Ухвала суду № 120441229, 17.07.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22872/24

Провадження 4-с/127/41/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльності посадової особи органу державної виконавчої служби, заінтересовані особи Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Перша вінницька державна нотаріальна контора, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на бездіяльності посадової особи органу державної виконавчої служби, заінтересовані особи Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Перша вінницька державна нотаріальна контора. Скарга мотивована тим, що згідно довідки Державного нотаріального архіву Вінницької області від 18.01.2024року № 68/01-14 - «На підставі повідомлення Ленінського районного суду міста Вінниці від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 16 вересня 1997 року за вх. № 1140, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 16 вересня 1997 року за реєстровим № 10-273 накладено заборону відчуження на все майно, на ім`я ОСОБА_1 , прож. в АДРЕСА_1 . На підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 09 червня 2000 року за № ДВ-5-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 13 вересня 2000 року за вх.№ 1801, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 13 вересня 2000 року за реєстром № 10-536, накладено заборону відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказані повідомлення наступні. Згідно повідомлення судового виконавця Макаревича Р.Г. на ім`я старшого нотаріуса Вінницької державної нотаріальної контори №1-4 від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л, - «Ленинский районний суд г.Винницы предлагает срочно сообщить о заключенннх или оформляемых договорах: 1. дарения, 2. займа, 3. купли- продажи и других на имя ОСОБА_1 , прож. АДРЕСА_1 , который обязан виплатить долг в пользу Сбербанка № 8672 в суме 7533 гривни, согласно решения Ленинского райсуду г.Винницы. Если єсть, то не производить никаких операций до нашего распоряжения». Згідно повідомлення начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці Давидова В.П. та держвиконавця ОСОБА_2 на ім`я начальника Першої державної нотаріальної контори від 09 червня 2000 року за N° ДВ-5-Л, - «Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці пропонує Вам повідомити чи зареєстровані договори куплі-продажу, дарування і т.д. за слідуючими юридичними (фізичними) особами, що являються боржниками: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Якщо так, то не проводьте ніякі операції до нашого розпорядження». Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 374873952 від 18.04.2024 року - Розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень»: Номер запису про обтяження: 47492338; Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 05.09.2000, видавник: ДВС Ленінського району; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 10-532, внутр. N 6В0115302АР1252В703В; Номер запису про обтяження: 47492287; Документи, подані для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: б/н, видавник: Ленінський районний суд м.Вінниці; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 10-273, внутр. № 3501042926ЕР462С314С. Зважаючи на такі обставини я звернувся з заявами до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк". Згідно відповіді заступника начальника відділу стягнення Західного регіону управління стягнення заборгованості регіональної мережі департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 від 26.01.2024року № 55/5.8-05/9919/2024,- «АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (надалі - Банк) на Вашу заяву № 6 н від 22.01.2024 року щодо надання відомості (довідку, інші документи) про те, чи існує заборгованість ОСОБА_1 перед «Сбербанком №8672» згідно повідомлення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.09.1997 року за №И-5-Л, повідомляємо наступне. Надати запитувану інформацію не вбачається за можливим у зв`язку із її відсутністю. Додатково повідомляємо, що станом на 26.01.2024 р. у філії Вінницького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відсутні відкриті будь які рахунки та невиконанні зобов`язання за ними». Згідно відповіді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Шуляк від 18.03.2024 року №46567: «В результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю та журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за останні три роки встановлено, що станом на 18.03.2024 виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про стягнення, зобов`язання на користь фізичних чи юридичних осіб, держави, майнових зобов`язань у відділі на виконанні не перебувало та не перебуває. Відносно архівних записів про арешт №5362655 відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою обтяження є повідомлення, ДВ-5-Л, 09.06.2000, ДВС Ленінського району, без зазначення номера виконавчого провадження чи номера рішення суду на підставі якого накладено арешт, тому ідентифікувати однозначно не представляється можливим. Відповідно до п 99 Наказу Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік, тому надати інформацію, щодо виконавчого провадження на підставу якого накладено арешт зазначений зверненні не представляється можливим». Таким чином відпали підстави: повідомлення судового виконавця Макаревича Р.Г. на ім`я старшого нотаріуса Вінницької державної нотаріальної контори №1-4 від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л ; повідомлення начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці Давидова В.П. та держвиконавця ОСОБА_2 на ім`я начальника Першої державної нотаріальної контори від 09 червня 2000 року за № ДВ-5-Л, - до обтяжень, які внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна : записи про обтяження: № 47492338 та №47492287. Тому 2 травня 2024 року я звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , накладеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою. Відповідно відповіді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Шуляк від 07.06.2024 року №93162, яку отримано на початку липня 2024 року «Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розглянувши Вашу заяву, повідомляє наступне. В результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю та журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за останні три роки встановлено, що станом на 07.06.2024 виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про стягнення, зобов`язання на користь фізичних чи юридичних осіб, держави, майнових зобов`язань у відділі на виконанні не перебувало та не перебуває. Відповідно до п. 9.9 Наказу Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік, тому надати інформацію, щодо виконавчого провадження на підставі якого накладено арешт зазначений зверненні не представляється можливим. Виходячи з вище викладеного дослідити матеріали виконавчого провадження в рамках якого направлено повідомлення на адресу Першої Вінницької нотаріально контори, за номером ДВ-5-Л від 09.06.2000 та И-5-Л від 02.09.1997, не є можливим. Просить визнати протиправною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 ., накладеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою: Скасувати заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , накладені Першою вінницькою державною нотаріальною конторою: від 16 вересня 1997 року за реєстровим № 10-273 - згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Номер запису про обтяження: 47492287; Документи, подані для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: б/н, видавник: Ленінський районний суд м.Вінниці; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: № реєстра: 10- 273, внутр. № 3501042926ЕР462С314С; від 13 вересня 2000 року за реєстром № 10-536 - згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Номер запису про обтяження: 47492338; Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 05.09.2000, видавник: ДВС Ленінського рамену; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: N° реєстра: 10-532, внутр. № 6В0115302АР1252В7СЗВ.

