Рішення № 12042847, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/30021.09.10 За позовом Науково-виробничого кооперативу «Плазмотехніка»

До Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна

залізниця»

Про стягнення 118868,80 грн.

                                                                                 Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Благополучна Н.Ю. (дов. б/н від 16.08.2010р.)

Від відповідача Заволока С.М. (дов. №2390-НЮ від 16.08.2010р.)

Обставини справи:

Науково-виробничий кооператив «Плазмотехніка»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 63000,00 грн. основного боргу та 9000,00 грн. пені за договором поставки №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.2009 року та 34885,20 грн. основного боргу та 4983,60 грн. пені за договором №ПЗ/НЦО-091684/НЮ від 10.09.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 26.08.2010 року.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує неналежним виконанням умов договорів поставки №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.2009 року, №ПЗ/НЦО-091684/НЮ від 10.09.2009 року від 03.08.2010 року щодо оплати за поставлений товар, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що оскільки позивачем не доведено виконання обов’язку по передачі товару відповідачу, у позивача відсутнє право вимоги, щодо оплати непоставленого товару. Таким чином, оскільки строк для оплати товару не розпочався, нарахування пені є безпідставним.

У судовому засіданні 26.08.2010 року оголошувалась перерва до 15.09.2010 року, та в судовому засіданні 15.09.2010 року оголошувалась перерва до 21.09.2010 року в порядку ст. 77 ГПК України для надання сторонами додаткових пояснень у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва —

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.09 - Договір-1 двох комплектів автоматизованих робочих місць в мощеному виконанні для об'єктів другої категорії ЗОТ «Плазма-ЗВ-АРМ»на загальну суму 90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. та договір поставки № ПСВ-091684/НЮ від 19.09.09 (далі - Договір-2) одного комплекту Товару на загальну суму 49836 (сорок дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп.

Відповідно до п.7.1. договору №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.09р. відповідачем була перерахована попередня оплата в розмірі 27000,00 коп. 27.08.2009 року.

Згідно з п.7.1. договору № ПСВ-091684/НЮ від 19.09.09р. відповідачем була перерахована попередня оплата в розмірі 14950,80 коп. 02.10.2009 року.

На виконання умов договорів позивач поставив товар на об’єкти відповідача, що підтверджується накладною №14 від 07.09.09р. та дорученням №452229 від 07.09.09р. за договором №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.09р., накладною №18 від 14.10.2009року та дорученням №452241 від 14.10.2009 року за договором № ПСВ-091684/НЮ від 19.09.09р.

Відповідно до п.7.2. зазначених договорів остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться відповідачем протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

Таким чином, строком оплати поставленого товару за договором №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.09р. є 18.09.2009 року, а за договором № ПСВ-091684/НЮ від 19.09.09р. є 26.10.2009 року.

17.06.2010 року позивач звернувся до відповідача листами №61, №62 в яких просив відповідача погасити заборгованість за договорами. Відповіді на листи відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивачем не доведено факту поставки товару, то суд вважає, що дані заперечення є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 7.2 Договору № ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.09 та Договору № ПЗ/НКВ-091684/НЮ від 19.09.09 передбачено, що «ЗАМОВНИК здійснює остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-передачі товару».

Оскільки текстами Договорів не обумовлена форма акта приймання-передачі товару (до речі, тексти Договорів готував Відповідач), то Позивач згідно з п. 5.3 Договорів при прийнятті представниками Відповідача товару і отриманні від них доручень на отримання товару виписав, як це вимагає бухгалтерський облік, накладні на передачу товару, які і були підписані представниками Відповідача.

Товар Відповідачем був прийнятий за накладними. Згідно з правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку Позивачем при отримання попередньої оплати за Договорами (перший з фактів - надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця) були виписані податкові накладні № 22 від 28.08.09 та № 33 від 05.10.09 (додаються), а при повному відвантаженні товару - податкові накладні на остаточну суму № 24 від 07.09.09 та № 37 від 27.10.09 (копії в матеріалах справи).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97 (із змінами). Податкова накладна виписується за кожну повну або часткову поставку товарів. Податкова накладна видається платником податку (продавцем), який поставляє товари , на вимогу покупця товару, та є підставою для нарахування податкового кредиту (у покупця) та податкового зобов'язання (у продавця).

Як було сказано вище, податкова накладна є розрахунковим документом, і виписані Позивачем зазначені податкові накладні ще раз підтверджують факт розрахунку Позивача з Відповідачем, тобто факт одержання Відповідачем товару за Договорами.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають повному задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, то дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 11.2. договору відповідач у разі порушення строків оплати сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати, але не більше 10% від загальної суми договору.

Відповідно до п. п.11.4 договору пеня нараховується за останні 6 місяців.

Як встановлено судом, відповідач вчасно не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Судом не може бути задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені в повному обсязі з підстав невірного розрахунку на строк більший, ніж визначено чинним законодавством (ч. 6 ст. 232 ГК України) та більший, ніж визначено умовами договору.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 6296,78 грн. пені за період з 23.01.2010 року по 21.07.2010 року за договором поставки №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.2009 року та 34885,20 грн. основного боргу та 3436,90 грн. пені за період з 23.01.2010 року по 21.07.2010 року за договором №ПЗ/НЦО-091684/НЮ від 10.09.2009. відповідно до наданого відповідачем контр розрахунку пені.

В решті позовних вимог про стягнення пені відмовити з підстав неправильного розрахунку щодо термінів нарахування.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 33888830) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Науково-виробничого підприємства «Плазмотехніка»(103056, м. Київ, вул. Політехнічна, 16, оф. 021; код ЄДРПОУ 30023446)

63000 (шістдесят три тисячі) 00 коп. основного боргу та 6206 (шість тисяч двісті шість) грн. 78 коп. пені за договором поставки №ПЗ/НКВ-091429/НЮ від 14.07.2009 року та 34885 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 20 коп. основного боргу та 3436 (три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 90 коп. пені за договором №ПЗ/НЦО-091684/НЮ від 10.09.2009, 1075 (одна тисяча сімдесят п’ять) грн. 28 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 84 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку

подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 30.10.2010 року