Рішення № 12043262, 28.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/42028.09.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» докомунального підприємства «Житловик»

простягнення 22898,81 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Гаркавенко С.В. (довіреність від 03.06.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Житловик»заборгованості за договором №3358 від 16.06.1999 року у розмірі 22898, 81 грн. (у тому числі 21823,30 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію; 782,70 грн. інфляційних втрат та 292,81 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року порушено провадження у справі №23/420 та призначено її розгляд на 14.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому 14.09.2010 року засіданні надав довідку про стан розрахунків Відповідача, згідно якої останній частково погасив основний борг за активну електричну енергію, борг на момент розгляду справи становить 11123,30 гривень.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення судового засідання були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки №15 від 23.09.2010 року комунального підприємства «Житловик»розпорядженням Київської міської державної адміністрації №79 від 03.06.1997 року житлово-комунальну контору державного комунального об’єднання «Київміськбудматеріали» було перейменовано на комунальне підприємство «Житловик».

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №3358 від 16.06.1999 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.1 договору №3358 від 16.06.1999 року Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених умовами договору, а Відповідач зобов’язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2.2 до договору №3358 від 16.06.1999 року, пунктами 1, 2, 3, 5, 13 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач самостійно знімає показання розрахункових лічильників 16 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 17 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів. Крім цього, Споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період. Протягом розрахункового періоду Відповідач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Пунктом 18 додатку 2.2 до договору встановлено, що Відповідач самостійно здійснює остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до пункту 13 додатку до договору.

Позивачем надано суду звіти про використану електричну енергію за спірний період, складені та підписані Відповідачем, які підтверджують, що з жовтня 2009 року по липень 2010 року Відповідачем було спожито 159 091 кВт/г активної електричної енергії.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен був на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими постановами НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та самостійно перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.

В період з 01.11.2009 року по 01.07.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за активну електричну енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 21823,30 гривень.

У судовому засіданні представник Позивача визнав факт часткового погашення основної заборгованості Відповідачем за активну електричну енергію. Таким чином, заборгованість Відповідача на момент розгляду справи становить 11123,30 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 11123,30 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у обсязі та за період заявлений Позивачем.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з квітня по червень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме: у квітні -57,48 грн., у травні -120,39 грн., у червні -87,29 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 517,54 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 517,54 гривень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Житловик»(01013, м. Київ, вул. Кіквідзе, 21; ідентифікаційний код 05418023) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 11123,30 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять три гривні 30 копійок) основного боргу; 292,81 грн. (двісті дев’яносто дві гривні 81 копійку) трьох процентів річних; 517,54 грн. (п’ятсот сімнадцять гривень 54 копійки) інфляційних втрат; 119,33 грн. (одну тисячу тридцять дві гривні 75 копійок) державного мита та 122,99 грн. (сто двадцять дві гривні 99 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено:29.09.2010 року.