В судове засіданні представник скаржника не з`явився надав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, просив скаргу задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Стягувач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових для задоволення скарги, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки Державного нотаріального архіву Вінницької області від 18.01.2024року № 68/01-14 - «На підставі повідомлення Ленінського районного суду міста Вінниці від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 16 вересня 1997 року за вх. № 1140, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 16 вересня 1997 року за реєстровим № 10-273 накладено заборону відчуження на все майно, на ім`я ОСОБА_1 , прож. в АДРЕСА_1 .

На підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 09 червня 2000 року за № ДВ-5-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 13 вересня 2000 року за вх.№ 1801, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 13 вересня 2000 року за реєстром № 10-536, накладено заборону відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказані повідомлення наступні.

Згідно повідомлення судового виконавця Макаревича Р.Г. на ім`я старшого нотаріуса Вінницької державної нотаріальної контори №1-4 від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л, - «Ленинский районний суд г.Винницы предлагает срочно сообщить о заключенннх или оформляемых договорах: 1. дарения, 2. займа, 3. купли- продажи и других на имя ОСОБА_1 , прож. АДРЕСА_1 , который обязан виплатить долг в пользу Сбербанка № 8672 в суме 7533 гривни, согласно решения Ленинского райсуду г.Винницы. Если єсть, то не производить никаких операций до нашего распоряжения».

Згідно повідомлення начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці Давидова В.П. та держвиконавця ОСОБА_2 на ім`я начальника Першої державної нотаріальної контори від 09 червня 2000 року за N ДВ-5-Л, - «Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці пропонує Вам повідомити чи зареєстровані договори куплі-продажу, дарування і т.д. за слідуючими юридичними (фізичними) особами, що являються боржниками: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Якщо так, то не проводьте ніякі операції до нашого розпорядження». Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 374873952 від 18.04.2024 року - Розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень»: Номер запису про обтяження: 47492338; Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 05.09.2000, видавник: ДВС Ленінського району; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 10-532, внутр. N 6В0115302АР1252В703В; Номер запису про обтяження: 47492287; Документи, подані для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: б/н, видавник: Ленінський районний суд м. Вінниці; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 10-273, внутр. № 3501042926ЕР462С314С.

Згідно відповіді заступника начальника відділу стягнення Західного регіону управління стягнення заборгованості регіональної мережі департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 від 26.01.2024року № 55/5.8-05/9919/2024,- «АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (надалі - Банк) на Вашу заяву № 6 н від 22.01.2024 року щодо надання відомості (довідку, інші документи) про те, чи існує заборгованість ОСОБА_1 перед «Сбербанком №8672» згідно повідомлення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.09.1997 року за №И-5-Л. Надати запитувану інформацію не вбачається за можливим у зв`язку із її відсутністю. Додатково повідомляємо, що станом на 26.01.2024 р. у філії Вінницького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відсутні відкриті будь які рахунки та невиконанні зобов`язання за ними».

