Рішення № 12043809, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/22205.08.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», с. Іванковичи, Київська область

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Аптека», м. Київ

про          стягнення 22410,49 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретарі судового засідання Поліщук О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Червоняк С.П. за довіреністю № 2/5 від 04.01.2010 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Аптека» про стягнення 22410,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язання щодо повної оплати товару, поставленого за договором №494/р від 08.12.2009 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 19500,37 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 6.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1870,37 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки річних в розмірі 274,08 грн. та втрати від інфляції в розмірі 765,67 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.07.2010 року.

Разом з позовом позивач подав заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні зазначеної заяви, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, (ухвали суду направлялися відповідачу на адресу його державної реєстрації, що зазначена в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (оригінал в матеріалах справи) відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

          08 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»-Продавець (надалі по тексту ТОВ «ВВС-ЛТД», Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Аптека»- Покупець (надалі по тексту ТОВ «Люкс Аптека», Відповідач) укладено Договір № 494/р (далі за текстом - Договір) відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості.

Ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Продавцем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних (п. п. 4.1, 4.4 Договору).

В рамках Договору Покупцю в період з 30.12.2010 року по 03.02.2010 року було поставлено товару на загальну суму 66110,93 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами, № 446343 від 30.12.2009 року на суму 3583,96 грн. (строк оплати не пізніше 19.01.2010 року), №446344R від 30.12.2009 року на 3494,42 грн. (строк оплати не пізніше 19.01.2010 року), № 446345R від 30.12.2009 року на суму 42,18 грн. (строк оплати не пізніше 19.01.2010 року), №3330 від 05.01.2010 року на суму 138,74 грн. (строк оплати не пізніше 25.01.2010 року), № 3334 R від 05.01.2010 року на суму 996,35 грн. (строк оплати не пізніше 25.01.2010 року), № 3341 від 05.01.2010 року на суму 1056,12 грн. (строк оплати не пізніше 25.01.2010 року), № 3343 від 05.01.2010 року на суму 3864,6 грн. (строк оплати не пізніше 25.01.2010 року), № 3344 від 05.01.2010 року на суму 110,12 грн. (строк оплати не пізніше 25.01.2010 року), № 5406 R від 08.01.2010 року на суму 228,3 грн. (строк оплати не пізніше 28.01.2010 року), №5503 від 08.01.2010 року на суму 927,19 грн. (строк оплати не пізніше 28.01.2010 року), № 9960 від 12.01.2010 року на суму 10,04 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), №9671 від 12.01.2010 року на суму 8537,2 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), №9672 від 12.01.2010 року на суму 42,29 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), № 9681 від 12.01.2010 року на суму 393,79 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), № 9682 R від 12.01.2010 року на суму 463,36 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), №9684 від 12.01.2010 року на суму 166,78 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), №9688 R від 12.01.2010 року на суму 1346,16 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), № 10330 від 12.01.2010 року на суму 687,96 грн. (строк оплати не пізніше 01.02.2010 року), № 5427 від 06.01.2010 року на суму 20323,21 грн. (строк оплати не пізніше 26.01.2010 року), № 5439 від 06.01.2010 року на суму 67,54 грн. (строк оплати не пізніше 26.01.2010 року), № 13241 від 14.01.2010 року на суму 127,29 грн. (строк оплати не пізніше 03.02.2010 року), № 19945 від 20.01.2010 року на суму 61,8 грн. (строк оплати не пізніше 09.02.2010 року), № 19946 R від 20.01.2010 року на суму 192,69 грн. (строк оплати не пізніше 09.02.2010 року), № 19971 від 20.01.2010 року на суму 1623,18 грн. ( строк оплати не пізніше 09.02.2010 року), № 28806 від 27.01.2010 року на суму 595,16 грн. (строк оплати не пізніше 16.02.2010 року), № 28811 від 27.01.2010 року на суму 3302,64 грн. (строк оплати не пізніше 16.02.2010 року), № 28812 від 26.01.2010 року на суму 42,88 грн. (строк оплати не пізніше 15.02.2010 року), № 29135 R від 27.01.2010 року на суму 1120,40 грн. (строк оплати не пізніше 16.02.2010 року), № 29143 від 27.01.2010 року на суму 94,2 грн. (строк оплати не пізніше 16.02.2010 року), № 39373 від 03.02.2010 року на суму 9917,60 грн. (строк оплати не пізніше 23.02.2010 року), № 39374 від 03.02.2010 року на суму 1046,34 грн. (строк оплати не пізніше 23.02.2010 року), № 39376 R від 03.02.2010 року на суму 1249,14 грн. (строк оплати не пізніше 23.02.2010 року), № 39377 від 03.02.2010 року на суму 47,88 грн. (строк оплати не пізніше 23.02.2010 року), № 39379 від 03.02.2010 року на суму 187,88 грн. ( строк оплати не пізніше 23.02.2010 року), № 39381 R від 03.02.2010 року на суму 21,54 грн. (строк оплати не пізніше 23.02.2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов’язання з оплати товару виконав частково, а саме сплативши позивачу 46610,56 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 28.07.2010 року.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі станом на день прийняття рішення.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлений факт підписання та укладання між сторонами договору, згідно якого позивач придбав, а відповідач поставляв позивачеві товар.

Судом встановлено, що зазначений товар було придбано відповідачем для використання в господарській діяльності підприємства і відповідно зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,якщо договоромабо актами цивільного законодавстване встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах, в зв’язку з чим суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Продавцем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що станом на день звернення до суду строки оплати визначені в видаткових накладних настали, однак відповідач свого обов’язку в повному обсязі не виконав, заборгованість не погасив.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару станом на день вирішення даної справи, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 19500,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов’язання до повного виконання такого зобов’язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим правом на судовий захист, в содове засідання не з’явився проти доводів позивача не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Аптека»(02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-а ід. код 36656551–з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08623, Київська обл.., Василівський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ід. код. 19351156) 22410,49 грн. (двадцять дві тисячі чотириста десять гривень сорок дев’ять копійок), з яких 19500,37 грн. (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот гривень тридцять сім копійок) основного боргу, 765,67 грн. (сімсот шістдесят п’ять гривень шістдесят сім копійок) інфляційних втрат, 274,08 грн. (двісті сімдесят чотири гривні вісім копійок) 3 % річних, 1870,37 грн. (одну тисячу вісімсот гривень тридцять сім копійок) пені, а також 224,10 (двісті двадцять чотири гривні десять копійок) грн. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Суддя О. С. Копитова