Ухвала суду № 120427354, 16.07.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2523/23

УХВАЛА

16 липня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М. розглянувши у матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича у виконавчому провадженні № 74793864, -

в с т а н о в и в:

12.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. у виконавчому провадженні № 74793864, в якій просить визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. та скасувати постанови приватного виконавця Сидія О.В. у виконавчому провадженні № 74793864 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.04.2024, про стягнення з боржника основної винагороди від 18.04.2024, стягнути із приватного виконавця незаконно стягнуті грошові кошти у сумі 23025,51 грн.

Вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича у виконавчому провадженні № 74793864, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за вказаною скаргою виходячи з такого.

Згідно ізст. 447 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року по справі № 640/24491/20 юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

До юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Із аналізу наведених норм права вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у разі порушення законодавства про звернення громадян та на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19) та від 05 лютого 2020 року у справі № 759/17986/15-ц (провадження № 61-14682св19), від02 листопада 2022 року у справі № 369/1177/20 (провадження № 61-7194св21), від 22 вересня 2023 року у справі справа № 2-1540/12 (провадження № 61-6860св23).

Дана судова практика є сталою та не змінювалася.

Таким чином, рішення, дії посадових осіб органів виконавчої служби, що стосуються стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).

З огляду на викладене, у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині заявлених вимог про скасування постанови приватного виконавця Сидія О.В. у виконавчому провадженні № 74793864 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.04.2024, про стягнення з боржника основної винагороди від 18.04.2024, слід відмовити.

В частині заявлених ОСОБА_1 вимог про стягнення із приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. незаконно стягнутих грошових коштів у сумі 2366,59 грн, суд звертає увагу на те, що подана заявником скарга не містить обґрунтування заявленої суми, крім того питання стягнутих приватним виконавцем Сидієм О.В. в межах виконавчого провадження № 74793864 грошових коштів з боржника ОСОБА_1 на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12.02.2024, якою скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року у справі 462/2523/23, вже було предметом судового розгляду за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, та за результатами дослідження та перевірки обставин якої Залізничним районним судом м. Львова ухвалою від 17 червня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вказана ухвала суду оскаржена та 05.07.2024 скерована до Львівського апеляційного суду для розгляду в апеляційній інстанції.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 186, 447 ЦПК України, суд -

постановив:

у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича у виконавчому провадженні № 74793864 відмовити.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду із вимогами про скасування постанов приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/2523/23

Суддя: Б.М.Гедз