Згідно відповіді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Шуляк від 18.03.2024 року №46567: «В результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю та журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за останні три роки встановлено, що станом на 18.03.2024 виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про стягнення, зобов`язання на користь фізичних чи юридичних осіб, держави, майнових зобов`язань у відділі на виконанні не перебувало та не перебуває. Відносно архівних записів про арешт №5362655 відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою обтяження є повідомлення, ДВ-5-Л, 09.06.2000, ДВС Ленінського району, без зазначення номера виконавчого провадження чи номера рішення суду на підставі якого накладено арешт, тому ідентифікувати однозначно не представляється можливим.

Відповідно до п 99 Наказу Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік, тому надати інформацію, щодо виконавчого провадження на підставу якого накладено арешт зазначений зверненні не представляється можливим».

Таким чином відпали підстави: повідомлення судового виконавця Макаревича Р.Г. на ім`я старшого нотаріуса Вінницької державної нотаріальної контори №1-4 від 02 вересня 1997 року за № И-5-Л; повідомлення начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці Давидова В.П. та держвиконавця ОСОБА_2 на ім`я начальника Першої державної нотаріальної контори від 09 червня 2000 року за № ДВ-5-Л, - до обтяжень, які внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: записи про обтяження: № 47492338 та №47492287.

02 травня 2024 року скаржник звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , накладеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою. Відповідно відповіді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Шуляк від 07.06.2024 року №93162, яку отримано на початку липня 2024 року «Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розглянувши Вашу заяву, повідомляє наступне. В результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю та журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за останні три роки встановлено, що станом на 07.06.2024 виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про стягнення, зобов`язання на користь фізичних чи юридичних осіб, держави, майнових зобов`язань у відділі на виконанні не перебувало та не перебуває. Відповідно до п. 9.9 Наказу Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік, тому надати інформацію, щодо виконавчого провадження на підставі якого накладено арешт зазначений зверненні не представляється можливим. Виходячи з вище викладеного дослідити матеріали виконавчого провадження в рамках якого направлено повідомлення на адресу Першої Вінницької нотаріально контори, за номером ДВ-5-Л від 09.06.2000 та И-5-Л від 02.09.1997, не є можливим.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майка боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно,-отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бурі знятий за рішенням суду».

Згідно із ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено виключні випадки, коли виконавець може зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками ^ позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовчої діяльності.

Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11, 14.08.2023 року у справі № 927/322/14.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10.01.2024 року, справа N 569/6234/22, згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Європейський суд з прав людини вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області, та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-ХЩ який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІУ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною шостою статті 24 Закону № 606-ХІУ за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 606-ХІУ державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 606-ХІУ визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 Закону № 606-ХІУ виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 38 Закону № 606-ХІУ у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає пре скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частин: другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, ще здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), на яку послалася заявник в касаційній скарзі, зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), на які послалася заявник в касаційній скарзі, викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Частиною 2 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Із ст.ст. 4та7 ЗУ «Про державну виконавчу службу» вбачається, що державний виконавець під час виконання судового рішення зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав як стягувача та і боржника гарантованих Конституцією Українита законами України.

Згідно із ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі змісту ч. 1ст. 8 ЗУ «Про державну виконавчу службу»вбачається, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права державного виконавця під час примусового виконання рішення перелічені в ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про державну виконавчу службу».

Згідно із ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 477 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ч.1ст. 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, в межах, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження»визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»(у чинній редакції). Зокрема, такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Частиною 5 наведеної вище статті визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відомості про скаржника як боржника в Єдиному реєстрі боржників відсутні.

Згідно з абзацом першим пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

З вищенаведеного слідує, що не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні яке відсутня на примусовому виконанні є протиправною бездіяльністю виконавця і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання виконавця зняти арешт з майна боржника, за таких обставин скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,7, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 447, 448 ЦПК України, ЗУ «Паро виконавче провадження», суд

Ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 ., накладеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою.

Скасувати заборони відчуження на все майно на ім`я ОСОБА_1 , накладені Першою вінницькою державною нотаріальною конторою:

-від 16 вересня 1997 року за реєстровим № 10-273 - згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Номер запису про обтяження: 47492287; Документи, подані для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: б/н, видавник: Ленінський районний суд м. Вінниці; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: № реєстра: 10- 273, внутр. № 3501042926ЕР462С314С;

-від 13 вересня 2000 року за реєстром № 10-536 - згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Номер запису про обтяження: 47492338; Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 05.09.2000, видавник: ДВС Ленінського рамену; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Додаткові відомості про обтяження: N° реєстра: 10-532, внутр. № 6В0115302АР1252В7СЗВ.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 17.07.2024року.

Суддя: