Рішення № 12043329, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/31320.09.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»

до закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Івестсервіс»

про стягнення 26712, 90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Беляєва О.В. представник за довіреністю № б/н від 26.07.2010 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про стягнення 26712, 90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.03.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір страхування майна № 184-026-08-275-50.

Відповідно до п.14.1.1 договору невідємними частинами договору є додаткові угоди складені при страхуванні майна кожної торгової точки окремо.

26.03.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №326-026-08-275-50 на страхування майна, що знаходиться за адресою: м. Феодосія, вул. Назукіна, 13.

29 січня 2009 року близько о 04:19 години ранку в магазині «АЛЛО»за адресою: м. Феодосія, вул. Назукіна, 13 спрацювала сигналізація. Працівники відділу охорони прибувши на місце, виявили зламаний замок на вхідних дверях. При огляді приміщення магазину за участю працівників магазину «АЛЛО»було виявлено три розбитих вітрини з мобільними телефонами і аксесуарами, частина товару з яких була викрадена, а частина товару пошкоджена, в результаті чого позивачу було спричинено шкоду в розмірі 21732, 50 грн.

Оскільки, відповідачем було отримано від позивача всі належним чином оформлені документи, а відповідачем виплата не була проведена та письмової відмови не надано, тому ТОВ «АЛЛО»звернулося до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 33/313 від 26.07.2010 року, розгляд справи призначено на 20.09.2010 року.

У судове засідання 20.09.2010 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №33/313 від 26.07.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2010 року та клопотання про розподіл судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України. Підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.03.2008 року між Дніпропетровською філією Української інноваційної страхової компанії «Інвестсервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» було укладено договір страхування майна № 184-026-08-275-50, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, повязаних з володінням, користуванням майном, яке належить йому на законних підставах, згідно умов та в порядку визначеному цим договором та правилами страхування.

Відповідно до п.3.1 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року на страхування приймається майно: торгове приміщення без оздоблення; оздоблення приміщення; товарно-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги звязку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів); торгівельне обладнання.

Вартість майна повинна бути зазначена в додаткових угодах до даного договору окремо по кожному обєкту страхування згідно переліком, доданим до додаткової угоди.

Згідно з п.4.1 договору № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страхова сума за цим договором вказується окремо по кожному виду майна в додаткових угодах до даному договору.

Так, 26 березня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 233-026-08-275-50 до договору страхування майна № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року.

Відповідно до п.3.1 додаткової угоди № 233-026-08-275-50 до договору страхування майна № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року на страхування приймається наступне майно страхувальника:

- торгове приміщення без оздоблення 0,00 грн.;

- оздоблення приміщення 3 000,00 грн.;

- товарно-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги звязку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів) 345 000,00 грн.;

- торгівельне обладнання дійсна вартість з урахуванням ПДВ 16 800,00 грн.

Товарно-матеріальні цінності оцінюються без урахування торгової націнки страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2009 року на обєкті товариства з обмеженою відповідальність «АЛЛО», розташованому за адресою: м. Феодосія, вул. Назукіна, 13 відбувся грабіж.

Відповідно до п.2.1.5 розділу 2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страховими ризиками, на випадок виникнення яких проводиться страхування є, зокрема, грабіж. Під грабежем розуміється - відкрите викрадення майна.

Згідно з п.5.1.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом 48 годин (не враховуючи вихідних та святкових днів) направити страховику письмове повідомлення (кур'єром, по пошті, електронною поштою, по факсу, телеграмою) про страховий випадок.

На виконання вищезазначених умов договору позивачем було направлено відповідачу заяву вих. № 194 від 29.01.2009 року про настання страхового випадку, яка була прийнята відповідачем 30.01.2009 року, що підтверджується відміткою на ній вх. № 34.

Відповідно до п.5.1.4 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року, якщо страховий випадок, що відбувся, потребує втручання компетентних органів (випадку пожару і т.д), негайно повідомити про випадок відповідні державні органи: при пошкодженні, знищенні застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб органи внутрішніх справ.

Так, в матеріалах справи наявна постанова про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження УД № 10905190059 від 04 лютого 2009 року, згідно якої слідчий СВ Феодосійського відділу ГУ МВС України в АР Крим лейтенант міліції С.І. Золотарьов по даному факту порушено кримінальну справу до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по статті 185 ч. 3 КК України.

Відповідно до п.6.3 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року для отримання виплати страхового відшкодування страхувальник зобовязаний подати страховику заяву на отримання виплати протягом одного місяця з дня настання страхового випадку.

При вимозі виплати страхового відшкодування страхувальник зобовязаний разом з вищезазначеною заявою надати страховику наступні документи:

- документ, що підтверджує факт укладення договору страхування;

- довідку встановлено зразку з компетентних органів, що підтверджують факт настання страхового випадку, а саме довідки уповноважених органів встановленого зразку, що посвідчують факт, причини та обставини настання страхового випадку, при пошкодженні, знищенні або втраті застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб довідка органів внутрішніх справ;

- перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна з зазначенням його вартості і страхових сум;

- необхідні бухгалтерські документи (виписки з інвентарних книг, рахунки, накладні на придбане майно, виписки з книг складського обліку і т.д);

- документи, що підтверджують проведені та необхідні витрати на ремонт (відновлення) пошкодженого майна;

- інші документи або відомості на запит страховика, що необхідні для зясування обставин страхового випадку і які страхувальник може надати.

Позивач направив відповідачу заяву вих. № 374 від 27.02.2009 року, щодо відшкодування страхового відшкодування в розмірі 21732 грн. 50 коп., разом з документами, передбаченими п. 6.3 договору, які були прийняті відповідачем, що підтверджується відміткою вх. № 70 від 27.02.2009 року.

Отже, відповідачем були отримані від позивача всі необхідні документи 27.02.2009 року.

Відповідно до п.7.1 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страховик виплачу страхове відшкодування тільки після отримання від страхувальника всіх належним чином оформлених документів, які підтверджують причини настання страхового випадку та розмір збитків.

У випадку, коли страхувальником подані всі необхідні документи згідно з п.6.3 договору, і по яким страховик приймає рішення про відмову у виплатів страхового відшкодування, то страховик зобовязаний повідомити про них страхувальника в письмовій формі не пізніше 10 діб, не враховуючи вихідних та святкових днів.

Згідно з п.7.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року виплата страхового відшкодування проводиться не пізніше 30 днів після отримання страховиком від страхувальника всіх належним чином оформлених документів. Виплата страхового відшкодування здійснюється вигодонабувачу та/або страхувальнику.

Пунктом 1.2 додаткової угоди № 233-026-08-275-50 від 26.03.2008 року передбачено, що страхувальник призначає вигодонабувачем: по страхуванню орендованого приміщення та обладнання ТОВ «АЛЛО».

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було виплачено страхового відшкодування, а також не було надано письмової відмови у виплаті страхового відшкодування.

У результаті настання страхового випадку позивачу була нанесена матеріальна шкода в розмірі 21 732 грн. 50 коп., що складається з:

-вартості втрачених мобільних телефонів (в кількості 13 одиниць) складає 29406, 57 грн., з них 5 одиниць мобільних телефонів, в пошкодженому стані було повернуто позивачу Феодосійським ГУ МВС України в АР Крим на загальну суму 11828, 10 грн., вартість уцінки повернутих мобільних телефонів складає 3548, 43 грн., 29406, 57 грн. 11828, 28 грн. + 3548, 48 грн. = 21126, 77 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 227 від 05.02.2009 р. та актом уцінки вих. № 354 від 26.02.2009 року;

-вартості пошкодженого мобільного телефону (1 одиниця) складає 2018, 70 грн., вартість уцінки складає 605, 51 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 228 від 05.02.2009 року та актом уцінки вих. № 354 від 26.02.2009 року.

