Рішення № 12043968, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/17527.09.10 За позовом Державного підприємства «Київпассервіс» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу та пені

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Виловата Н.І. (довіреність № 1/06-1н/832 від 03.09.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 01.03.2010р.);

27.09.2010р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київпассервіс»(надалі ДП «Київпассервіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, відповідач) заборгованості за надані послуги згідно договору з урахуванням індексу інфляції, яка становить 5311, 16 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по наданих послугах та сплаті за електроенергію згідно договору № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р., у звязку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність, зазначаючи, що сума боргу у розмірі 4926, 87 грн. незрозуміла і документально не підтверджена. В свою чергу згідно наданого розрахунку боргу відповідачу до сплати було нараховано грошову суму у розмірі 7650, 42 грн.; і за цей же період відповідачем було сплачено 6793, 87 грн., різниця між нарахованою та сплаченою сумою складає 856, 55 грн. і пояснюється тим, що у вересні 2008р. позивачем не надавався рахунок відповідачу на оплату електроенергії, оскільки в цьому місяці позивач не забезпечував відповідача електроенергією.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2006р. між ДП «Київпассервіс»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 30-ДНП/06 згідно з яким підприємство (позивач у справі) не заперечує щодо розміщення замовником на території прилеглій до Центрального автовокзалу, за адресою: м. Київ, проспект Науки ?, площею 7 кв. м., зупинкового комплексу і надає послуги замовнику:

- безперешкодний вїзд на територію автовокзалу;

- прибирання та благоустрій території;

- вивіз сміття;

- освітлення території;

- охорону території.

Згідно з п. 1.2 договору, підприємство надає згоду на підключення до своєї електромережі зупинкового комплексу замовника, який знаходиться на території Центрального автовокзалу, за адресою: м. Київ, проспект Науки 1/2, а замовник (відповідач у справі) відшкодовує підприємству вартість спожитої електроенергії згідно показників установленого ним лічильника.

Додатковими угодами від 01.01.2007р., від 07.11.2007р. сторонами погоджено збільшення розміру плати за надані послуги, та зокрема за умовами останньої дію основного договору продовжено за взаємною згодою сторін до 31.12.2008р., а згідно з п. додаткової угоди від 07.11.2007р. розмір плати за надані послуги, за домовленістю сторін та з врахуванням витрат підприємства на утримання земельної ділянки на 1 кв. м., з 01.11.2007р. становить 864 грн. (з урахуванням ПДВ) на місяць.

За актом від 01.11.2008р. складеним комісією в складі начальника Центрального автовокзалу, заступника начальника відділу управління майном та майнових відносин, провідного бухгалтера, при встановлених обставинах використання приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовник по договору надання послуг № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р.) відкритого асфальтованого майданчика без оформлених належним чином дозвільних документів, з 01.11.2008р. вирішено вважати договір надання послуг № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р. таким, що втратив чинність.

Заборгованість в сумі 4926, 87 грн., що є предметом спору виникла через неповну сплату послуг за договором у 2008р. в розмірі 33, 13 грн. та за використання електроенергії у 2007р. (борг в сумі 564, 63 грн.), у 2008р. (борг в сумі 4329, 11 грн.), яка станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обовязковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з п. 2.3 договору № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р. розрахунки між сторонами проводяться щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а відтак строк виконання зобовязання по сплаті боргу, що виник за договором, станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Надані до справи банківські виписки, квитанції про сплату послуг за договором, підтверджують дані зазначені у здійсненому позивачем розрахунку, зокрема по сумах які сплачувались підприємцем під час дії договору.

Заборгованість за надані послуги в розмірі 33, 13 грн. (864 грн. 794, 87 грн. 36 грн.) виникла у звязку з неповним проведенням оплати у серпні 2008р. (було сплачено 794, 87 грн. замість 864 грн. суми передбаченої договором) та при врахуванні переплати у розмірі 36 грн. за платежем у травні 2008р. (було сплачено 900 грн.).

На підтвердження сум, що підлягають сплаті за електроенергію до справи представлені акти про кількість використаної електроенергії, що складались у кожному місяці сторонами та містили дані показників лічильника; у розрахунку спожитих енергоресурсів наданому позивачем зазначені дані щодо кількості спожитої електроенергії та нарахованих до оплати сум виходячи зі встановленої тарифної ставки за споживання електроенергії.

За умовами договору (п. 2.1) крім плати за послуги, замовник відшкодовує підприємству вартість фактичного використання спожитої електроенергії по показниками лічильника, на підставі розрахунків, виставлених підприємством, на протязі трьох банківських днів з дати отримання рахунку.

Як те встановлено під час розгляду справи, рахунки, що виставлялись по договору підприємством позивача втрачені, внаслідок зміни програми ведення обліку, однак отримання таких рахунків відповідачем не заперечується, окрім рахунку за вересень 2008р., який за твердженням представника відповідача останнім не отримувався.

При цьому, суд враховує наявний обовязок відповідача здійснити розрахунки по договору по строку не пізніше 20 числа наступного місяця, а щодо оплати заборгованості, що утворилась позивачем в розмірі 4926, 87 грн. на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 1/06-12/131 від 04.02.2009р.. Претензію відповідачем отримано 09.02.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, яке долучено до справи у належним чином засвідченій копії.

Оскільки відповідачем розрахунок по договору № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р. у повному обсязі не проведений, за наявності документального підтвердження здійснених розрахунків та проведених оплат, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4926, 87 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Суму пені, що була виявлена як несплачена за договором № 30-ДНП/06 від 01.10.2006р. під час перевірки контрольно-ревізійним управлінням (акт від 02.12.2008р.) відповідачем була сплачена, що підтверджується наданою до справи банківською випискою.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої суми інфляційних збитків в сумі 384, 29 грн. суд визнає недоведеними, з огляду на відсутність вихідних даних за яких можливим було здійснити перевірку представленого розрахунку.

Ухвалами суду від 13.05.2010р., від 12.07.2010р. позивача було зобовязано письмово обґрунтувати здійснений розрахунок інфляційних збитків з посиланням на дати з яких допущено прострочення по конкретних платежах, вказати станом на яку дату здійснено обрахування тощо. Зазначених вимог суду позивачем не виконано, натомість двічі до справи представлено розрахунок який містить одну і ту ж суму боргу з врахуванням індексу інфляції 5311, 16 грн. без вказання за який період (на яку дату виникло прострочення), за яким індексом інфляції (у якому місяці) при розрахунку позивачем отримано саме таку суму.

При цьому за відсутності в суду зазначених даних неможливим і здійснення розрахунку судом, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, визначенням яких наділений виключно позивач у справі (за відсутності відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 334, 62 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Київпассервіс»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал 15-А, р/р 26009301471 філія Подільське відділення 5393 ВАТ «Ощадбанк», МФО 320382, ідент. код 33348385) 4926, 87 грн. (чотири тисячі девятсот двадцять шість гривень 87 копійок) заборгованості, 334, 62 грн. (триста тридцять чотири гривні 62 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 04.10.2010