Рішення № 12042650, 01.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.10 р.                     Справа № 10/169                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовною заявою дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк

до відповідача комунального підприємства „Сервіс” смт. Новоамвросіївка Донецької обл.

про стягнення 18808, 24 грн.

За участю представників:

від позивача: Бережний Р.В. – довір.

від відповідача: Кірєєва Л.М. – директор

У судових засіданнях 22.09.2010р., 11.10.2010р., 18.10.2010р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.10.2010р., 18.10.2010р. та до 01.11.2010р. відповідно.

СУТЬ СПОРУ:                     

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Сервіс” смт. Новоамвросіївка про стягнення 18808, 24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №10-4012(08)б від 30.09.2008р. з додатковими угодами; акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших установ від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., 31.03.2009р., від 30.04.2009р.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, сума позову у розмірі 18808,24 грн. складається з: 8851, 08 грн. заборгованості, 843, 23 грн. пені, 7412, 56 грн. інфляційних, 1701, 37 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 11.10.2010р. позивач повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У запереченнях на відзив позивач проти зменшення розміру пені та розстрочки заперечив, посилаючись на відсутність виняткових підстав, які б ускладнили негайне виконання рішення, а також на непредставлення відповідачем доказів наявності тяжкого фінансового стану його підприємства.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач суму основного боргу визнав, повідомив про повну оплату суми основного боргу після подачі позову до суду, повідомив про скрутне фінансове становище свого підприємства. У відзиві відповідач просить не нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні. У судовому засіданні 18.10.2010р. відповідач підтвердив дати здійснення часткових проплат, зазначених позивачем у позові (розрахунках), що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у зв’язку з переведенням судді Приходько І.В. справа №10/169 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №10-4012(08)б від 30.09.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами до нього, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.11.1 Договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою №3 від 21.12.2009р. до Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки до 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

З пояснень представників обох сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі – газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Кількість та якість газу, умови його постачання та обліку визначені сторонами у розділах 2 та 3 договору.

Об’єми газу, який повинен бути поставлений у період з січня по квітень 2009р. визначені у додатковій угоді №3 від 30.01.2009р. до Договору, яка підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками обох підприємств.

Приймання-передачі газу поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. (п.4.4 Договору).

Ціна постачання природного газу та тариф на його транспортування узгоджена сторонами в розділі 5 Договору. До сплати за 1000 м3 природного газу – 2142, 25 грн., крім того ПДВ 20%, всього 2570,70 грн. (п.5.1 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 30.01.2009р. до Договору).

Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів до 20 та до 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні-квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ у загальній кількості 101,49 тис. м3, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий природний газ в сумі 18808, 24 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач 09.09.2010р. у повному обсязі оплатив суму заборгованості у розмірі 8851, 08 грн., в підтвердження чого у справі містяться платіжне доручення №235 від 09.09.2010р.

Таким чином, заборгованість у сумі 8851, 08 грн. погашена відповідачем після подачі позову до суду (дата подачі позову – 01.09.2010р.), у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 08.02.2009р. по 25.08.2010р. 3% річних в сумі 1701, 37 грн. та за січень 2009р. – червень 2010р. інфляційні в сумі 7412, 56грн.

У відзиві відповідач просить не нараховувати йому суми 3% річних та інфляційних, посилаючись на скрутне фінансове становище. Разом з цим, обґрунтованих заперечень із зазначенням певних норм права щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних та доказів наявності скрутного фінансового становища підприємства відповідачем не надано.

Крім того, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана вище стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання (сплата 3% річних та інфляційних нарахувань), які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

На підставі наведеного вище, а також враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору, судом перераховані 3% річних та інфляційні, які відповідно складають:

3% річних – 1705, 36 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1701, 37 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

інфляційні – 7289, 48 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1701, 37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, інфляційних – частково – у сумі 7289, 48 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 843, 23 грн. за період з 25.02.2010р. по 25.08.2010р.

У відзиві відповідач просить не нараховувати суму пені, посилаючись на скрутне фінансове становище. Разом з цим, обґрунтованих заперечень із зазначенням певних норм права щодо вимог про стягнення пені та доказів наявності скрутного фінансового становища підприємства відповідачем не надано.

Позивач зауважив, що клопотання відповідача про зменшення пені є безпідставним, посилаючись на той факт, що на непредставлення відповідачем доказів наявності тяжкого фінансового стану його підприємства, тобто не доведення таких фактів. Разом з цим такі зауваження судом до уваги не приймаються, з огляду на той факт, що клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не заявлялось.

З аналізу вищевказаних приписів вбачається, що сума штрафних санкцій, у тому числі пені, може бути заявлена стороною за Договором, чиї права внаслідок невиконання чи неналежного виконання іншою стороною Договору є порушеними.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що у зазначений в розрахунку пені період у відповідача існувала заборгованість, судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства та пеня складає – 841, 46 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у сумі 841, 46 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк до Комунального підприємства „Сервіс” смт.Новоамвросіївка Донецької обл. про стягнення 18808, 24 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Сервіс” (87333, Донецька обл.., смт.Новоамвросієвка, вул.Зелена, 10 ЗКПО 32567716, р/р 2600130146199 в Амвросієвському ТБО ПІБ м.Торез, МФО 334282) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України у м.Донецьк. МФО 335106, ЗКПО 25987823) – 3 % річних у сумі 1701, 37 грн., інфляційні у сумі 7289, 48 грн., пеню у сумі 841, 46 грн., державне мито у сумі 186, 83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234, 43 грн.

Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 8851, 08 грн. боргу припинити.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Повний текст рішення підписаний 01.11.2010р.

Суддя