Відповідно до п.4.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року безумовна франшиза встановлюється по кожній додатковій угоді до договору за кожним страховим випадком і складає:

- торгове приміщення без оздоблення 1000,00 грн.;

- оздоблення приміщення 500,00 грн.;

- товаро-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв'язку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів) 500,00 грн.;

торгівельне обладнання 500,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за вирахуванням франшизи становить: 21732, 50 грн. (збиток) 500, 00 грн. (франшиза) = 21232, 50 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21232, 50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом п.7.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року передбачено, що при порушенні страховиком термінів виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач повинен був виплати свою частку страхового відшкодування, відповідно до п. 7.2 договору, не пізніше 30 днів після одержання від позивача всіх належним чином оформлених документів. Враховуючи те, що відповідач, як було встановлено судом, отримав документи 27.02.2009 року, то він повинен був здійснити своє зобовязання за договором у строк до 27.03.2009 року включно.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення пені з у розмірі 2419, 63 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Розрахунок розміру пені (27.03.2009 р. 27.09.2009 р.):

·з 27.03.2009 р. по 14.06.2009 р. кількість прострочених днів 79.

21232 грн. 50 коп. * 2 * 12% : 365 * 79 = 1102 грн. 93 коп.

·з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. кількість прострочених днів 58.

21232 грн. 50 коп. * 2 * 11% : 365 * 58 = 742 грн. 26 коп.

·з 12.08.2009 року по 27.09.2009 року кількість прострочених днів 47

21232 грн. 50 коп. * 2 * 10, 25 % : 365 * 47 = 560 грн. 48 коп.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 405 грн. 67 коп.

В частині стягнення пені в розмірі 13 грн. 96 коп. відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних за період з 27.03.09-10.06.10 у розмірі 767,86 грн. 86 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо індексу інфляції в розмірі 2293 грн. 11 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Сума боргу

21232 грн. 50 коп.МісяцьРозмір індексу інфляції, %Сума інфляційного збільшення

21232 грн. 50 коп.квітень 2009 року100, 9 %191, 09

21232 грн. 50 коп.травень 2009 року 100, 5%106, 16

21232 грн. 50 коп.червень 2009 року 101,1%233, 56

21232 грн. 50 коп.липень 2009 року99,9%-21, 23

21232 грн. 50 коп.серпень 2009 року99,8%-42, 47

21232 грн. 50 коп.вересень 2009 року100,8%169, 86

21232 грн. 50 коп.жовтень 2009 року100,9%191, 09

21232 грн. 50 коп.листопад 2009 року101,1%233, 56

21232 грн. 50 коп.грудень 2009 року100,9%191, 09

21232 грн. 50 коп.січень 2010 року 101,8%382, 19

21232 грн. 50 коп.лютий 2010 року 101,9%403, 42

21232 грн. 50 коп.березень 2010 року100,9%191, 09

Всього: 2229, 41 Таким чином, в частині індексу інфляції витрат в розмірі 63 грн. 70 коп. відмовити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, у контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 10 червня 2010 року було укладено договір № б/н про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе зобовязання надати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в судах (у разі необхідності), а клієнт зобовязаний прийняти і оплатити надану правову допомогу на умовах, передбачених цим договором.

Також 10 червня 2010 рок була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 червня 2010 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», згідно п. 1.1. участь в якості представника позивача, з усіма правами наданими позивачу при розгляді позовної заяви про стягнення шкоди з закритого акціонерного товариства «Української інноваційної страхової компанії «Інвестсервіс»страхового відшкодування за страховий випадок, що стався в м. Феодосія, вул. Назукіна, 13.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 10 червня 2010 року до договору про надання правової допомоги від 10 червня 2010 року вартість за послуги зазначені в п. 1.1. даного договору в розмірі 1535, 99 грн., які клієнт зобовязується сплатити до 20.09.2010 року.

20 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»сплатило за вищезазначені послуги ОСОБА_3 1305 грн. 59 коп., що видатковий касовий ордер від 20 вересня 2010 року.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1 305 грн. 59 коп., тобто фактично сплачених коштів.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, буд. 6; п/р 26006011033917 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30012848) основний борг в розмірі 21 232 (двадцять одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 50 коп., пеню в розмірі 2 405 грн. (дві тисячі чотириста пять) грн. 67 коп., три проценти річних у розмірі 767 (сімсот сімдесят сім) грн. 86 коп., індекс інфляції в розмірі 2 229 (дві тисячі двісті двадцять девять) грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 13 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 305 (одна тисяча триста пять) грн. 59 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 29.09.2010 року.