Рішення № 12042596, 27.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.10 р. Справа № 4/199

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача Терещенко Н.Б.- довіреність від 04.01.2010р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 25.08.2010р.,

за позовом - Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок” м . Шахтарськ

до відповідача - Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

м. Шахтарськ

про стягнення 7031,03грн.,

встановив СУТЬ СПОРУ:

13.08.2010р. Комунальне підприємство „Житлове підприємство „Городок” м. Шахтарськ (далі по тексту КП) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту СПД) заборгованості за надані послуги по утриманню будинку АДРЕСА_2 в сумі 600,72грн., які виникли за період з червня 2007року по 01.06.2010р. та будинку АДРЕСА_3 за цей же період в сумі 6430,31грн.

В підтвердження позову надано позивачем договір про спільне володіння №21 від 01.07.2002р., за яким відповідач як співволодар взяв на себе зобовязання прийняти участь у витратах по управлінню та експлуатації житлового фонду в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, в яких розташовані магазини „Елена” і „Елена-2”, за експлуатаційні витрати яких виникла заборгованість відповідно до тарифів на обслуговування, затверджені рішенням Шахтарського виконкому від 18.07.2007р. №373, претензії, які направлені відповідачу з вимогою оплати разом з рахунками-фактурами, на яких є підпис ОСОБА_3 про одержання супровідного листа з переліченими рахунками.

Відповідач 17.08.2010р. надав суду лист, в якому висловив свою думку, що позивачем не вжито заходу досудового врегулювання спору та не надано документів, які вказані у позові, що позбавляє її права захищати свої інтереси.

В судовому засіданні 28.08.2010р. позивачем надано суду відзив, в якому він заперечує проти позову на тій підставі, що позивач не являється власником будинків, які вказані у договорі № 21, тому що власником є Шахтарська міська рада, а балансоутримувачем Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності з грудня 2006р. Позивач лише являється організацією яка обслуговує та надає житлово-комунальні послуги в спірних будинках.

При дослідженні наданих суду документів та, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов, що предметом даного спору є виконання відповідачем зобовязань за договором № 21 від 01.07.2002р. про сумісне управляння і експлуатації жилтлового фонду в будинках АДРЕСА_2, та АДРЕСА_3.

Сторонами 12.10.2010р. надане письмове клопотання про продовження спору на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України для перевірки документів за весь час надання послуг за умовами договору. Клопотання задоволено.

Господарський суд за недостатністю документів і підтвердження позовних вимог та заперчень оголошував перерви судововго засідання на підставі ст.77 ГПК України.

2

Заперечення відповідача стосовно невругулювання позивачем спору в досудовому порядку не приймається судом, виходячи з наступного:

Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене з законом, іншими нормативно-правовими актами. При цьому Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Частиною другою статті 222 ГК України встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією. Тому стаття 222 ГК України не суперечить вказаному рішенню Конституційного Суду України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом, -

ВСТАНОВЛЕНО:

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

У відповідності з вимогами ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності з вимогами частини 1ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За п.4ст.179 Господарського кодексу України при укладанні договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, що не суперечить законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Статтями 19,21,29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин є власнимк, споживач, виконавець та виробник.

Особливими учасниками цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власникоим квартири, оренджарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання таких послуг з іншитм виконацем. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дні внесенння проекту договору однією із сторін.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором № 26 від 01.03.2007р. (л.с.177 т.1) Управління житлово-комунального господарства і комунальної власності Шахтарської міської ради передало Комунальному підприємству „Житлове підприємство „Городок” м. Шахтарськ функції по утриманню житлових будинків і придомових територій, надання комунальних послуг і проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових і нежитлових приміщень.

3

З ціллю виконання договору між КП та СПД підписаний договір про спільне володіння №21 від 01.07.2002р. частиною будівлі.

Згідно умов цього договору він укладений у відповідності з Законом України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території”.

Згідно п. 1 договору СПД разом з КП володіє частиною будівлі за адресою: м. Шахтарськ, вулиця Леніна, 15 - площею 29,9кв.м. та по вулицы Суворова, 18 площею 46,8кв.м., яке знаходиться в житловому будинку, приймає участь у витратах по управлінню та експлуатації житлового фонду.

