Рішення № 12043873, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/32630.09.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»

ДоІнституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України –Відповідач 1;

Міністерства освіти України –Відповідач 2;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонське автобусне обєднання «Анто-Рус»- Відповідач 3;

Треті особиМіністерство економіки України –Третя особа 1;

Антимонопольний комітет України –Третя особа 2;

Провизнання договору недійсним Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від позивачаМихайлова Н.М. Від відповідача1Величко О.В.

Від відповідача 2Короєд С.О.

Від відповідача 3Хоменко Р.А.

Від третьої особи 1 Кілеса П.В.

Від третьої особи 2не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про визнання недійсним договору про закупівлю шкільних автобусів, укладеного між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 за результатами торгів на закупівлю шкільних автобусів місткістю 25 місць по замовленню Відповідача 1.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Спірний договір є недійсним з наступних підстав: 1) спірний договір укладено Відповідачами 1, 2 та 3 під час оскарження Позивачем рішення Відповідача 1 про відхилення тендерної пропозиції Позивача; 2) вказаний договір укладено з порушенням строків; 3) ціна договору перевищує цінову пропозицію Відповідача 3; 4) тендерна пропозиція Відповідача 3 не відповідала технічним вимогам тендерної документації, що суперечить ст.18, 31, 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»та п.56, 61, 85 Положення про закупівлю товарі, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. №921.

Відповідачі заперечили проти задоволення позову посилаючись на те, що права Позивача порушені спірним договором не були, оскільки його тендерні пропозиції не були допущені до тендеру, а також інші підстави, вказані у відзивах.

Ухвалою від 15.09.10р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 30.09.10р. Цією ж ухвалою сторони було зобов’язано подати суду документи вказані в цій ухвалі.

Судом досліджені надані сторонами докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

          21.06.10р. рішенням тендерного комітету Відповідача 2 була затверджена тендерна документація щодо проведення торгів на закупівлю шкільних автобусів.

          Відповідно до п.29.2 вказаної тендерної документації договір укладається з учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, у строк не раніше ніж через п’ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам торгів про їх результати, але не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня акцепту.

          21.06.10р. в інформаційному бюлетені «Вісник Державних Закупівель»№25 (413) було розміщено оголошення про проведення Відповідачем 1 торгів (тендерів) щодо закупівлі шкільних автобусів місткістю 25 місць –139 одиниць.

          12.07.10р. відбулось засідання тендерного комітету Відповідача 2 із закупівлі шкільних автобусів, яке оформлене протоколом №7, та на якому були розкриті тендерні пропозиції Позивача, Відповідача 3 та АФ «ТДЦ-Авто»ПАТ «УкрАвто».

          26.07.10р. відбулось засідання тендерного комітету із закупівлі шкільних автобусів, яке оформлене протоколом №8, на якому були прийняті рішення про відхилення тендерної пропозицію Позивача, допущення до оцінки тендерних пропозицій Відповідача 3 та АФ «ТДЦ-Авто»ПАТ «УкрАвто», акцептування тендерної пропозиції Відповідача 3.

          27.07.10р. Позивач звернувся до Третьої особи 1 та Третьої особи 2 зі скаргами, в яких просив визнати недійсним рішення Відповідача 1 про відхилення тендерної пропозиції Позивача щодо участі у торгах на закупівлю шкільних автобусів місткістю 25 місць та визнати недійсними результати торгів на закупівлю шкільних автобусів місткістю 25 місць по замовленню Відповідача 1.

          03.08.10р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір №1/1-2010, відповідно до якого Відповідач 3 зобов’язався виробити, поставити та передати загальноосвітнім навчальним закладам або відділам освіти районних державних адміністрацій, перелік яких наведено у додатку 1 до договору, шкільні автобуси марки ХАЗ 3250.11 місткістю 25 місць, оскільки Відповідач 3 за результатами процедури тендерних закупівель, які проводив Відповідач 2, є переможцем.

          Відповідно до п.6.1. договору загальна вартість шкільних автобусів місткістю 25 місць у загальній кількості 153 одиниць за цим договором становить разом з ПДВ суму 44823339,00 грн.

          03.08.10р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 була укладена додаткова угода до договору 31/1-2010, якою було внесено зміни, а саме п.6.1. викладено в наступній редакції: загальна вартість шкільних автобусів місткістю 25 місць у загальній кількості 112 одиниць за цим договором становить разом з ПДВ 32811856,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставами своїх позовних вимог Позивач зазначає суперечність спірного договору ч.13, 14 ст.18, ст.31, ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно з преамбулою Закону України «Про здійснення державних закупівель»цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом. Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Згідно з п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та вводиться в дію через 30 днів з дня його опублікування. Вказаний закону був опублікований 30.06.10р.

З наведених норм та обставин вбачається, що Закон України «Про здійснення державних закупівель»встановлює види, принципи та правила здійснення певних закупівель, з моменту набрання чинності 30.07.10р. цим законом, вказані в ньому види закупівель повинні здійснюватись за правилами, встановленими цим законом. При цьому, закупівлі, які почали проводитись та проводились до набрання чинності цим законом не підпадають під його регулювання та мають здійснюватись за правилами, які діяли до набрання даним законом чинності.

