Рішення № 12043101, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/35510.09.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" до Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" про стягнення 56 222,18 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Логінова Т.І. за довіреністю №09-985 від 07.06.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 37072,41 грн. заборгованості за договором №205 від 30.07.2007р., 2224,35 грн. трьох відсотків річних, 16925,42 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. порушено провадження по справі №8/355 та призначено її розгляд на 10.09.2010 року.

У судове засідання, призначене на 10.09.2010р. з‘явився представник позивача; представник відповідача не з’явився, відзив та витрабувані судом документи не подав.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

30.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд - 2" (надалі –головний підрядник, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3" (надалі –субпідрядник, позивач) був укладений договір №205 на виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об’єкті: «Реконструкція та надбудова будинку Апеляційного суду м. Києва» (надалі - договір).

Зазначений договір був підписаний сторонами з протоколом розбіжностей щодо окремих умов договору, відповідач пропонував: доповнити п.2.5, п.4.2.11, викласти в новій редакції п.5.1 та п.5.3. У подальному сторонами був підписаний протокол врегулювання розбіжностей, згідно з яким були врегульовані розбіжності по пункту 4.2.11, розмір вартості послуг генпідряду 2,1% (п.5.3 в редакції позивача) був прийнятий сторонами згідно актів на генпідрядні послуги, підписаними у січні та лютому 2008р., по двом іншим зазначеним пунктам договору (доповнення п.2.5., нова редакція п.5.3) сторони не дійшли згоди, тобто в цій частині договір є неукладеним.

Підтвердженням укладення договору №205 від 30.07.2007р. в цілому також є додаткова угода №1 від 11.12.2007р., згідно якої, у зв’язку з виконанням додаткових обсягів робіт, була збільшена договірна ціна будівельно-оздоблювальних робіт, доручених до виконання позивачу, термін закінчення робіт перенесений на строк виконання додаткових робіт. В зазначеній додатковій угоді №1 було також зазначено, що „решта пунктів вищевказаного договору, не охоплені цією угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них зобов’язання”.

Таким чином, згідно договору №205 від 30.07.2007 року та додаткової угоди №1 від 11.122007р. позивач прийняв на себе зобов’язання в межах виділених капіталовкладень, виконати будівельно-оздоблювальні роботи на об’єкті „Реконструкція та надбудова будинку Апеляційного суду м.Києва”, що розташований по вул.Солом’янська, 2-А м.Києва (п.1.1, 4.2, 6.1 договору), а відповідач прийняв на себе зобов’язання забезпечити будівництва об’єкта проектно-кошторисною документацією, прийняти та оплатити виконані позивачем роботи (п.2.1, 4.1, 6.2 договору).

Згідно договору позивачем роботи були виконані, а відповідачем були прийняті, в тому числі, роботи за січень, лютий 2008р., по яким сторонами підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат формою КБ-3: за січень 2008р. до сплати 91026грн., за лютий 2008р. до сплати 12367,20грн.

Згідно погодженого сторонами акту взаємної звірки за період з 01.01.2007р. по 27.05.2008 року, на 01.06.2008р. відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 44178,94грн.

Для прискорення проведення розрахунку, позивач направив відповідачу претензію від 04.06.2008 року №09-565 про сплату заборгованості за виконані роботи у сумі 44178,96грн.

У відповіді на претензію від 23.06.2008 року за №0817 відповідач визнав наявність боргу перед позивачем, повідомив, що 19.06.2008р. платіжним дорученням №1574 перерахував 5000,00грн. та пообіцяв, що розрахунок буде проводитись поетапно.

22.04.2009р. між позивачем та відповідачем згідно 2-х протоколів б/н був проведений залік взаємної заборгованості на суму відповідно 1227,67грн., та 878,88грн., на загальну суму 2106,55грн. таким чином заборгованість відповідача з моменту пред’явлення претензії зменшилась на 7106,55грн.

Повний розрахунок по зазначеним довідкам про вартість форми КБ-3 до цього часу не проведений, основний борг відповідача перед позивачем на сьогоднішній день складає 37072,41грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 37072,41 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 37072,41 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2224,35 грн. трьох відсотків річних, 16925,42 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 2224,35 грн. трьох відсотків річних, 16925,42 грн. інфляційних збитків, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2224,35 грн. трьох відсотків річних, 16925,42 грн. інфляційних збитків правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А; код 04012661) на користь Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 103; код 04012773) 37 072 (тридцять сім тисяч сімдесят дві) грн. 41 коп. основного боргу, 16 925 (шістнадцять тисяч дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 42 коп. збитків від інфляції, 2 224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 35 коп. трьох відсотків річних, 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 22 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.