Спірні приміщення відповідач придбав у власність за договорами купівлі-продажу, в яких розташував магазини „Елена” і „Елена-2”.

Згідно Закону України „Про відповідальність суб”єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожитті комунальні послуги і утримування придомової території” від 20.05.1999р., відповідач повинен оплачувати житлово-комунальні послуги по тарифам, які встановлюються рішенням виконгавчого комітету Шахтарською міською радою у відповідності з ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Вартість 1 кв м. експлуатаційних витрат на день укладення договору встанволена сторонами в 0,25 (п.2 договору). Сторони не конкретизували види експлуатаційних витрат. Але в п. 3 договору встановили, що вартість експлуатаційних витрат буде змінюватись протягом року по мірі росту цін на матеріали, сировину, паливо, електроенергію та інші послуги і що рахунки будуть виставлятись по новій вартості без попереднього узгодження з співвласником.

Крім цього, згідно п. 6 договору співвласник, який володіє частиною нежитлового приміщення у житловому будинку, проводить поточний та капітальний ремонт приміщення, інженерного та іншого обладнання, а також інвентарю власними силами та за власний рахунок.

Таким чином, сторонами в договорі обумовлені конкретні терміни та умови оплати витрат.

Відповідно до п. 13 договору він вступає в силу з моменту підписання та діє постійно.

Про розірвання договору сторона ініціатор зобовязана повідомити іншу сторону в строк не менше 15 календарних днів (п. 14 договору).

Таким чином, договір вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території” та Законом України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово комунальні послуги нараховуються щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховуються, виходячи з розміру затверджених цуін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в устапновленому порядку.

Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановілюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоутрою.

Позивач в підтвердження виконання експлуатаційних робіт надав лимитні картки на відпуск матеріалів, графіки технічного обслуговування, акти підсумків планового технічного обслуговування, бухгалтерську довідку, з яких вбачається, що ним проведенні в будинках роботи по зіміні труб, проведено очищення димоходів, про що свідчать акти, проведена дератизація і дезинфекція приміщень, за що платіжними дорученнями сплачено кошти СП ТОВ

4

„Профдезинфекція” відлповідно до умов договору. Позивачем проведено поточний ремонт захистних конструкцій, ремонт козирок, обслуговування систем тепловодопостачання (заміна водопровода, центрального опалення, каналізації, заміна вентилів, опресовка тощо), що підтверджується актами виконаних робіт.

В матеріалахсправи є підтвердження виставлення позивачем відповідачу рахунків для сплати виконаних робіт. Відповідно до п.4 договору оплата співвласником проводиться 25 числа щомісячно попередньою оплатою за місяць вперед платіжним дорученням по рахункам, які виставлені власником (позивачем). Співвласник зобовязаний щомісячно являтись за предявленим рахунком по експлуатаційним витратам або ж цікавитись у власника про вартість експлуатаційних витрат о телефону (п. 4 договору).

Відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував суму по утриманню будинку за період з червня 2007р. по 01.06.2010р., тому на час звернення із позовом за ним утворилась заборгованість на загальну суму 7031,03грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист з вимогою оплати експлуатаційних витрта за виставленими рахунками, які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Сума заборгованості на час звернення із позовом відповідачем не оплачена. Таким чином, на час звернення із позовом сума заборгованості по утриманню будинку за період з червня 2007р. по 01.06.2010р. складає 7031,03грн., яку і просить стягнути позивач.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність наявності у відповідача заборгованості, господарський суд задовольняє позовну вимогу в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території”, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Закону України „Про приватизацію державного фонду” та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок” м. Шахтарськ до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 м. Шахтарськ про стягнення 7031,03грн. заборгованості за надані послуги по утриманню будинку за період з червня 2007р. по 01.06.2010р. в повному обсязі.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3, магазин „Елена” та АДРЕСА_2, магазин „Елена-2”), ІНН НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок” м. Шахтарськ-86211, вул. Суворова, 48, ЗКПО 31976123 суму заборгованості в розмірі 7031,03грн. за надані послуги по утриманню будинку за період з червня 2007р. по 01.06.2010р., 102,00грн. витрат на оплату державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано 5примірників:

1 суду,

1 позивачу,

3 відповідачу