Даний висновок підтверджується також роз’ясненням Міністерства економіки України від 29.07.10р. №3303-25/7445-07, як уповноваженого органу держави у сфері державних закупівель, в якому вказано, що дія даного закону не поширюється на правовідносини суб’єктів сфери державних закупівель, які виникли до 30.07.10р. У зв’язку з цим процедури закупівлі, розпочаті до введення в дію цього закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до дня введення в дію цього закону. Даний висновок підтверджується також листом Антимонопольного комітету України від 04.08.10р. №20-29/11-7-дз.

Як вбачається з встановлених судом обставин закупівля, за результатами якої був укладений спірний договір, розпочалась 21.06.10р., а 26.07.10р. Відповідачем 2 було прийняте рішення про визначення переможця торгів, що відбувалось до набрання чинності Законом України «Про здійснення державних закупівель». Отже вказана закупівлі, яка починається опублікуванням оголошення про проведення торгів та закінчується укладення договору з переможцем не підпадає під регулювання вказаного закону та мала здійснюватись за правилами, які діяли до набрання Законом України «Про здійснення державних закупівель»чинності.

За вказаних обставин, судом не можуть застосовуватись до спірних відносин норми ст. 18, ст. 31, ст. 42 Закону України «Про здійснення державних закупівель», на які посилається Позивач, як на підставу визнання спірного договору недійсним через його укладення під час оскарження процедури закупівлі та з порушенням строків.

Також обґрунтовуючи підстави своїх позовних вимог Позивач посилається на суперечність спірного договору положенням п.56, 61, 85 Положення про закупівлю товарі, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. №921.

Разом із тим, 09.10.08р. Конституційним Судом України було прийняте рішення №22-рп/2008 яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абз.2 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 20 березня 2008 року N 150-VI, та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 28.03.2008р. N274.

Дане рішення Конституційного суду України було прийняте на підставі того, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до п.8 ч.1 ст.92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом - постановою Уряду України. Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, прийнявши Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України.

Оскільки абз.2 п.2 Прикінцевих положень Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" не відповідає положенням ст.1, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.75, п.8 ч.1 ст.92 Конституції України, то згідно зі ст.152 Конституції України, ст.15, 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підстави визнати його неконституційним. У зв'язку з тим, що Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність абз.2 п.2 Прикінцевих положень вказаного Закону постанова Кабінету Міністрів України N274 від 28 березня 2008 року прийняті на основі цього абзацу, не відповідають ст.1, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ч.3 ст.42, п.8 ч.1 ст.92, ч.3 ст.113 Конституції України.

З наведених правоположень рішення Конституційного суду України вбачається, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель згідно з ст.92 Конституції України можуть врегульовуватись виключно законами України. Верховна Рада України не має права делегувати законодавчої функції з встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель іншому органу влади, в тому числі Кабінету Міністрів України, відповідно Кабінет Міністрів України не має повноважень регулювати правила конкуренції у сфері державних закупівель, в тому числі шляхом прийняття постанов про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

          Незважаючи на вказане рішення Конституційного суду України 17.10.08р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №921, якою було затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що додається. Установлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до дати набрання чинності цією постановою, завершуються відповідно до цієї постанови.

За вказаних обставин суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 17.10.08р. №921 прийнята без наданих законом повноважень та не відповідає ст.1, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ч.3 ст.42, п.8 ч.1 ст.92, ч.3 ст.113 Конституції України.

Згідно з ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З наведеної норми вбачається, що господарський суд перед застосуванням повинен оцінювати нормативний акт на предмет його відповідності нормам права вищої юридичної сили. У разі невідповідності такого нормативного акту нормам права вищої юридичної сили господарський суд не може застосовувати цей акт до спірних правовідносин.

За цих обстави суд не може застосувати до спірних правовідносин норми п.56, 61, 85 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. №921, на які посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог. При цьому інших правових підстав незаконності спірного договору Позивач не навів.

          Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача, що ціна договору перевищує цінову пропозицію Відповідача 3, оскільки, як вбачається з додаткової угоди від 03.08.10р. до спірного договору вартість шкільних автобусів місткістю 25 місць у загальній кількості 112 одиниць за цим договором становить разом з ПДВ сумі 32811856,00 грн., не перебільшує цінової пропозиції Відповідача 3.

          Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача, що тендерна пропозиція Відповідача 3 не відповідала технічним вимогам тендерної документації, оскільки спірний договір був укладений за результатами проведення процедури закупівлі та визначення її переможця, на підставі рішення Відповідача 2 про визначення переможця торгів, яке на час вирішення даного спору є чинним, не скасовано, не визнано судом недійсним, тому вказаний довід Позивача виходить за межі предмету спору у даній справі, яким являється визнання недійсним спірного договору, а не оскарження процедури закупівлі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи тендерну пропозицію Позивача було відхилено, спірний договір був укладений за результатами проведення процедури закупівлі та визначення її переможця, на підставі рішення Відповідача 2 про визначення переможця торгів, яке на час вирішення даного спору є чинним, не скасовано, не визнано судом недійсним.

За цих обставин суд вважає, що на час вирішення даного спору права Позивача саме спірним договором ніяким чином не порушені, тому що пропозиція Позивача була відхилена та в оцінці тендерних пропозицій участі не приймала, рішення Відповідача 2 про відхилення тендерної пропозиції Позивача та визначення переможцем Відповідача 3 є чинним, не скасовано, не визнано судом недійсним, отже Позивач не має прав на укладення спірного договору.

Враховуючи все вищевикладене суд вважає, що позов Позивача про визнання недійсним спірного договору задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                       Ю.Л. Власов

Рішення підписане 01.10.2010р.