Ухвала суду № 120427912, 27.12.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/12364/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у судовому засіданні у кримінальному провадженні № 22022101110000336, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_7 під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 22022101110000336 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.

До обвинуваченої ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено до 05.01.2023 включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_7 під вартою на 60 діб. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності ґрунтується на тому, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі. Враховуючи, що частина державного кордону України не контролюється компетентними органами, ОСОБА_7 може уникнути кримінальної відповідальності через виїзд на територію держави-агресора російської федерації, перехід до місць дислокації військовослужбовців російської федерації на території України. Також існує ризик незаконного впливу на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні. Так, обвинувачена самостійно або через інших осіб, завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, знищення речових доказів та документів. Крім того, обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема серед оточення обвинуваченої є невстановлені співучасники злочину, яких вона може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. У разі застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачена, використовуючи мобільні додатки та пристрої, може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України або продовжити вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується. Існування зазначених ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження. З урахуванням наведеного, просить продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора в повному обсязі, посилаючись на те, що в клопотанні не зазначено жодних реальних ризиків, які б могли підтвердити, що обвинувачена дійсно може переховуватися від суду, незаконно перетнути державний кордон, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Свою вину ОСОБА_7 не визнає, хоче довести це, якщо застосувати до неї більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, то обвинувачена виконуватиме всі вимоги суду. Ризик незаконного перетину державного кордону є абсурдним, оскільки для цього необхідно прорвати лінію оборони рф. Жодного разу обвинувачена не намагалася незаконно впливати на свідків, ні на досудовому розслідуванні, ні зараз, тим більше, що з недопитаних судом свідків лишився лише слідчий СБУ. Щодо того, що в оточенні ОСОБА_7 є якісь невстановлені особи, то вказане твердження сторони обвинувачення не підтверджується матеріалами справи, остання не заперечує, що спілкувалася зі своїм чоловіком, однак він не є невідомою особою. Крім того, обвинувачена тримається під вартою 1,5 року, вказаного часу достатньо для збору всіх доказів. З огляду на викладене, враховуючи вік, сімейний стан ОСОБА_7 , відсутність у неї судимості, тяжкий стан здоров`я її матері, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника, просила врахувати, що їй 62 роки.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, характеризується підвищеною суспільною небезпекою, оскільки фактично посягає на державний суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність та обороноздатність держави, державну безпеку України та її конституційний лад. Обвинувачена, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, у разі визнання її винною, з метою його уникнення, може переховуватись від суду.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_8 проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слід зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , зокрема її тривале проживання «на дві родини» - в Києві і в Криму (із своїм цивільним чоловіком) та намір переїхати в АР Крим, існування у обвинуваченої можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність ризику можливості переховування обвинуваченої від суду, достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні. Наявність на утриманні ОСОБА_7 хворої матері також не нівелює вказаних ризиків.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином суд вбачає з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні інкримінованих їй діянь за попередньою змовою групою осіб, повне коло яких, як зазначив прокурор, наразі не встановлене, тому остання, перебуваючи на волі, може шляхом узгодження дій з іншими особами спотворити, сховати або знищити інформацію, речі та документи, які наразі не відшукані стороною обвинувачення, узгоджувати показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також суд вбачає досі наявним ризик незаконного впливу обвинуваченої, в тому числі опосередковано через інших осіб, на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час судом допитані не всі свідки. Вказане робить ймовірною можливість ОСОБА_7 здійснювати неправомірний вплив на вказаних осіб. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймає під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Отже, за таких обставин ризик впливу на свідків існує на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від останніх та дослідження їх судом.

Крім того, приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, повномасштабне вторгнення рф в Україну продовжується, на теперішній час воєнний стан Указом Президента України від 06.11.2023 року №734/2023, затвердженим Законом №3429-IX від 08 листопада 2023, з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 продовжено строком на 90 діб, суд вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому вона обвинувачується. Зокрема, остання може безпосередньо чи із залученням інших осіб за допомогою мобільних додатків, вчиняти дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, і така діяльність загрожуватиме як життю та здоров`ю невизначеного кола осіб, так і безпеці держави в цілому.

Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують.

Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, а також даних про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , її віку, стану здоров`я, даних про соціальні зв`язки та спосіб життя, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження до ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не знаходить підстав для задоволення клопотання сторони захисту про застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту.

Також суд приймає до уваги положення ч. 6 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються зокрема у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України та введеного на території України воєнного стану суд при продовженні застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення щодо неї застави як альтернативного запобіжного заходу.

На підставі ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Продовжити до 24 лютого 2024 року включно застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3