Рішення № 12043310, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/31220.09.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»

до           закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Івестсервіс»

про           стягнення 15 385, 77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Беляєва О.В. –представник за довіреністю № б/н від 26.07.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про стягнення 15 385, 77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.03.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір страхування майна № 184-026-08-275-50.

Відповідно до п.14.1.1 договору невід’ємними частинами договору є додаткові угоди складені при страхуванні майна кожної торгової точки окремо.

26.03.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 610-026-08-275-50 на страхування майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городська, 141.

30 грудня 2008 року близько о 17:05 години в магазині «АЛЛО»за адресою: м. Львів, вул. Городська, 141, двоє невідомих осіб, перебуваючи в приміщені магазину, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, відкрито викрали з вітрини вісім мобільниз телефонів марки «Samsung», чим завдали матеріальної шкоди позивачу на загальну суму 13408, 56 грн.

Оскільки, відповідачем було отримано від позивача всі належним чином оформлені документи, а відповідачем виплата не була проведена та письмової відмови не надано, тому ТОВ «АЛЛО»звернулося до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 33/312 від 26.07.2010 року, розгляд справи призначено на 20.09.2010 року.

У судове засідання 20.09.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №33/312 від 26.07.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2010 року та клопотання про розподіл судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України. Підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14 березня 2008 року між Дніпропетровською філією Української інноваційної страхової компанії «Інвестсервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» було укладено договір страхування майна № 184-026-08-275-50, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов’язаних з володінням, користуванням майном, яке належить йому на законних підставах, згідно умов та в порядку визначеному цим договором та правилами страхування.

Відповідно до п.3.1 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року на страхування приймається майно: торгове приміщення без оздоблення; оздоблення приміщення; товарно-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв’язку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів); торгівельне обладнання.

Вартість майна повинна бути зазначена в додаткових угодах до даного договору окремо по кожному об’єкту страхування згідно переліком, доданим до додаткової угоди.

Згідно з п.4.1 договору № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страхова сума за цим договором вказується окремо по кожному виду майна в додаткових угодах до даному договору.

Так, 13 серпня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 610-026-08-275-50 на страхування майна до договору страхування майна № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городська, 141.

Відповідно до п.3.1 додаткової угоди № 610-026-08-275-50 від 13 серпня 2008 року до договору страхування майна № 184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року на страхування приймається наступне майно страхувальника:

- торгове приміщення без оздоблення –0,00 грн.;

- оздоблення приміщення –4 570,00 грн.;

- товарно-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв’язку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів) –150 000,00 грн.;

- торгівельне обладнання –дійсна вартість з урахуванням ПДВ 18 200,00 грн.

Товарно-матеріальні цінності оцінюються без урахування торгової націнки страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2008 року на об’єкті товариства з обмеженою відповідальність «АЛЛО», розташованому за адресою: м. Львів, вул. Городська, 141, відбувся грабіж.

Відповідно до п.2.1.5 розділу 2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страховими ризиками, на випадок виникнення яких проводиться страхування є, зокрема, грабіж. Під грабежем розуміється - відкрите викрадення майна.

Згідно з п.5.1.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом 48 годин (не враховуючи вихідних та святкових днів) направити страховику письмове повідомлення (кур'єром, по пошті, електронною поштою, по факсу, телеграмою) про страховий випадок.

На виконання вищезазначених умов договору позивачем було направлено відповідачу заяву вих. № 2015 від 31.12.2008 року про настання страхового випадку, яка була прийнята відповідачем 05.01.2009 року, що підтверджується відміткою на ній вх. № 2.

Відповідно до п.5.1.4 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року, якщо страховий випадок, що відбувся, потребує втручання компетентних органів (випадку пожару і т.д), негайно повідомити про випадок відповідні державні органи: при пошкодженні, знищенні застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб –органи внутрішніх справ.

Так, в матеріалах справи наявна довідка Франківській РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 10.03.2009 б/н на № 362 від 27.02.2009 року, в якій повідомлено, що 31.12.2009 року близько 17:00 год. двоє невідомих осіб перебуваючи в приміщені магазину «АЛЛО», що по вул. Городська, 141-143 в м. Львові застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито викрали з вітрини вісім мобільних телефонів марки «Samsung», чим завдали матеріальної шкоди на загальну суму 13682, 20 грн.

По даному факту СВ Франківського РВ ЛМУ МВСУ у львівській області 30.12.2008 року порушено кримінальну справу № 144-2243, за ознаками складу злочину, передбачено ст. 186 ч. 2 КК України.

На даний час місцезнаходження викраденого майна та осіб, які скоїли даний злочин не встановлено.

Відповідно до п.6.3 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року для отримання виплати страхового відшкодування страхувальник зобов’язаний подати страховику заяву на отримання виплати протягом одного місяця з дня настання страхового випадку.

При вимозі виплати страхового відшкодування страхувальник зобов’язаний разом з вищезазначеною заявою надати страховику наступні документи:

- документ, що підтверджує факт укладення договору страхування;

- довідку встановлено зразку з компетентних органів, що підтверджують факт настання страхового випадку, а саме довідки уповноважених органів встановленого зразку, що посвідчують факт, причини та обставини настання страхового випадку, при пошкодженні, знищенні або втраті застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб –довідка органів внутрішніх справ;

- перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна з зазначенням його вартості і страхових сум;

- необхідні бухгалтерські документи (виписки з інвентарних книг, рахунки, накладні на придбане майно, виписки з книг складського обліку і т.д);

- документи, що підтверджують проведені та необхідні витрати на ремонт (відновлення) пошкодженого майна;

- інші документи або відомості на запит страховика, що необхідні для з’ясування обставин страхового випадку і які страхувальник може надати.

