Рішення № 12043338, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/27923.09.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс»

про стягнення заборгованості

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс»

до          Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк

«Київ»

про           визнання недійсним договору

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача

(відповідача за зустрічним позовом): Молодюк А.Л. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача

(позивача за зустрічним позовом): Лозянко О.О. (довіреність в матеріалах справи);

                     Поліщук Р.М. (довіреність в матеріалах справи).

В судовому засіданні 23 вересня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Роммакс» (відповідач) заборгованості у сумі 56472,35 грн. з них 51331,47 гривень - прострочена заборгованість по процентах та 5140,88 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушував строки сплати процентів, встановлені кредитним договором № 58/06 від 26 травня 2006 року, а відтак, позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за прострочення сплати процентів, нарахованих позивачем згідно з умов кредитного договору № 58/06 від 26 травня 2006 року та штрафних санкцій.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Протягом перебування справи на розгляді в суді Товариство з обмеженою відповідальністю «Роммакс»(далі –позивач за зустрічним позовом) подало до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(надалі –відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним кредитного договору № 58/06 від 26 травня 2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні спірного договору між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної його умови, зокрема, умови про відповідальність Банку.

Відповідач за зустрічним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що під час укладення спірного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов такого договору, обов’язкова наявність яких передбачена чинним законодавством.

Ухвалою від 20.07.2010р. прийнята до розгляду позовна заява, розгляд справи призначений на 03.08.2010р.

Розгляд справи призначений на 03.08.2010р. не відбувся у зв’язку з подачею відповідачем заяви про колегіальний розгляд справи. Заступником голови Господарського суду міста Києва - Л.Б. Іванова, клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи було залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 03.08.2010р. розгляд справи було призначено на 19.08.2010р. Ухвалою суду від 19.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 31.08.2010р. Ухвалою суду від 31.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 16.09.2010р. За наслідками розгляду справи 16.09.2010р. по справі було оголошено перерву до 23.09.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2006 року між позивачем (надалі –Кредитор або Банк) та відповідачем (далі по тексту –Позичальник або Боржник) (разом - сторони) було укладено кредитний договір № 58/06 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі – Договір або спірний договір або Кредитний договір), згідно положено розділу 2.1 якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит на придбання простих іменних акцій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-47-1-05 від 26.05.2006р. на наступних умовах: сума кредиту 850212,50 грн.; строк користування кредитом з 26 травня 2006 року по 25 травня 2007 року (включно); розмір плати за користування кредитом 20% річних.

Протягом 2007-2008р.р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Кредитного договору (копії в справі), і, зокрема, додатковою угодою від 23 травня 2008 року сторони домовились та визначили, що строк користування кредитом з 26 травня 2006 року по 21 травня 2009 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу кредитні кошти за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26 травня 2006 року (копії в справі).

Проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок № 20685000629707, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, розрахунку фактичної кількості днів поточного року (п. 2.4 Договору).

Пунктом 4.4.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов’язувався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за Договором. Пунктом 4.4.9 Договору встановлено, що нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок № 20685000629707 або 29095000629707 в АКБ "Київ", МФО 322498 щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

Позивач зазначає, що Позичальник 27.06.2008р. повернув основну суму кредиту, однак, порушив свої зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом чим допустив прострочення виконання зобов’язань, в результаті чого у Позичальника, станом на 01.07.2010р. виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 51331,47 гривень (розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 51331,47 гривень –є обґрунтованими.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 8.1 Договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за Договором Позичальник сплачує Кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) – визначено тривалістю у один рік.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Як свідчать матеріали справи, прострочення сплати процентів за користування кредитом існувало з 27.06.2008р., а отже, право вимоги, яке Банк мав до відповідальних осіб, враховуючи положення п. 2.4 Договору виникло у позивача саме 27.07.2008р., а тому строк позовної давності щодо відповідних вимог позивача закінчився 27 січня 2010 року.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 16 липня 2010 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто вже після закінчення строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться заяви відповідача від 15.09.2010р. про застосування позовної давності, щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі - 5140,88 гривень, викладених у позовній заяві, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню про стягнення заборгованості у сумі 51331,47 грн.

26 травня 2006 року між позивачем (надалі –Кредитор або Банк) та відповідачем (далі по тексту –Позичальник або Боржник) (разом - сторони) було укладено кредитний договір № 58/06 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі – Договір або спірний договір або Кредитний договір), згідно положено розділу 2.1 якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит на придбання простих іменних акцій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-47-1-05 від 26.05.2006р. на наступних умовах: сума кредиту 850212,50 грн.; строк користування кредитом з 26 травня 2006 року по 25 травня 2007 року (включно); розмір плати за користування кредитом 20% річних.

Протягом 2007-2008р.р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Кредитного договору (копії в справі).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору на підставі ст. 215, ст. 203 ЦК України та ч. 2 ст. 345 ГК України, під час вирішення цієї справи судом мають досліджуватися лише обставини відповідності положень спірного договору вимогам законодавства, а не обставини укладення договору.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Частиною 7 відповідної статті передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Договір є неукладеним через недосягнення сторонами при його укладенні істотних умов. В свою чергу, останній не заперечує факт укладення Спірного договору, однак вважає, що відсутність у договорі умов про відповідальність Банку є порушенням ч. 2 ст. 345 ГК України.

У відповідності до частини другої ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, ні ст. 345, ні глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності»ГК України не встановлюють порядку укладення кредитних договорів, чи їх обов’язкових реквізитів, відсутність яких була б підставою для визнання такого договору недійсним. У частині другій ст. 345 ГК України зазначаються загальні ознаки кредитного договору, однак не зазначається про те, що перелічені його умови є істотними, обов’язковими умовами, відсутність яких свідчила б про недійсність договору.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ні в ст. 345 ГК України, ні в інших нормах законодавчих актів прямо не вказано про обов’язкову наявність у договорі кредитування пунктів про відповідальність Банку.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що Позичальником не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсним Кредитного договору № 58/06 від 26 травня 2006 року.

Враховуючи все вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсним кредитного договору № 58/06 від 26 травня 2006 року.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Кредитного договору № 58/06 від 26 травня 2006 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача за первісним позовом, пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 728,07 грн. (513,31 грн. державного мита та 214,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс»(ідентифікаційний код: 32961610, адреса: 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, будинок, 31/27, п/р 26005000629701 в ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(ідентифікаційний код: 14371869, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, будинок, .16-22, п/р 37390005980 в ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498) грошові кошти в розмірі 51 331,47 грн. (п'ятдесят одну тисячу триста тридцять одну гривню 47 копійок) та судові витрати в сумі 728,07 грн. (сімсот двадцять вісім гривень 07 копійок). Видати наказ.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 28.09.2010р.