Рішення № 12043914, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/37814.09.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "МАКОМ"

Простягнення 414 514,92 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Журавель В.В. –дов. № 21/200а від 19.01.2009 р.

від відповідача не з'явилися

в судовому засіданні 14.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОМ" заборгованості за договором підряду № 78-КВ від 06.11.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані у повному обсязі зобов’язання за укладеним 06.11.2009 року договором підряду № 78-КВ щодо перерахування на рахунок позивача грошових коштів за прийняті відповідачем роботи.

02.08.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/378, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 14.09.02010 року.

В судове засідання, призначене на 14.09.2010 року з’явився представник позивача та надав додаткові докази по справі, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі. В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з’явився, належних представників не направив, поважних причин неявки в судове засідання суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

06.11.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Автомобільна група "ВІПОС" (надалі –замовник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОМ" (надалі –виконавець, відповідач) був укладений договір підряду № 78-КВ від 06.11.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався виконати комплекс ремонтних загально будівельних робіт будинку 3-В, розташованого за адресою Київська область, Обухівський район, с. Долина, Аеродром «Долина», а замовник прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість за Договором згідно кошторису, що є невід’ємною частиною договору складає 87600,00 грн. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник здійснює передплату на розрахунковий рахунок замовника в розмірі 70% вартості Договору, що складає 61320 грн., протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору.

В подальшому, у зв’язку і з необхідністю проведення додаткових робіт, сторони у додатковій угоді № 1 до Договору підряду № 78-КВ від 06.112009 року сторони визначили вартість додаткових робіт в розмірі додаткових робіт в розмірі 60965,78 грн.

Таким чином, загальна вартість робіт за Договором склала суму 148565,78 грн.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 139805,83 грн., а саме:

-06.1.2009 року п/д № 1343 - 61320,00 грн.

-27.11.2009 року п/д № 1410 –26037,85 грн.

-03.12.2009 року п/д № 1446 –34027,98 грн.

-09.02.2010 року п/д 102 –17520,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином та сплатив в повному обсязі грошові кошти, необхідні відповідачу для належного виконання свої зобов’язань.

Як передбачено положеннями п. 2.4.1 Договору, відповідач зобов’язувався виконувати визначені договором роботи якісно, і в визначений термін, не допускати відхилення від проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2 Договору, виконавець виконує роботу, передбачену цим Договором до 31.12.2009 року.

В порушення умов Договору відповідачем було не виконано роботи в строк, передбачений Договором, а саме до 31.12.2009 року.

Згідно п.6.2. Договору замовник може розірвати договір в разі суттєвого порушення договірних зобов’язань виконавцем, що створює передумови для невиконання замовлення у встановлені строки, а саме відставання строків виконання робіт від запланованих графіками більше, ніж на 1 місяць, грубе порушення вимог будівельних норм і правил, тощо.

Як зазначено ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У зв’язку з порушенням строків виконання робіт, 13.04.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 98 від 13.04.21010 року. Відповідач на зазначену Претензію не відреагував.

Користуючись вищезазначеним та зважаючи на ухилення відповідачем від виконання свої зобов’язань за Договором, порушенням строків виконання робіт, позивач відмовився від Договору та направив відповідачу Лист №142 від 18.05.2010 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1723 від 19.05.2010 року, про розірвання Договору з 09.06.2010 року та вимогою повернути отримані грошові кошти у розмірі 139 805,83 гри., який також залишився без відповіді.

Таким чином, у зв’язку з невиконанням відповідачем свої зобов'язання у встановлений Договором строк, тобто до 31.12.2009 року, договірні зобов'язання між сторонами було припинено в односторонньому порядку з ініціативи позивача та у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 139805,83 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно частин 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України)

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зв’язку з невиконанням відповідачем робіт, передбачених Договором, в строк до 31.12.2009 року та порушенням істотних умови Договору, позивач обґрунтовано розірвав договір.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1)          повернення виконаного за недійсним правочином;

2)          витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)          повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)          відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем на виконання умов Договору, в подальшому, в зв'язку з тим, що Договір було розірвано, у відповідача відпала правова підстава володіння грошовими коштами, які були отримані відповідачем за Договором. Отже, відповідач, після розірвання Договору зобов'язаний був повернути отримані грошові кошти позивачу, так як підрядні роботи за Договором відповідачем не було виконано.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти на суму 139 805,83 гривен, які належать позивачу, а тому вони підлягають до стягнення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, в розмірі 236219,94 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або затримку виконаних робіт у термін, передбачений цим Договором, виконавець сплачує замовнику неустойку від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення у розмірі 1%.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що розмір пені, передбачений сторонами в Договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом зроблено перерахунок. За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 13267,13 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням дати виникнення зобов’язання щодо оплати суми боргу, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до положень п. 4.1 Договору, за прострочення виконання робіт більше, ніж на 14 календарних днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості невиконаних робіт.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф в розмірі 29713,60 грн.

З розрахунком розміру пені в сумі 29713,60 грн. суд погоджується та вважає його обґрунтованими.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 1941,53 грн. 3% річних та 6834,02 грн. інфляційних втрат.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1941,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6834,02 підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних в сумі 1827,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 4613,69 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 139805,83 грн. основного боргу та штрафу в розмірі 29713,60 грн. підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення пені в розмірі 236219,94 грн., 1941,53 грн. 3% річних в розмірі та інфляційних втрат в розмірі 6834,02 грн., частково, а саме 13267,13 грн. пені, 1827,05 грн. 3% річних, 4613,59 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОМ" (01015, м. Київ, вул.. Лейпцігська, 5, код ЄДРПОУ 33304091) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" (04119, м. Київ, вул.. Сім’ї Хохлових, 9-а, код ЄДРПОУ 24581332) 139805 (сто тридцять дев’ять тисяч вісімсот п’ять),83 грн. основного боргу, 13267 (тринадцять тисяч двісті шістдесят сім),13 пені, 29713 (двадцять дев’ять тисяч сімсот тринадцять),60 грн. штрафу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім),05 грн. 3% річних, 4613 (чотири тисячі шістсот тринадцять),59 грн. інфляційних втрат, 1892 (одна тисяча вісімсот дев’яносто дві),27 грн. витрат по сплаті державного мита, 107 (сто сім),73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 22.09.10