Позивач направив відповідачу заяву вих. № 108 від 19.01.2009 року щодо відшкодування страхового відшкодування в розмірі 13408 грн. 56 коп., разом з документами, передбаченими п. 6.3 договору, які були прийняті відповідачем, що підтверджується відміткою вх. № 20 від 20.01.2009 року.

Отже, відповідачем були отримані від позивача всі необхідні документи 20.01.2009 року.

Відповідно до п.7.1 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року страховик виплачу страхове відшкодування тільки після отримання від страхувальника всіх належним чином оформлених документів, які підтверджують причини настання страхового випадку та розмір збитків.

У випадку, коли страхувальником подані всі необхідні документи згідно з п.6.3 договору, і по яким страховик приймає рішення про відмову у виплатів страхового відшкодування, то страховик зобов’язаний повідомити про них страхувальника в письмовій формі не пізніше 10 діб, не враховуючи вихідних та святкових днів.

Згідно з п.7.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року виплата страхового відшкодування проводиться не пізніше 30 днів після отримання страховиком від страхувальника всіх належним чином оформлених документів. Виплата страхового відшкодування здійснюється вигодонабувачу та/або страхувальнику.

Пунктом 1.2 додаткової угоди № 610-026-08-275-50 від 13 серпня 2008 року передбачено, що страхувальник призначає вигодо набувачем товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», згідно зі статтею 3 Закону України «Про страхування».

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було виплачено страхового відшкодування, а також не було надано письмової відмови у виплаті страхового відшкодування.

У результаті настання страхового випадку позивачу була нанесена матеріальна шкода в розмірі 13408 грн. 56 коп., що складається з:

-          вартості втраченого товару в кількості 8 мобільних телефонів –13408, 56 грн., що підтверджується бухгалтерської довідкою № 34 від 09.01.2009 року, відомістю про інвентаризацію від 30.12.2008 року, що встановлює факт недостачі.

Відповідно до п.4.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року безумовна франшиза встановлюється по кожній додатковій угоді до договору за кожним страховим випадком і складає:

- торгове приміщення без оздоблення –1000,00 грн.;

- оздоблення приміщення –500,00 грн.;

- товаро-матеріальні цінності (мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв'язку операторів, цифрова техніка, коробки та упаковки до мобільних телефонів, цифрової техніки, аксесуарів) –500,00 грн.;

торгівельне обладнання –500,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за вирахуванням франшизи становить:

13408, 56 грн. (збиток) –500, 00 (франшиза) = 12908, 56 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12908, 56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом п.7.2 договору №184-026-08-275-50 від 14.03.2008 року передбачено, що при порушенні страховиком термінів виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач повинен був виплати свою частку страхового відшкодування, відповідно до п. 7.2 договору, не пізніше 30 днів після одержання від позивача всіх належним чином оформлених документів.

Враховуючи те, що відповідач, як було встановлено судом, отримав документи 20.01.2009 року, то він повинен був здійснити своє зобов’язання за договором у строк до 20.02.2009 року включно.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені з у розмірі 509, 27 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних за період з 20.02.09-14.06.10 у розмірі 508 грн. 21 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок 3 % річних (20.02.09 - 14.06.10):

12908 грн. 56 коп. * 3% * 479 (кількість прострочених днів) : 365 = 508 грн. 21 коп.

Таким чином, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 грн. 08 коп. відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції за період з 20.02.09-14.06.10 в розмірі 1458 грн. 67 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, у контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Беляєвою Ольгою Вікторівною 26 липня 2010 року було укладено договір № б/н про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе зобов’язання надати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в судах (у разі необхідності), а клієнт зобов’язаний прийняти і оплатити надану правову допомогу на умовах, передбачених цим договором.

Також 26 липня 2010 рок була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 26 липня 2010 року між Беляєвою Ольгою Вікторівною та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», в особі директора Золотухіна В.Г. згідно п. 1.1. участь в якості представника позивача, з усіма правами наданими позивачу при розгляді позовної заяви про стягнення шкоди з закритого акціонерного товариства «Української інноваційної страхової компанії «Інвестсервіс»страхового відшкодування за страховий випадок, що стався в м. Львів, вул. Городська, 141.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 26 липня 2010 року до договору про надання правової допомоги від 26 липня 2010 року вартість за послуги зазначені в п. 1.1. даного договору в розмірі 884, 35 грн., які клієнт зобов’язується сплатити до 20.09.2010 року.

20 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»сплатило за вищезазначені послуги Беляєвій Ользі Вікторівні 751, 70 грн., що підтверджує акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26 липня 2010 року від 20 вересня 2010 року та видатковий касовий ордер від 20 вересня 2010 року у розмірі 751 грн. 70 коп.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 751 грн. 70 коп. , тобто фактично сплачених коштів.

Частина 3 статті 55 ГПК України передбачає, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України, державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 15 384, 71 грн., тому сума державного мита –153, 85 грн.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 00, 02 грн., на відповідача –153, 83 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 00, 03 грн., на відповідача –235, 97 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, буд. 6; п/р 26006011033917 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30012848) основний борг в розмірі 12 908 (дванадцять тисяч дев’ятсот вісім) грн. 56 коп., пеню в розмірі 509 (п’ятсот дев’ять) грн. 27 коп., три проценти річних у розмірі 508 (п’ятсот вісім) грн. 21 коп., індекс інфляції в розмірі 1 458 (одна тисяча чотириста п’ятдесят вісім) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 153 (сто п’ятдесят три) грн. 83 коп., та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 751 (сімсот п’ятдесят одна) грн. 70 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 29.09.2010 року.