підставі вищевикладеного, приймаючи, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем не сплачувались кошти за надані послуги з постачання природного газу, суд вважає доведеним належними доказами, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання природного газу в період з жовтня 2021 р. по жовтень 2023р. (включно) на загальну суму 26273,09 грн. не сплачена.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

При ухваленні рішення, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались надані послуги за постачання газу, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання природного газу за період з жовтня 2021 р. по жовтень 2023р. (включно) на загальну суму 26273,09 грн..

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за даним позовом виходячи з ціни позову у розмірі 26273,09 грн. підлягав до слати судовий збір у розмірі 2684 грн.

Позивачем до позову на підтвердження сплати судового збору було надано платіжне доручення №0000001567 від 20 грудня 2023 року в сумі 2415,60 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зверталось до Іванівського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (справа №499/1118/23), у видачі якого відмовлено.

Під час перевірки обставин справи судом з Автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що дійсно позивачем під час звернення до суду з вказаною заявою в рамках справи №499/1118/23 було сплачено судовий збір у розмірі 268,40 грн.

Згідно з ч. 2ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, судом приймається сплачений позивачем в рамках справи №499/1118/23 судовий збір за звернення до суду з заявою про видачу судового наказу у розмірі 268,40 грн., як судовий збір в рамках даної справи.

Отже, позивачем за пред`явлення вказаного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 2684 грн. (2415,60 + 268,40 = 3028,00).

Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності дост. 141 ЦПК Українистягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору2684, 00 грн.

Керуючись ст. ст.1,2,4,5,10,12,13,76-82,89,141,263-265,273,280-282,352,354ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.№1; ЄДРПОУ: 40121452) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з жовтня 2021 р. по жовтень 2023р. (включно) на загальну суму 26273 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят три) грн. 09 коп. на рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на рахунок: НОМЕР_4 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